Ухвала суду № 36968943, 27.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2014 року м. Київ К/800/16922/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Блажівської Н.Є.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013

у справі № 2а-14641/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макік"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

треті особи: ДП "Херсонський морський торгівельний порт"; ТОВ "Агроінвест СК"

про скасування податкових повідомлень-ршень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013, задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 16.07.2012 № 0006542209 та № 0006532209.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу, позивач просив залишити оскаржувані рішення без змін, скаргу - без задоволення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної невиїзної перевірки позивача з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ "Мораксель" за період з 01.03.2011 по 31.03.2011, складений акт перевірки від 04.07.2012 № 470/22-9/33497110, в якому встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. а) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.07.2012 № 0006542209, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2011 року на суму 166 839,00 грн. та № 0006532209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 43 662,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Мораксель", згідно договору купівлі-продажу від 21.01.2011 № 2101ММ, підтверджується товарно-транспортними накладними.

Крім того, відповідно до листа № 144 від 27.06.2012 року TOB "Мораксель" повідомив, що всю сою у кількості 333,18 т ним було отримано від ПП "Равас" на підставі накладних, а саме: податкових накладних № 52 від 17.03.2011 та № 67 від 21.03.2011, а також, видаткових накладних № РН-17/03/1 від 17.03.2011 та № РН-21/03/2.

В підтвердження надходження від ПП "Равас" сої у Херсонський морський торгівельний порт Херсон на квоту TOB "Агроінвест СК", в матеріалах справи наявні картки обліку експортного грузу, акт прийому № 158 від 19.01.2011, відповідно до якого Херсонським морським портом від ПП "Равас" отримано 184,12 т сої та № 166 від 20.03.2011 на отримання 124,260 т.

На спростування доводів податкового органу щодо відсутності у TOB "Мораксель" складських та інших приміщень, судами попередніх інстанцій встановлено, що TOB "Мораксель", на підставі договору оренди № 06/12 від 06.12.2010, винаймалось приміщення за адресою: м. Одеса пер. Нечипуренка, 9, кв. 3, загальною площею 15,5 кв.м. Крім того, на підставі договору № 205 від 01.02.2011 TOB "Мораксель" орендувались приміщення загальною площею 66,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140-А.

За наведених обставин, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 16.07.2012 № 0006542209 та № 0006532209.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) Н.Є. Блажівська (підпис) В.В. Кошіль