Ухвала суду № 36969269, 23.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2014 року м. Київ К/9991/68176/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Олендера І.Я.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_3 до Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області про скасування постанови та стягнення матеріальної і моральної шкоди, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області про скасування постанови та стягнення матеріальної і моральної шкоди.

Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року, позов задоволено частково. Визнано незаконною та скасовано постанову заступника начальника Деснянського відділу ДВС Чернігівського Міського управління юстиції Шило Т.О. від 05 квітня 2012 року про закінчення виконавчого провадження № 31434757 по виконанню виконавчого листа № 2а-12070/11 від 21 лютого 2012 року, виданого Чернігівським районним судом Чернігівської області. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Деснянський відділ Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні у Деснянського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції перебував виконавчий лист № 2а-12070/2011, виданий Чернігівським районним судом 21 лютого 2012 року до негайного виконання, згідно якого УПФУ в Чернігівському районі Чернігівської області зобов'язано провести перерахунок ОСОБА_3 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, що діяла до 01 січня 2008 року, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи із 22 січня 2011 року по 18 червня 2011 року та провести необхідні виплати на користь позивача.

Постановою заступника начальника Деснянського відділу ДВС Чернігівського Міського управління юстиції Шило Т.О. від 28 лютого 2012 року відкрито виконавче провадження по виконанню вищевказаного виконавчого листа та надано боржнику для негайного добровільного виконання.

Судами встановлено, що УПФУ в Чернігівському районі постанову суду у частині проведення перерахунку доплати до пенсії виконано, нараховано ОСОБА_3 184,26 грн.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 05 квітня 2012 року заступника начальника Деснянського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції Шило Т.О. на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-12070/2011. Дано постанова мотивована тим, що у частині виплати коштів рішення суду виконати неможливо без участі боржника.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що спірна постанова прийнята відповідачем без дотримання вимог чинного законодавства України, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Такий висновок судів попередніх інстанцій відповідає обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюється Законом України від 21 квітня 1999 року, № 606-XIV «Про виконавче провадження».

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 та статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Інші органи, установи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених законом на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Статтею 11 вище вказаного Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, які спрямовані на завершення виконавчого провадження.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

В силу положень частини 1 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Таким чином, колегія суддів вважає вірними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про передчасність винесення державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції спірної постанови з огляду на невжиття ним всіх передбачених законом заходів (накладення на боржника штрафу тощо) для належного виконання судового рішення.

Відповідно до частини третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції відхилити, а постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: