Ухвала суду № 36968722, 13.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2014 року м. Київ К/9991/1548/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010

у справі №2а-16156/09/2670

за позовом Представництва в Україні «Д-Лінк Інтернешнл ПТЕ ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 03.08.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №0001172204/0 від 18.06.2009, №0001172204/1 від 22.07.2009, №0001172204/2 від 02.10.2009, №0001172204/3 від 11.12.2009.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку Представництва в Україні «Д-Лінк Інтернешнл ПТЕ ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.05.2003 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт від 05.06.2009 №81/2204/26384297.

При перевірці достовірності відображення позивачем показників у поданих деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2006 по 31.12.2008 встановлено, що на формування цих показників мало вплив отримання грошових коштів (дол. США), які надходили віл головного офісу (Сінгапур) як цільове фінансування представництва у відповідності до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та коштів отриманих від продажу валюти у відповідності до пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 цього ж Закону.

У зв?язку з чим податковим органом зроблено висновок, що платник податку - постійне представництво нерезидента в Україні з метою оподаткування не може розглядатися як відокремлений підрозділ нерезидента, відтак, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої постійним представництвом, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих постійному представництву, включаються до його валового доходу.

Крім того, як встановлено в акті, що до складу валових витрат представництвом віднесено витрати на придбання основних засобів (комп?ютерного та іншого офісного обладнання), яке в розумінні пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» слід розглядати як «основні фонди» на загальну суму 217905,48 грн.

Таким чином, за висновками акта перевірки встановлено порушення пп. 5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 54476 грн., у тому числі за 1 квартал 2006 року в сумі 1744 грн., за 3 квартал 2006 року в сумі 3697 грн., за 4 квартал 2006 року в сумі 5933 грн., за 1 квартал 2007 року в сумі 3679 грн., за 2 квартал 2007 року в сумі 1844 грн., за 3 квартал 2007 року в сумі 9937 грн., за 4 квартал в сумі 5000 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 2524 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 4670 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 4545 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 10902 грн.

На підставі пп. «б» пп.4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийнято податкове повідомлення рішення №0001172204/0 від 18.06.2009 про визначення суми податкового зобов?язання з податку на прибуток у розмірі 81714,00 грн., в т.ч. за основним платежем 54476,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 27238,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження скарги платника залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов??язань.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

За змістом частин 2, 3 статті 95 Цивільного кодексу України представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Представництво не є юридичною особою, наділяється майном юридичної особи, що його створила, і діє на підставі затвердженого нею положення.

Пунктом 1.17 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334/94-ВР) визначено, що постійним представництвом нерезидента в Україні є постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України.

Згідно з підпунктом 2.1.4 пункту 2.1 статті 2 Закону № 334/94-ВР постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, є платниками податку на прибуток.

Пунктом 13.8 статті 13 Закону № 334/94-ВР передбачено, що суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Вказана норма є універсальною та розповсюджується на постійні представництва та філії як нерезидентів, так і резидентів. Незалежність постійного представництва від нерезидента полягає в тому, що постійне представництво має вести окремий від нерезидента облік своєї діяльності з метою визначення свого прибутку, що підлягає оподаткуванню.

Поряд з цим для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розумінні положень Закону № 334/94-ВР джерелом виплати відповідного прибутку має бути інша особа, із власності якої нерезиденту в особі постійного представництва передаються кошти, майно, результати робіт (послуг).

В свою чергу, представництво нерезидента є його частиною, а одержані кошти залишаються у власності нерезидента та передаються лише в управління керівнику представництва, при цьому балансовий прибуток представництва не збільшується на отриману суму коштів.

Таким чином, оскільки, представництво не є юридичною особою, отримання матеріальних активів не може розглядатись як господарська діяльність, направлена на отримання прибутку, з огляду на те, що при цьому не здійснюються цивільно-правові операції та не переходить право власності на майно, а відтак підстав для кваліфікації отриманих представництвом від нерезидента коштів як безповоротної фінансової допомоги не вбачається.

Завищення позивачем валових витрат внаслідок віднесення до їх складу витрат на придбання основних засобів (комп?ютерного та іншого офісного обладнання, яке в розумінні пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону № 334/94-ВР є основними фондами та підлягають амортизації) судами попередніх інстанцій не заперечувалось, однак, зазначене порушення не призвело до виникнення у позивача оподатковуваного прибутку, що відповідачем не спростовано та стало підставою для постановлення рішення про скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги правильності висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для їх скасування з наведених мотивів.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун