Ухвала суду № 36969144, 30.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 року м. Київ К/800/41272/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Калашнікової О.В., Стрелець Т.Г.,провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Рівненської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Камаз-Транс-Сервіс» до Рівненської митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненської області про визнання протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2013 року товариства з обмеженою відповідальністю «Камаз-Транс-Сервіс» (ТОВ «Камаз-Транс-Сервіс») пред'явило позов до Рівненської митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненської області про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні товарів, стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість на загальну суму 2965,59 грн..

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2013 року, визнано протиправним та скасовано рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 15 березня 2013 року, визнано протиправною та скасовано картку відмови Рівненської митниці у прийнятті митної декларації,митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №204050001/2013/40010, стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області на користь ТОВ «Камаз-Транс-Сервіс» суму надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість у розмірі 2965 грн. 59 коп..

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі Рівненська митниця Міністерства доходів і зборів України, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 14 вересня 2011 року між ТОВ «Камаз-Транс-Сервіс» (Україна) та Фірмою «MARANGONI S.p.A.» (Італія) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 114/09-2011, згідно пункту 1 якого продавець систематично, партіями зобов'язується продати, а покупець - оплатити на умовах франко-завод ІНКОТЕРМС - 2000 року товари (матеріали та комплектуючі для регенерації шин).

01 листопада 2012 року та 01 березня 2013 року сторонами підписані додаткові угоди: № 2 відповідно до якої покупець сплачує 50% вартості партії товару після отримання проформи - рахунку; № 3 відповідно до якої покупець сплачує отриманий товар згідно з умовами, зазначеними у кожному конкретному проформі - рахунку.

14 березня 2013 року відділом митного оформлення № 1 митного поста «Рівне - Центральний» Рівненської митниці прийнято до митного оформлення електронну митну декларацію №204050001/2013/040630 на товари (матеріали та комплектуючі для регенерації шин), виробництва фірми «MARANGONI S.p.A.» (Італія), що надійшли на адресу ТОВ «Камаз-Транс-Сервіс» (Україна) на виконання зовнішньоекономічної угоди від 14 вересня 2011 року № 114/09-2011. У комплект документів, поданих до митного оформлення за вказаною митною декларацією та додатково на вимогу митного органу входили: інвойс № V03 130300000094 від 28 лютого 2013 року; рахунок - проформа №4304732 від 07 лютого 2013 року; сертифікат походження товару № R/0306557 від 05 березня 2013 року; калькуляція витрат 399 від 14 березня 2013 року; лист - роз'яснення № 2583 від 27 вересня 2011 року; платіжне доручення №41 від 27 лютого 2013 року.

Крім того, гр. 47 ЕМД містила посилання на наявні у декларанта: накладну CMR А№025786 від 01 березня 2013 року та пакувальний лист № 024146 від 01 березня 2013 року; а також наявні у митного органу вказані вище зовнішньоекономічний контракт від 14 вересня 2011 року № 14/09-2011 та додатки №№ 2 та 3 до нього.

За результатами аналізу цінової інформації бази даних митних оформлень Держмитслужби України за кодами УКТЗЕД та за заявленою країною походження встановлено невідповідність заявленого вартісного рівня товарів № 1 (шинні протектори) та № 2 (пружинна основа у вигляді стрічки) вартісному рівню ідентичних товарів, імпортованих у зоні діяльності інших митниць.

На підставі статті 53 МК України декларанту було поставлено вимогу щодо надання додаткових документів, підтверджуючих заявлену у ЕМД митну вартість товару, а саме копію митної декларації країни відправлення, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, виписку з бухгалтерської документації, висновок експертних організацій про вартісні характеристики товару.

Оскільки ТОВ «Камаз-Транс-Сервіс» було надано лише перші два зазначених у вимозі документи, Рівненською митницею було оформлено Рішення про коригування митної вартості товарів № 204050001/2013/000012/1 від 15 березня 2013 року та картку відмови у митному оформленні товарів № 204050001/2013/40010 від 15 березня 2013 року.

У зв'язку з цим відповідно до пункту 14.1.115 статті 14 Податкового кодексу України позивачем на підставі запиту про оплату Рівненської митниці було додатково сплачено митні платежі та ПДВ на загальну суму 2965 грн. 59 коп. та подано нову митну декларацію відповідно до вимог Митного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не встановив обставин, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у Рівненської митниці щодо вартості імпортованого товару.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що Рівненською митницею неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 204050001/2013/000012/1 від 15 березня 2013 року та картка відмови у митному оформленні товарів № 204050001/2013/40010 від 15 березня 2013 року, оскільки одночасно з поданням митному органу електронної митної декларації, декларантом подано всі необхідні документи, які підтверджували зазначену у декларації митну вартість товару.

Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погодився та залишив постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із правовою позицією суду апеляційної інстанції із огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних відносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 51 Митного кодексу України (далі - МК України) відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МК України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Митним органом при невизнанні митної вартості, заявленої позивачем, та визначенні митної вартості за іншим, відмінним від першого, методом не обґрунтовано із посиланням на документи, надані декларантом, причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості. Крім того, митним органом при витребуванні переліку документів не зазначено обставин, які ці документи повинні підтвердити.

Всупереч вимогам статті 57 МК України застосуванню другорядного методу не передувала процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції, що Рівненська митниця Міністерства доходів і зборів України виносячи рішення про коригування митної вартості товарів № 204050001/2013/000012/1 від 15 березня 2013 року та картку відмови у митному оформленні товарів № 204050001/2013/40010 від 15 березня 2013 року, діяла не на підставі, поза межами повноважень та у спосіб, що суперечить Конституції та законам України.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Рівненської митниці Міністерства доходів і зборів України відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: