Ухвала суду № 36969267, 23.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2014 р. м. Київ К/9991/55595/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області, у якому просила визнати неправомірною бездіяльність відповідача по виконанню виконавчого листа № 2а-4653/10, виданого Овруцьким районним судом 13 квітня 2010 року, скасувати постанову державного виконавця по поверненню виконавчого листа від 29 лютого 2012 року та зобов'язати відповідача поновити виконавче провадження.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 31 травня 2012 року позивачу відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року було скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції у справі, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою головного державного виконавця від 23 квітня 2010 року було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а-4653/10, виданого 13 квітня 2010 року Овруцьким районним судом, про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_3 кошти у розмірі 17327,02 грн., передбачені ст. ст. 37,39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З метою забезпечення виконання виконавчих документів про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації вказаної категорії заборгованості, державним виконавцем впродовж 2009-2012 років вживалися заходи щодо перевірки майнового стану боржника та звернення стягнення на майно (грошові кошти). Так, 12 січня 2012 року надіслано запит в УДК у Овруцькому районі щодо надання інформації про рахунки, по яких здійснюються фінансування по виплатах за ст.ст.30, 35, 37, 39, 48, 50, 51, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

23 січня 2012 року отримана відповідь про те, що рахунки на виплату коштів за ст.39 ч.2, 50, 51, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у боржника відсутні, оскільки не входять в перелік виплат, що здійснює боржник, та об'єднано всі програми соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в одну програму і відкрито один рахунок «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». За даною програмою фінансування буде проводитися в розмірах, визначених відповідними постановами КМУ.

09 лютого 2012 року державним виконавцем виносилась постанова про арешт коштів на рахунках боржника, призначених для виплати заборгованості, згідно ст. ст.37, 39, 48, 50, 51, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали, внаслідок Чорнобильської катастрофи», які було направлено на виконання до управління державної казначейської служби в Овруцькому районі.

Державним виконавцем на виконання вимог вказаного Порядку 08 лютого 2012 року до управління державної казначейської служби в Овруцькому районі направлено платіжні вимоги для стягнення коштів з рахунків боржника, на які накладено арешт по виконавчому листу Овруцького районного суду № 2а-4653/10 від 13 квітня 2010 року на користь позивача з метою стягнення коштів, однак, вказані платіжні вимоги були повернуті управлінням державної казначейської служби України в Овруцькому районі 16 лютого 2012 року без виконання на підставі п.п.5 п.34 Порядку, а саме з підстав відсутності відкритих асигнувань за відповідним кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету (за загальним фондом та іншими коштами спеціального фонду бюджету) та власні надходження боржника (за спеціальним фондом бюджету).

З метою виявлення іншого майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, державним виконавцем 17 лютого 2012 року за вих. № 3.4/5193 направлялася вимога боржнику щодо надання переліку майна, яке не використовується для провадження основної діяльності у роботі.

Проте, згідно одержаної інформації від боржника (лист за виx. № 07-06/603 від 17.02.2012 р.) в Управлінні праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації відсутнє майно на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Відповідно до наданого боржником свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 832885 від 04 січня 2008 року, майно яким володіє Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації перебуває у власності держави в особі Верховної Ради України.

Окрім цього, у ході здійснення виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості з Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації, державним виконавцем 17 лютого 2012 року за вих. №3.4/5194 до Управління державної казначейської служби України в Овруцькому районі направлявся запит стосовно наявності передбаченого фінансування по заборгованості за рішеннями суду на 2012 рік відповідно до ст. ст.30, 37, 39, 48, 50, 51, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На вказаний запит управління державної казначейської служби України в Овруцькому районі повідомило (лист від 17.02.2012 р. за вих. № 02-08.2/341), що виплата коштів відповідно до рішень судів Державним бюджетом на 2012 рік не передбачена.

20 лютого 2012 року державним виконавцем складені відповідні акти про відсутність майна та 29 лютого 2012 року в порядку ч.2 ст.47 Закону «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого листа Овруцького районного суду Житомирської області № 2а-4653/10 від 13 квітня 2010 року про стягнення з управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації на користь позивача коштів по виплатах передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що при винесенні постанови про повернення виконавчого документа позивачу, державним виконавцем не було здійснено усіх можливих та вичерпних заходів виконання судового рішення, а тому вона є незаконною.

Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюється Законом України від 21 квітня 1999 року, № 606-XIV «Про виконавче провадження».

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 та статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Інші органи, установи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених законом на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Статтею 11 вище вказаного Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, які спрямовані на завершення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати в своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, державний виконавець дійшов передчасного висновку, виносячи постанову про повернення виконавчого документа позивачу, оскільки він не вчинив всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» дій, для належного виконання рішення суду.

Так, у матеріалах справи відсутні докази щодо звернення державного виконавця до суду з поданням про відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення з огляду на відсутність у боржника коштів для виконання судових рішень на певний бюджетний рік.

Колегія судів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що дана обставина не є підставою для закінчення виконавчого провадження, оскільки відповідач по справі є державним органом, який не ліквідовується, і якщо рішення неможливо виконати на даний момент, то це не виключає можливість його виконання взагалі.

Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили повинно бути виконане, а обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права.

Повно та всебічно дослідивши всі обставини справи та давши належну правову оцінку доказам, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови по поверненню виконавчого листа від 29 лютого 2012 року державним виконавцем не було дотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження», а тому вона є незаконною та підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: