Ухвала суду № 36968905, 23.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2014 року м. Київ К/9991/81146/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2011

у справі № 2а-16470/10/2070

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Триал»доКрасноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської областіпроскасування рішенняВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Триал» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Триал») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (далі по тексту - відповідач, Красноградська МДПІ) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.10.2010 № 0000542330.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2011 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2011 скасовано постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2011 та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позову і залишити в силі рішення суду першої інстанції про відмову в позові, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПА у Харківській області 01.10.2010 була проведена перевірка господарської одиниці ТОВ «Триал», розташованого за адресою: Харківська область, смт. Сахновщина, вул. Шевченко, 24, за результатами якої складено акт від 01.10.2010 № 8262/20/40/23/30959814, яким встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000542330 від 25.10.2010 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 291919,20 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного рішення.

Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Висновки відповідача про порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ґрунтуються на тому, що під час проведення перевірки за місцем реалізації та зберігання були відсутні накладні на товар (бензин).

Суд апеляційної інстанції правомірно вважає необґрунтованими вказані висновки, виходячи з такого.

Згідно ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 2 зазначеного Закону його дія поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

За приписами ч. 3, 4, 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм Закону облік господарських операцій здійснюється у регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З метою встановлення єдиного порядку організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 N 281/171/578/155 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за N 805/15496, затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Порядок обліку нафтопродуктів на АЗС визначено пунктом 16 вказаної Інструкції, яким передбачено, що матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності гід масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою № 17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Тобто, з приписів вказаної норми випливає, що всі первинні документи передаються до бухгалтерської служби, в тому числі разом із змінним звітом АЗС.

Як вбачається з акту перевірки, під час проведення перевірки предметом дослідження перевіряючих було лише наявність накладних, а будь-які документи обліку товару, в тому числі Журнал обліку нафтопродуктів на АЗС та змінні звіти АЗС (форма №17-НП) взагалі не перевірялися.

Відповідальність за ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» настає у разі реалізації суб'єктом підприємницької діяльності товарів не облікованих у встановленому порядку.

Між тим, відповідачем в акті перевірки не зазначено у яких документах обліку товарів встановлено порушення порядку відображення позивачем господарських операцій та які документи обліку перевірялися.

Отже, з матеріалів справи не вбачається, що відповідачем досліджувалася правильність ведення документів обліку господарських операцій та виявлено не відображення в них товарів за місцем їх реалізації, а відсутність первинних документів на товар, які за приписами п. 16 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України зберігаються в бухгалтерії підприємства, а не за місцем реалізації товару, не доводить відсутність їх обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність свого висновку про порушення позивачем установленого порядку ведення обліку нафтопродуктів.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е.Острович (підпис)М.О. Федоров