Ухвала суду № 36968946, 29.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2014 року м. Київ К/800/22872/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Моторного О.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2012 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2013 року

у справі № 2а-11559/12/0170/20

за позовом приватного підприємства «Хімагроінвест» (далі - позивач, ПП «Хімагроінвест»)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач, Сімферопольська МДПІ АРК ДПС)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ПП «Хімагроінвест» звернулось у жовтні 2012 року до суду з позовом до Сімферопольської МДПІ АРК ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2013 року, позов задоволено повністю: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Сімферопольської МДПІ АРК ДПС форми «Р» від 11.10.2012 року № 0001351501 та № 0001541502; стягнуто на користь ПП «Хімагроінвест» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146,00 гривень, шляхом списання органами Державного казначейства з відповідних рахунків відповідача.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Українська зернова логістична компанія» за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 24.09.2012 року № 1580/15-02/32002873, в якому встановлено порушення позивачем: п. 44.1, п. 44.5 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК україни), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 124 842,00 гривні, у тому числі: за 2 квартал 2011 року в розмірі 87 812,00 гривень, за 2-3 квартали 2011 року в сумі 124 842,00 гривні; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 86 289,34 гривень, у тому числі: за травень 2011 року на суму 39 141,67 гривня, за липень 2011 року в сумі 32 200,00 гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення Форми «Р» від 11.10.2012 року: № 0001351501, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток: за основним платежем в розмірі 124 842,00 гривні та за штрафними санкціями в сумі 62 421,00 гривня; № 0001541502, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ: за основним платежем в розмірі 71 341,67 гривня та за штрафними санкціями в сумі 17 835,42 гривень.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що перевіркою достовірності відображених показників у податних деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року відповідачем встановлено неправомірне віднесення позивачем вартості послуг на загальну суму 542 792,00 гривні, у тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 381 792,00 гривні, 3 квартал 2011 року в сумі 161 000,00 гривень.

Дані порушення встановлено на підставі отриманих Сімферопольською МДПІ АРК від ДПІ у м. Херсоні: довідки Сімферопольської МДПІ АРК від 13.07.2011 року № 188/15-2/36505023 щодо підтвердження господарських відносин з платником податків за травень 2011 року, яку складено за результатами перевірки ТОВ «Українська зернова логістична компанія», і в якій встановлено у цього товариства відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та підприємство не знаходиться за юридичною адресою; листа від 14.09.2012 року № 4674/15-310 та акту від 21.12.2011 року № 89/15-2/36505023 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Українська зернова логістична компанія щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у липні, серпні 2011 року»

Також враховувались пояснення директора ТОВ «Українська зернова логістична компанія».

У вказаному акті зазначено, що свідоцтво платника ПДВ - ТОВ «Українська зернова логістична компанія» анульовано 28.09.2011 року.

З наведеного відповідачем зроблено висновок, що на підприємстві - ТОВ «Українська зернова логістична компанія» відсутні основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби та наймані працівники, директор цього підприємства не може пояснити сутність проведення господарських операцій, той факт, що проведеним аналізом руху коштів по рахунку ТОВ «Українська зернова логістична компанія» не встановлено факту проведених розрахунків з підприємствами - постачальниками, зазначеними у деклараціях з ПДВ та роз шифровках ПК та ПЗ в розрізі контрагентів до них у відповідні періоди, а встановлено факт зняття готівкових коштів із зазначеного рахунку.

Тобто, діяльність ТОВ «Українська зернова логістична компанія» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом - посередником, який не виконував своїх податкових зобов'язань. Крім того, ТОВ «Українська зернова логістична компанія» та постачальники - контрагенти, працюючи в даному сегменті ринку були обізнані щодо учасників цього ринку і налагоджених стабільних зв'язків.

В ході проведення перевірки не встановлено факту виконання послуг, в зв'язку з відсутністю первинних бухгалтерських та податкових документів, а саме актів приймання-передачі товару, документів, що засвідчують транспортування, зберігання продукції та фактичного виконання послуг, в зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних засобів та виробничого обладнання для здійснення даних послуг, є операції без мети настання реальних наслідків. Тому зазначені операції є нікчемними, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Таким чином, відповідач, з урахуванням довідки Сімферопольської МДПІ АРК від 13.07.2011 року № 188/15-2/36505023 щодо підтвердження господарських відносин з платником податків за травень 2011 року та акту від 21.12.2011 року № 89/15-2/36505023 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Українська зернова логістична компанія щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у липні, серпні 2011 року» робить висновок, що при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року операції з поставки товарів ПП «Хімагроінвест» мають ознаки «нікчемних», «безтоварних», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, - право на податкових кредит з ПДВ та віднесення до валових витрат у ПП «Хімагроінвест» не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено ст. ст. 185, 188, 200, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги повністю, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Українська зернова логістична компанія» (виконавець) 29.04.2011 року було укладено договір на проведення робіт (надання послуг) № 190511, за яким виконавець зобов'язаний за завданням замовника протягом обумовленого строку надати послуги (автоперевезення вантажу) за плату.

Виконання вищезазначеного договору на автоперевезення мінеральних добрив підтверджується дослідженими судами актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними, реєстрами товарно-транспортних накладних.

Автоперевезення товару - мінеральних добрив, вантажоодержувачем яких був позивач, здійснювалося автопідприємством - ТОВ «Українська зернова логістична компанія», що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій товарно-транспортними накладними за травень, червень та липень 2011 року.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п. 139.1.9 п. 139 .1 ст. 139 ПК України) .

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно з положеннями ПК України до складу податкового кредиту витрати по сплаті податку не включається лише разі відсутності податкової накладної.

При визначенні оподатковуваного прибутку не можуть бути враховані, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Факт не підтвердження витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також порушень правил, встановлених ПК України щодо оформлення податкової накладної в акті перевірки від 24.09.2012 року № 1580/15-02/32002873 не встановлено.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що та обставина, що у контрагента позивача, як виконавця послуг, саме на момент здійснення господарських операцій з позивачем у травні, червні та липні 2011 року, відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської діяльності, що не підтверджено належним чином, а також анулювання його свідоцтва платника ПДВ 28.09.2011 року, не може свідчити про недійсність або нікчемність правочину між позивачем та цим підприємством в цей період.

Крім того, викладені в акті перевірки висновки про про нікчемність договорів, укладених позивачем з його контрагентом зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Зазначені нормативно-правові акти не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України. Повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті перевірки, належать виключно до компетенції суду.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2013 року у справі № 2а-11559/12/0170/20 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

О.А. Моторний