Ухвала суду № 36968700, 16.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" січня 2014 р. м. Київ К/9991/47782/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 16.01.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012

у справі № 2а-5828/11/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Колордрукпостач"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Колордрукпостач" звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень: №0001032300/10522 від 21.04.2011; №0002452300/21567 від 29.08.2011.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення : №0001032300/10522 від 21.04.2011; №0002452300/21567 від 29.08.2011.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаєморозрахунків з ПП „Тумор", ПП „Креаре", ТОВ „Суперпак" за 2010 рік та складено акт №618/23-121/36501186 від 07.04.2011.

Перевіркою встановлено заниження позивачем податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 4150175 грн., чим порушено вимоги пп.7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", оскільки штучно сформовано податковий кредит за перевіряємий період за рахунок придбання товарів, послуг у платників податків, по яких неможливо проведення перевірок з питань правових взаємовідносин з контрагентами та підтвердження сплати податку на додану вартість по ланцюгу постачання до виробника.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001032300/10522 від 21.04.2011, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість 5187718 грн.

Відповідачем проведено повторну позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань взаєморозрахунків з ПП „Тумор", ПП „Креаре", ТОВ „Суперпак" за 2010 рік та складено акт №1495/23-121/36501186 від 08.08.2011.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ „Колордрукпостач" п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено податок на прибуток за 2010 рік в загальній сумі 5187718 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0002452300/21567 від 29.08.2011, яким визначено позивачу податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 6484647, 50 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ „Колордрукпостач" було включено до складу валових витрат та відображено в декларації з податку на прибуток суми витрат, повязані з придбанням товарів, робіт, послуг за 2010 рік по контрагентам - ПП „Тумор", ПП „Креаре", ТОВ „Суперпак".

Відповідач вважає нікчемними правочини, вчинені ТОВ „Колордрукпостач" із контрагентами ПП „Тумор", ПП „Креаре", ТОВ „Суперпак", оскільки в базі даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового органу з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, листів Бориспільської ОДПІ №522/7/26-30 від 01.02.2011 та №503/7/26-30 від 01.02.2011, акту перевірки Переяслав-Хмельницької ОДПІ №512/7/23-0 від 19.05.2011, проведеним аналізом зібраної інформації, відповідач вважає, що ПП „Тумор", ПП „Креаре", ТОВ „Суперпак" мають ознаки "фіктивності".

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп. 5.3.9 п. 5.3 цієї ж статті Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт здійснення позивачем операцій з придбання та реалізації товару підтверджений видатковими та податковими накладними, які повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій та є підставою для включення витрат на придбання товару до складу валових витрат та формування податкового кредиту по податку на додану вартість.

Закон України „Про податок на додану вартість" не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від фактичної сплати сум податку на додану вартість до бюджету іншим платником податку - постачальником товару, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок в судовому процесі не спростована.

З урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення такого платника права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у зв'язку з невиконанням іншими платниками податку - постачальниками по ланцюгу - покладеного на них законом обов'язку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.

Враховуючи це, доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів про наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування.

Суд зазначає, що господарські операції позивача з вищевказаними контрагентами не суперечать актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких не відповідає дійсним намірам сторін і, що спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами.

Судами попередніх інстанцій досліджено первині бухгалтерські документи (договори на поставку товарів, видаткові та податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, банківські виписки про перерахування коштів за отриманий товар, податкові декларації) та встановлено, що такі документи підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ „Колордрукпостач" з вищевказаними контрагентами.

На момент здійснення оспорюваних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та взяті на податковий облік як платники податків, в тому числі податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 у справі № 2а-5828/11/1370 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 у справі № 2а-5828/11/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко