Ухвала суду № 36967303, 09.07.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"09" липня 2013 р.справа № 2а-8086/09/1170

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції в Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 року по справі № 2а-8086/09/1170 за адміністративним позовом Фермерського господарства «Білецька Тетяна Михайлівна» до Новомиргородського відділення Маловсківської міжрайонної державної податкової інспекції в Кіровоградської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство «Білецька Тетяна Михайлівна» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Новомиргородського відділення Маловсківської міжрайонної державної податкової інспекції в Кіровоградської області № 0000542310/0 від 20.08.2009 року та № 0000542310/1 від 15.09.2009 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 47183 грн. та № 0000542310/2 від 25.11.2009 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 46098 грн. В обґрунтування позову зазначалось про незгоду позивача з висновками, викладеними в Акті перевірки, на підставі яких були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, а також відсутність порушень Закону України «Про податок на додану вартість» в частині включення до податкового кредиту за грудень 2007 року 47183 грн., які, нібито, не підтверджені відповідними податковими накладними.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 року позовні вимоги задоволені частково. Суд визнав незаконними та скасував спірні податкові повідомлення-рішення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Маловисківська міжрайонна державна податкова інспекція в Кіровоградській області, структурним підрозділом якого є Новомиргородське відділення, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає про те, що Новомиргородське відділення є неналежним відповідачем по справі, оскільки не має статусу юридичної особи, а входить до складу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції в Кіровоградській області як структурний підрозділ, проте судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання про заміну неналежної сторони. Також суд першої інстанції не виключив із кола доказів копію реєстру податкових накладних, наданих позивачем.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу не надходило.

У судове засідання сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Позивач письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не направив.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Справа розглянута у відповідності до приписів частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Доводи апелянта зводяться, перш-за все, до порушення судом норм процесуального права в частині відмови у задоволенні клопотання про заміну неналежного відповідача, зважаючи на те, що Новомиргородське відділення не є юридичною особою, входить як структурний підрозділ до складу Маловсківської міжрайонної державної податкової інспекції в Кіровоградської області, яка і має відповідати за адміністративним позовом.

Колегія суддів вважає такий довід апелянта неспроможним та зазначає, що адміністративна процесуальна правосуб'єктність як передумова участі в адміністративному процесі визнається, зокрема, і за суб'єктами владних повноважень ( частина 1 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України). При цьому статус юридичної особи не включається до правосуб'єктності суб'єкта владних повноважень як її обов'язковий елемент. Передумовою процесуальної правоздатності та дієздатності суб'єкта владних повноважень є наявність у законі його визначення та закріплення за ним певного обсягу владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні податкові повідомлення прийняті відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в межах повноважень, визначених Законом України «Про державну податкову службу в Україні, а відтак, їх перевірка на предмет правомірності здійснена судом першої інстанції у відповідності до приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо решти доводів апелянта про незаконність оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в адміністративному судочинстві діє принцип презумпції вини суб'єкта владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний доводити правомірність, у даному випадку, прийнятих рішень шляхом подачі до суду належних та допустимих доказів.

Проте, відповідач, як вбачається з його письмових пояснень, не тільки не надав суду доказів, які були витребувані відповідними ухвалами, зазначивши про те, що докази повинен надавати позивач, а взагалі проігнорував приписи зазначеної вище процесуальної норми. Посилаючись на відсутність податкових повідомлень-рішень № 0000542310/0 та № 0000542310/1 з огляду на їх оскарження в адміністративному порядку, відповідач не надав доказів подачі позивачем скарг, результатів їх розгляду у вигляді відповідних рішень. Зважаючи на невиконання ухвал про витребування доказів, суд першої інстанції, дійшовши висновку про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, правильно скасував усі спірні податкові повідомлення-рішення.

Апелянт також зазначив про порушення судом норм матеріального права при ухвалені судом оскарженої постанови. Проте які саме норми неправильно застосовані судом, в апеляційній скарзі не вказано.

Колегія суддів здійснила перевірку судового рішення на предмет правильності застосування Закону України «Про податок на додану вартість» і дійшла висновку про необґрунтованість доводів апелянта і в цій частині.

Так, судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, встановлено, що Новомиргородським відділенням Маловсківської міжрайонної державної податкової інспекції в Кіровоградської області в період з 23.07.2009 року по 05.08.2009 року проводилась планова виїзна перевірка Фермерського господарства «Білецька Т.М.» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, за наслідками якої 10 серпня складений Акт № 10/2310/1710/33505429 (а.с.6-16). За результатами розгляду Акту 20 серпня 2009 року відповідачем за порушення п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49848 грн. (а.с.17); 15 вересня 2009 року - податкове повідомлення-рішення № 0000542310/1 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 49848 грн. (а.с.120); податковим повідомленням - рішенням № 0000542310/2 25 листопада 2009 року сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість зменшена до 46098 грн. (а.с.122).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про помилковість висновків, викладених в Акті перевірки № 10/2310/1710/33505429 щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з таким висновком і зазначає, що, як вбачається з Акту перевірки, грошове зобов'язання визначені позивачеві за порушення п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме - нецільове використання акумульованих коштів із спец рахунку «Рослиництво»в сумі 49848, 00 грн. Однак, в цьому ж Акті зазначено і про те, що перевіркою дотримання цільового використання коштів перерахованих на спеціальний рахунок №260422690 (рослинництво) за період з 01.01.06. по 31.03.09. не встановлено їх нецільового використання. Під час перевірки було встановлено заниження рядка 23 за жовтень та грудень 2007 року у розмірі 49848, 00 грн. і ця сума, на думку відповідача, яка не була перерахована на окремий рахунок, вважається такою, що була використана не за цільовим призначенням, і підлягає стягненню до державного бюджету у безспірному порядку. Разом з цим в Аукті вказано, що враховуючи розбіжність по рядку 23, що виникла у березні 2008 року у розмірі 1085 грн. не підлягає стягненню до бюджету через надмірну сплату коштів (а.с.13).

Суд першої інстанції, здійснивши аналіз доказів по справі, дійшов висновку, що сума податкового зобов'язання в сумі 49848, 00 грн., яка визначалась податковим органом як різниця між сумою встановленого завищення рядка 23 «Податкової декларації з податку на додану вартість» в розмірі 50933, 00 грн. та сумою розбіжності по рядку 23, що виникла у березні 2008 року в розмірі 1085,00 грн. не підлягала стягненню до бюджету через надмірну сплату коштів (49848, 00 грн.= 50933, 00 грн.- 1085,00 грн.).

В Акті перевірки зазначено також про порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо включення до складу податкового кредиту у податковій декларації за грудень 2007 року суму податку на додану вартість у розмірі 47183 грн. без наявних податкових накладних.

Цей висновок відповідача спростований наданими позивачем доказами - реєстром отриманих податкових накладних (а.с.20), податковою накладною № 639 від 15.12.07 року (а.с.21), податковою накладною № 351 від 20.12.07 року (а.с.22).

Зважаючи на відсутність доказів на спростування доводів позивача, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції в цій частині також правильним.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням того, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскарженій постанові, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції в Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 року по справі № 2а-8086/09/1170 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна