Ухвала суду № 36976376, 21.01.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Д.М.

Суддя-доповідач:Бондарчук І.Ф.

УХВАЛА

іменем України

"21" січня 2014 р. Справа № 806/6695/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бондарчука І.Ф.

суддів: Моніча Б.С.

Хаюка С.М.,

при секретарі Кошиль О.Ю. ,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "18" листопада 2013 р. у справі за позовом Державного підприємства "Ємільчинське лісове господарство " до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів України у Житомирській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 вересня 2013 року № 00005152200 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 629171 грн. 00 коп. та № 00005162200 про збільшення відрахувань до державного бюджету частини чистого прибутку на суму 449409 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що не погоджується з висновками податкового органу. Стосовно завищення собівартості придбаних та реалізованих товарів на вартість лісокультурних робіт у сумі 898844 грн. 00 коп. пояснив, що позивач є лісогосподарським підприємством і відповідно до статуту здійснює свою діяльність в галузі не сільськогосподарського, а лісового господарства. Це види діяльності, що визначаються класами 02.1 - 02.4 розділу 02 «Лісове господарство та лісозаготівлі» Класифікації видів економічної діяльності КВЕД ДК 009:2010, що була затверджена наказом Держтехспоживзахисту України від 29 листопада 2010 року №530 і введена в дію з 1 січня 2012 року. Стосовно собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, зазначив, що ДП «Ємільчинське лісове господарство» правомірно включило до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрати по вирощуванню посадкового матеріалу в сумі 948098 грн. 00 коп., оскільки витрати по лісовому господарству (в тому числі і витрати на вирощування посадкового матеріалу для здійснення посадки лісу) відносяться до витрат по основному виробництву та до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів, а не до складу вартості біологічних активів. Стосовно відсутності коригування витрат на придбання товарів (робіт, послуг), основних засобів та нематеріальних активів (з відповідним коригуванням амортизації) на суму проведеного річного перерахунку податку на додану вартість вказав, що посадовими особами відповідача в акті перевірки не було зазначено на підставі яких первинних чи інших документів було встановлено таке завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг). На думку позивача твердження перевіряючих щодо завищення позивачем собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму 1200000 грн. 00 коп. є безпідставними, оскільки навпаки було занижено свої податкові витрати на суму 230814 грн. та не було збільшено вартість відповідних об'єктів основних засобів на суму 9247 грн. 00 коп. у результаті позивачем сплачено податок на прибуток за 2012 рік в більшій сумі. Стосовно висновків податкового органу щодо завищення показника за рядком 05.1 Декларації за 2012 рік «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на вартість витрат по капітальному будівництву лісової дороги в сумі 298000 грн. 00 коп. представник позивача пояснив, що такі висновки є помилковими, оскільки такі витрати станом на 1 січня 2013 року рахуються як незавершене будівництво у складі залишку бухгалтерського рахунку 232 та, в подальшому, після завершення будівництва, сформують первісну вартість об'єкта основних засобів «Дорога».

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18 вересня 2013 року №00005152200 та №00005162200 прийняті Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області відносно Державного підприємства "Ємільчинське лісове господарство".

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції покликався на те, що відповідачем не доведено правомірності прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком, виходячи з наступного.

В акті перевірки посадовими особами Новоград-Волинської ОДПІ зазначено, що на порушення пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України ДП «Ємільчинське лісове господарство» було завищено собівартість придбаних та реалізованих товарів на вартість лісокультурних робіт за 2012 рік у сумі 898844 грн. 00 коп. Перевіряючі прийшли до висновку, що витрати на проведення лісокультурних робіт є витратами на створення довгострокових біологічних активів, а бухгалтерський облік таких активів має здійснюватись з застосуванням норм Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18 листопада 2005 року N790, внаслідок чого такі витрати мають відноситись не до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг), а до витрат на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.

Згідно з пунктом 2 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 листопада 2005 року №790, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 грудня 2005 року за №1456/11736 норми Положення (стандарту) 30 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) щодо сільськогосподарської діяльності.

Відповідно до пункту 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» положення (стандарт) 30 не поширюється на сільськогосподарську продукцію, що зберігається після її первісного визнання; продукти переробки сільськогосподарської продукції, біологічні активи, не пов'язані із сільськогосподарською діяльністю. Приклади біологічних активів і сільськогосподарської продукції наведені в додатку до Положення (стандарту) 30.

Судом вірно зазначено, що дане положення розповсюджується на сільськогосподарські підприємства. Позивач є лісогосподарським підприємством і відповідно до статуту здійснює свою діяльність в галузі не сільськогосподарського, а лісового господарства, що також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» не може поширюватися на Державне підприємство «Ємільчинське лісове господарство», оскільки воно не займається сільськогосподарською діяльністю.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду,що витрати по лісовому господарству (в тому числі і витрати на вирощування посадкового матеріалу для здійснення посадки лісу) відносяться до витрат на основне виробництво та включаються згідно з пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів, а тому позивачем правомірно включено до складу собівартості придбаних, (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрати на лісокультурні роботи.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що в порушення підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в 2012 році ДП «Ємільчинське лісове господарство» було завищено показник рядка 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму частки податку на додану вартість в розмірі 1200000 грн. 00 коп., оскільки позивачем не відкориговані витрати на придбання товарів (робіт, послуг), основних засобів та нематеріальних активів (з відповідним коригуванням амортизації) на суму проведеного річного перерахунку податку на додану вартість згідно з пунктом 199.4 статті 199 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Згідно з пунктом 199.2 статті 199 Податкового кодексу України частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Абзацом 3 підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно проводить операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, що не включена до податкового кредиту такого платника податку згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 199.4 статті 199 Податкового кодексу України платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку. Перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється за підсумками одного, двох і трьох календарних років, що настають за роком, в якому вони почали використовуватися (введені в експлуатацію).

Судом вірно зазначено, що на підставі вищевикладеного, результати такого перерахунку сум податкового кредиту відображаються у податковій декларації за останній податковий період року. При цьому, якщо в результаті проведеного перерахунку збільшується частка податку, яка підлягає включенню до складу податкового кредиту, слід зменшити на розмір такої частки витрати або вартість відповідного об'єкта основних засобів, і навпаки, в разі зменшення частки податку при проведенні річного перерахунку, збільшується розмір витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів.

У грудні 2012 року позивачем відповідно до вимог пункту 199.4 статті 199 Податкового кодексу України в Декларації з податку на додану вартість було проведено річний перерахунок частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними товарами/послугами, необоротними активами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями. В результаті проведеного перерахунку встановлено, що частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях за 2012 рік, визначена у відповідності до пункту 199.2 статті 199 Податкового кодексу України, підлягає зменшенню (з 37,92 % до 31,42 %), що означає, що відповідно підлягає зменшенню сума податку, віднесена до складу податкового кредиту в розмірі 240061 грн. 00 коп. (в тому числі за операціями з придбання товарів/послуг в розмірі 230814 грн. 00 коп., та по необоротних активах в розмірі 9247 грн. 00 коп.) Таке коригування (зменшення) податкового кредиту було відображене позивачем у рядку 16.4 Декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду про безпідставність доводів відповідача щодо завищення позивачем собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму частки податку на додану вартість у розмірі 1200000 грн. 00 коп., оскільки позивачем було занижено свої податкові витрати на суму 230814 грн. 00 коп.

Крім того, посадовими особами Новоград-Волинської ОДПІ в акті перевірки та у судовому засіданні не зазначено, на підставі яких первинних чи інших бухгалтерських документів було встановлено завищення позивачем собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму частки податку на додану вартість.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що на порушення підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ДП «Ємільчинське лісове господарство» завищило показники рядку 05.1 Декларації за 2012 рік «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на вартість витрат по капітальному будівництву лісової дороги в сумі 298000 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144-148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

На підставі наказу по підприємству від 13 червня 2012 року №78-б ДП «Ємільчинське лісове господарство» на протязі 2012 року з метою обслуговування окремих територій лісових масивів та для забезпечення під'їздів до місць проведення лісогосподарських і лісозаготівельних робіт проводив роботи з будівництва лісової автомобільної дороги. Понесені витрати по капітальному будівництву цієї дороги обліковувались позивачем за окремою статтею «Дорога» журналу-ордеру №5-2 в складі витрат по бухгалтерському рахунку 232 «Лісогосподарське виробництво» з метою їх накопичення для подальшого визначення загальної вартості збудованої дороги. На момент перевірки, будівництво дороги не завершено, що підтверджує наявність залишку по статті «Дорога» журналу-ордеру № 5-2 в сумі 298200 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо покликання відповідача, що віднесення витрат по будівництву лісової дороги до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в сумі 298200 грн. 00 коп. є помилковим, оскільки такі витрати станом на 1 січня 2013 року рахуються як незавершене будівництво у складі залишку бухгалтерського рахунку 232, та в подальшому, у відповідності до підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139 та статті 144 Податкового кодексу України при завершенні будівництва сформують первісну вартість об'єкта основних засобів «Дорога».

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 18 вересня 2013 року №00005162200 про збільшення відрахувань до Державного бюджету частини чистого прибутку в сумі 449409 грн. 00 коп., колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що на порушення пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.5 та підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, статті 29 Бюджетного кодексу України ДП «Ємільчинське лісове господарство» було занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, у сумі 359527 грн. (що становить 15% від чистого доходу у розмірі 2396844 грн). Підставою для таких висновків перевіряючих стала наявність встановлених порушень при проведенні перевірки, а саме, завищення витрат в 2012 році в сумі 2396844 грн. 00 коп. (у тому числі 898844 грн. за порушення пов'язані з вартістю лісокультурних робіт, 1200000 за порушення пов'язані з завищенням собівартості товарів на суму частки ПДВ та 298000 за порушення пов'язане із будівництвом дороги).

Судом вірно зазначено, під час аналізу виявлених порушень під час перевірки, на підставі яких були прийняті податкові повідомлення-рішення встановлено, що позивачем не завищено витрат в 2012 році в сумі 2396844 грн. 00 коп, та, відповідно, не занижено частини чистого прибутку (доходу) у сумі 359527 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих Новоград-Волинською ОДПІ податкових повідомлень-рішень від 18 вересня 2013 року № 00005152200 та № 00005162200.

Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував Законодавство, яке регулює ці правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду без змін.

За таких обставин, доводи, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, а висновок суду першої інстанції є таким, що ґрунтується на належних та допустимих доказах.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "18" листопада 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) І.Ф.Бондарчук

судді: (підпис) Б.С. Моніч

(підпис) С.М.Хаюк

З оригіналом згідно: суддя _______ І.Ф.Бондарчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "22" січня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Державне підприємство "Ємільчинське лісове господарство " вул.Кірова, 1,смт.Ємільчине,Ємільчинський район, Житомирська область,11201

3- відповідачу/відповідачам: Новоград-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул.Ушакова,3,м.Новоград-Волинський,Житомирська область,11700

4 - представник позивача , Кобилинський Петро Іванович , АДРЕСА_1