Ухвала суду № 36968713, 16.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2014 року м. Київ К/9991/40240/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011

у справі № 2-а-7459/08/1570

за позовом Одеської залізниці

до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції

третя особа Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Одеська залізниця звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції, третя особа Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2010 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2010 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено .

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, Білгород-Дністровська об'єднана державна податкова інспекція та Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі оскаржили його в касаційному порядку. В скаргах просять суд скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011 та залишити в силі рішення суду першої інстанції

Касаційні скарги вмотивовані тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, СДПІ по роботі в ВПП у м. Одесі була проведена позапланова виїзна перевірка Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці за період з 01.07.2005р. по 31.03.2007р. з питання визначення правильності розрахунку та сплати земельного податку. За наслідками перевірки складений акт №166/15-10/01071580/3 від 25.04.2008р., яким встановлено порушення управлінням ч.1 ст.7 Закону України «Про плату за землю», п.17.1.3, п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»а саме: заниження суми земельного податку в період з 2 півріччя 2005р. до 1 квартал 2007р. в розмірі 15156,23 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000502301/0 від 13.05.2008р., яким визначено БМЕУ-1 податкове зобов'язання у сумі 22734,34грн., з яких за основним платежем - 15156,23грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7578,11грн.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено та сторонами спору не заперечується, що податкові зобов'язання з плати за землю були фактично визначені БМЕУ-1, яка є структурним підрозділом позивача без статусу окремої юридичної особи.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про систему оподаткування»№1251-XII від 25.06.1991 р. платниками податків і зборів визначено юридичних і фізичних осіб, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори.

Згідно преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 р. цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

За визначенням п.1.1 ст.1 названого Закону платники податків - це юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Статтею 2 Закону України «Про плату за землю» №235-ХІІ від 03.07.1992 р. встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Стаття 5 цього ж Закону передбачає, що суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

За змістом ч.2 ст.2 Земельного кодексу України суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Таким чином, вказаний Кодекс власником або користувачем землі визнає юридичну особу, статусу якої БМЕУ-1, як структурний підрозділ позивача, не має.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правомірних висновків відносно того, що структурний підрозділ юридичної особи, за яким не зареєстрована земельна ділянка як за користувачем, не є суб'єктом плати за землю.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Касаційні скарги Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011 у справі № 2-а-7459/08/1570 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011 у справі № 2-а-7459/08/1570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко