Ухвала суду № 36968830, 29.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2014 року м. Київ К/800/8259/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Моторного О.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.08.2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012 року

у справі № 2а/1570/6919/2011

за позовом приватного підприємства «ВОБ» (далі - позивач, ПП «ВОБ»)

до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Роздільнянська МДПІ Одеської області ДПС)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «ВОБ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Роздільнянської МДПІ Одеської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000082300 та № 0000092300 від 29.04.2011 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.08.2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 15.03.2011 року по 04.04.2011 року відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт № 65/23-00-33094939 від 11.04.2011 року, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем: пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 154 186,00 гривень та завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2020,00 гривень; пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток в сумі 287 700,00 гривень; ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим суми доходів отриманих по правочинах підлягають зменшенню на 12 613 197,00 гривень, а також позивачем завищено валові витрати на 13 763 996,00 гривень; пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено податкові зобов'язання на суму 2 530 178,00 гривень; ПП «ВОБ» завищено податковий кредит в сумі 2 682 344,00 гривні.

На підставі акту № 65/23-00-33094939 від 11.04.2011 року відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення № 0000082300 від 29.04.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 359 625,00 гривень, з яких за основним платежем 287 700,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 71 925,00 гривень та податкове повідомлення-рішення № 0000092300 від 29.04.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 190 712,50 гривень, з яких за основним платежем 152 166,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 38 546,50 гривень.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги повністю, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ПП «ВОБ» (Покупець) та ТОВ «Шторм» (Продавець) в період з липня 2010 року по жовтень 2010 року були укладені договори купівлі-продажу зернових культур (ячмінь, соняшник, рапс, пшениця, ріпак). На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Шторм» продано та поставлено ПП «ВОБ» вказаний в них товар (ячмінь, соняшник, рапс, пшениця, ріпак), а ПП «ВОБ» прийнято та оплачено такий товар, що підтверджується дослідженими судами податковими накладними, видатковими накладними, рахунками, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними.

Також, ПП «ВОБ» (Замовник) з ТОВ «Шторм» (Виконавець) було укладено договір про надання послуг № 06/30-1 (у) від 30.06.2010 року, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання послуг з організації транспортних перевезень та експедиції вантажів, що належить Замовнику по маршруту: склади постачальників - місце призначення, зазначене Замовником (за вимогою Замовника). На виконання умов договору про надання послуг № 06/30-1 (у) від 30.06.2010 року ТОВ «Шторм» надані послуги ПП «ВОБ» з організації ТЕО зерна, а ПП «ВОБ» прийнято та оплачено вказані послуги, що підтверджується дослідженими судами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками, платіжними дорученнями.

Крім цього, судами встановлено, що ПП «ВОБ» (Замовник) було укладено договір з ТОВ «Агро-Геліус» (Виконавець) про надання послуг № 01/29-1 (у) від 29.01.2010 року, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання послуг з організації транспортних перевезень та експедиції вантажів, що належить Замовнику по маршруту: склади постачальників - місце призначення, зазначене Замовником (за вимогою Замовника). На виконання умов договору про надання послуг № 01/29-1 (у) від 29.01.2010 року ТОВ «Агро-Гелеос» надані послуги ПП «ВОБ» з організації ТЕО зерна, а ПП «ВОБ» прийнято та оплачено вказані послуги, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками, платіжними дорученнями.

Також, судами встановлено, що ПП «ВОБ» (Замовник) було укладено договір з ТОВ «Євростандарт-ОД» (Виконавець) про надання послуг № 01/29 від 30.09.2010 року, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання послуг з організації транспортних перевезень та експедиції вантажів, що належить Замовнику по маршруту: склади постачальників - місце призначення, зазначене Замовником (за вимогою Замовника). На виконання умов договору про надання послуг № 01/29 від 30.09.2010 року ТОВ «Євростандарт-ОД» надані послуги ПП «ВОБ» з організації ТЕО зерна, а ПП «ВОБ» прийнято та оплачено вказані послуги, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками, платіжними дорученнями.

Крім цього, ПП «ВОБ» (Замовник) було укладено договори з ТОВ «Югексімпродукт» (Виконавець) про надання послуг № 01/29 від 29.09.2010 року, № 01/11 від 01.11.2010 року, № 01/12 від 01.12.2010 року, відповідно до умов яких Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання послуг з організації транспортних перевезень та експедиції вантажів, що належить Замовнику по маршруту: склади постачальників - місце призначення, зазначене Замовником (за вимогою Замовника). На виконання умов договору про надання послуг № 01/29 від 30.09.2010 року ТОВ «Євростандарт-ОД» надані автопослуги ПП «ВОБ», а ПП «ВОБ» прийнято та оплачено вказані послуги, що підтверджується дослідженими судами актами виконаних робіт, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками, платіжними дорученнями.

Відповідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 вказаної статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем у постачальників (ТОВ «Шторм», ТОВ «Агро-Геліус», ТОВ «Євротранспорт-ОД», ТОВ «Югексімпродукт») товарів та послуг, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем належним чином спростовані не були.

В свою чергу, в підтвердження отримання ПП «ВОБ» товарів та послуг за вищезазначеними договорами від вказаних контрагентів позивачем надано до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки, платіжні доручення, які в повній мірі були досліджені судами попередніх інстанцій та спростовують висновок відповідача про порушення позивачем при здійсненні господарських операцій норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, отримані позивачем документи, дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів та послуг своїм безпосереднім постачальникам, які видали йому податкові накладні, маючи статус платників податку на додану вартість, а тому оцінка судами обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, які регулюють порядок визначення та відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Натомість, валові витрати, понесені позивачем на оплату отриманих послуг з транспортування та експедиції вантажів від ТОВ «Шторм», ТОВ «Агро-Геліус», ТОВ «Євротранспорт-ОД», ТОВ «Югексімпродукт» за укладеними між ними договорами про надання послуг, були віднесені ПП «ВОБ» до відповідного звітного періоду, що також дало обґрунтовані підстави для висновків судів попередніх інстанцій про реальність господарських операцій позивача з вказаними підприємствами-постачальниками.

Крім того, викладені в акті перевірки висновки про те, що господарські відносини позивача з ТОВ «Шторм», ТОВ «Агро-Геліус», ТОВ «Євротранспорт-ОД», ТОВ «Югексімпродукт» в порушення ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України не спрямовані на реальне настання правових наслідків зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Зазначені нормативно-правові акти не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України. Повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті перевірки, належать виключно до компетенції суду.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.08.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012 року у справі № 2а/1570/6919/2011 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

О.А. Моторний