Ухвала суду № 36969175, 28.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2014 р. м. Київ К/800/33075/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Рибченка А.О.

Цвіркуна Ю.І.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 року

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2013 року

по справі № 826/1986/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 24 жовтня 2012 року № 0008902230, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 446 818,00 грн.; № 0008912230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 72 980 744,00 грн., в тому числі: за основним платежем - на суму 48 612 496,00 грн., за штрафними санкціями - на 24 306 248,00 грн.; №0008892230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 41 687 120,00 грн., в том числі: за основним платежем - на суму 27 791 413,00 грн., за штрафними санкціями - на суму 13 895 707,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 року у даній справі позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Негоциант-Агро» за січень - червень 2012 року, за результатами якої податковим органом встановлені порушення положень п.п.138.2, 138.4, 138.6, 138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі встановлених порушень відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинах з його контрагентом є безпідставними.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Приймаючи рішення у справі, судами не враховано, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товарів, послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

При цьому, необхідно правильно встановити обставини, з якими Закон безпосередньо пов'язує право суб'єкта господарювання на віднесення до податкового кредиту відповідних сум податку.

Також, відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, в процесі розгляду даної справи, судами було залишено поза увагою та не спростовано доводи податкового органу щодо необхідності врахування при вирішення даного спору фактичних обставин, встановлених рішеннями Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року №5017/2481/2012 та Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року №2а-13715/12/2670.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій ухилилися від повного і всебічного з'ясування обставин у справі.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2013 року по справі №826/1986/13-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписРибченко А.О. підписЦвіркун Ю.І.

Ухвала складена у повному обсязі 31.01.2014р.