Ухвала суду № 36968720, 16.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2014 року м. Київ К/9991/40021/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінтекс ЛТД»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011

у справі № 2а-9713/08/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінтекс ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста

Дніпропетровська

про скасування актів, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінтекс ЛТД» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська про скасування актів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2009, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінтекс ЛТД» відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінтекс ЛТД». Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 18.08.2008 по 09.09.2008 відповідачем проведена виїзна позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінтекс ЛТД», з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2005 по 30.06.2008; за результатами перевірки 10.09.2008 складений Акт № 3295/26-2/33973213.

Перевіркою встановлено порушення позивачем 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 і пп. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті рішення-повідомлення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.09.2008 року №0000302302/0 в сумі 16995,00 гривень, в тому числі за основним платежем - 11330,00 грн. і штрафною санкцією 5665,00 грн. та рішення-повідомлення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.09.2008 року №0000312302/0 в сумі 11184,00 гривень, в тому числі за основним платежем - 7456,00 грн. і штрафною санкцією 3728,00 грн.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 вищевказаного Закону.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата, здійснення першої з подій: або дата списання з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарі: (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (надалі - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність») встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її" закінчення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити - назву документу, дату і місце його складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що .дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30 травня 1997 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 (надалі Порядок), зазначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), скріплюються печаткою такого платника податку продавця .

Згідно з п. 5 вищевказаного Порядку податкова накладна, вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Податкові накладні, які складені в порушення вимог передбачених законодавством, не можуть вважатися як належними документами, які підтверджували право позивача на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що у І кварталі 2006 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінтекс ЛТД» було віднесено до складу валових витрат (відповідно, до складу податкового кредиту січня 2006 року) передплату за цеглу на користь ТОВ «Балканбуд» у розмірі 27.707,52 грн., у тому числі ПДВ - 4.617,92 грн. У листопаді 2006 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінтекс ЛТД» було віднесено до складу валових витрат (відповідно, до складу податкового кредиту листопада 2006 року) витрати, пов'язані з придбанням будівельних матеріалів у ТОВ ПІК «Техносервіс»у розмірі 26.676,52 грн., у тому числі ПДВ -4.446,00 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.07.2007р. по справі № 2-1292/07 визнано недійсними з моменту реєстрації Установчі документи ТОВ «Балканбуд»; визнано недійсними фінансово-господарські та первинні бухгалтерські документи ТОВ «Балканбуд»; постановою господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2007р. по справі № А27/369-07 визнано недійсним Статут ТОВ «ПІК «Техносервіс»з моменту реєстрації; визнано недійсним Свідоцтво про реєстрацію ТОВ «ПІК «Техносервіс» платником ПДВ з моменту видачі; припинено юридичну особу ТОВ «ПІК «Техносервіс». Крім того, вироком Жовтневого районного суду від 18.02.2008р. засуджено ОСОБА_4 - засновника ТОВ «ПІК «Техносервіс»у зв'язку зі створенням суб'єкта з метою прикриття незаконної підприємницької діяльності. Окрім цього, в судовому рішенні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.07.2007р. по справі №2-1393/07, яким визнано недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Балканбуд» з моменту їх реєстрації, зазначено, що вказаний у статутних та реєстраційних документах як засновник та директор ОСОБА_3 фактично немає ніякого відношення ані до реєстрації, ані до діяльності товариства, зокрема він не підписував бухгалтерських документів на отримання товару.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які ретельно перевіривши доводи обох сторін про фактичне здійснення господарських операцій та наявні у справі докази, не знайшли підстав вважати, що господарські операції з придбання позивачем товарів у ТОВ «Балканбуд» та ТОВ ПІК «Техносервіс» мали реальний товарний характер.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

З огляду на вищезазначене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінтекс ЛТД» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 у справі № 2а-9713/08/1470 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінтекс ЛТД» відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 у справі № 2а-9713/08/1470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко