Постанова № 36967209, 28.01.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/4473/13-а

28 січня 2014 року 11год. 57хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Вавелюк А.І та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник Старійчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3

до Державна податкова інспекція у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -ВСТАНОВИВ :

Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 (далі - СПД ОСОБА_3) звернулася з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Рівне) про скасування податкових повідомлень-рішень: №0000961742 від 22.04.2011року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в розмірі 792,30 грн. за основним платежем, та №0000971742 від 22.04.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 24562,00 грн. за основним платежем та 8180,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до статті 55 КАС України суд допустив заміну первинного відповідача - ДПІ у м. Рівне Рівненської області Державної податкової служби на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області.

В обґрунтування позову СПД ОСОБА_3 заперечує висновки податкового органу про перевищення в 2009 році обсягу виручки від надання транспортно-експедиційних послуг у розмір 500000,00 грн. Вказує, що вона отримувала кошти на організацію перевезення вантажу, які не є її власністю, і комісійну винагороду експедитора, яка належить їй.

Таким чином, кошти, що надійшли транзитом на розрахунковий рахунок позивача, не є її власністю, оскільки підлягали обов'язковій передачі третій особі, а тому ці кошти не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) чи доходом позивача та не можуть бути включені до складу виручки від реалізації. До складу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у даному випадку може бути включена тільки сума комісійної винагороди. Зазначає, що оскільки позивач у 2009 році, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, не перевищив гранично допустимого розміру виручки, тому після переходу з 01.01.2010 року зі спрощеної на загальну систему оподаткування, без реєстрації платником ПДВ, були відсутніми підстави для її обов'язкової реєстрації платником податку на додану вартість, а тому донарахування зобов'язання з ПДВ вважає неправомірним.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з наведених у ньому підстав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, подав письмові заперечення та пояснив, що податковим органом було проведено перевірку СПД ОСОБА_3, якою встановлено, що, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування у 2009 році, позивач перевищила гранично допустимий обсяг виручки при наданні транспортно-експедиційних послуг, а тому після переходу на загальну систему оподаткування повинна була зареєструватися платником податку на додану вартість. Відтак спірні податкові повідомлення-рішення вважає правомірними, в задоволені позову просив відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності 18.01.2008 року та перебуває на обліку в ДПІ у м. Рівне з 21.08.2008 року. Була зареєстрована платником ПДВ згідно Свідоцтва НОМЕР_2 від 26.02.2008 року, перебувала на загальній системі оподаткування. Свідоцтво платника ПДВ анульоване 15.01.2009 року відповідно до поданої заяви від 15.01.2009 року №339/П/01-113 у зв'язку з реєстрацією платником єдиного податку. З 01.01.2010 року СПД ОСОБА_3 перейшла на загальну систему оподаткування, без реєстрації платником ПДВ. З 19.05.2011 року зареєстрована платником ПДВ згідно Свідоцтва НОМЕР_3 від 19.05.2011 року (а.с.73-75).

Згідно з реєстраційними даними СПД ОСОБА_3 займається такими видами господарської діяльності: надання експедиторських послуг, інформаційно-консультаційні послуги, складування та транспортування вантажів.

Судом встановлено, що в період з 24.03.2011 року по 06.04.2011 року уповноваженими особами ДПІ у м. Рівне проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання СПД ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.01.2008р. по 31.12.2010р., за наслідками якої складено акт № 53/17-117/НОМЕР_1 від 08.04.2011р. (а.с.8-18) і встановлено порушення (з якими позивач не погоджується):

п.7.1 ст.7, пп.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003р., зі змінами і доповненнями, абз."б" ст.14 Декрету Кабінету міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992р., із змінами і доповненнями, в результаті чого донарахована сума податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 2009р. у розмірі 792,30 грн.;

пп.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97/ВР від 03.04.1997р., із змінами і доповненнями, в результаті чого донараховано ПДВ за 2008, 2010 роки на загальну суму 24562,00 грн., в т.ч.: квітень 2008р. - 1065,00 грн.; лютий 2010р. - 1570,00 грн.; березень 2010р. - 1480,00 грн.; квітень 2010р. - 1094,00 грн.; травень 2010р. - 1402,00 грн.; червень 2010р. - 1892,00 грн.; липень 2010р. - 1640,00 грн.; серпень 2010р. - 1180,00 грн.; вересень 2010р. - 2670,00 грн.; жовтень 2010р. - 2980,00 грн.; листопад 2010р. - 4043,00 грн.; грудень 2010р. - 3546,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000961742 від 22.04.2011року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в розмірі 792,30 грн. за основним платежем;

№ 0000971742 від 22.04.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 24562,00 грн. за основним платежем та 8180,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено і сторонами не заперечується, в період з 26.02.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2010 року по даний час позивач перебувала на загальній системі оподаткування, а з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року - на спрощеній системі обліку та звітності. У періоді перебування на загальній системі оподаткування з 01.01.2010 року по 18.05.2011 року позивач як платник ПДВ не реєструвалась.

Актом перевірки стверджено, що згідно виписок банку про надходження коштів на розрахункові рахунки СПД ОСОБА_3 отримано наступну виручку від реалізації послуг:

- за 1-2 квартал 2008 року під час перебування на загальній системі оподаткування - у загальній сумі 82362,57 грн., у тому числі винагорода у розмірі 7833,37 грн., що на 74529,20 грн. більше задекларованого;

- за період перебування на спрощеній системі оподаткування у 2009 р. - у загальній сумі 820145,00 грн., у тому числі винагорода експедитора у розмірі 96045,00 грн., що більше задекларованого на 724099,81 грн. (стор. 7 акту)

- за період перебування на загальній системі оподаткування, без реєстрації платником ПДВ, у 2010 році - у загальній сумі 1955525,00 грн., у тому числі винагорода експедитора у розмірі 113612,93 грн., що більше задекларованого на 1841912,07 грн. (стор. 10 акту)

Представник позивача в ході судового розгляду справи підтвердив правильність визначення актом перевірки загальної суми коштів, яка надходила на розрахункові рахунки позивача та правильність зазначених в акті перевірки сум виручки, які були задекларовані позивачем в податковій звітності. При цьому пояснив, що відображена позивачем у звітах платника податку за 2008 - 2010 роки сума виручки складається з суми винагороди підприємця від надання транспортно-експедиційних послуг.

Фактично суть спору зводиться до неоднакової оцінки сторонами розміру виручки від здійснення підприємницької діяльності: на думку позивача - це лише сума винагороди, отримана підприємцем за надання послуг транспортної експедиції; податковий орган вважає виручкою загальну суму коштів, що надійшли на рахунок підприємця у відповідному звітному (податковому) періоді.

При вирішенні адміністративного спору суд враховує, що згідно зі статтею 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 727/98 від 03.07.1998р., виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до даної статті спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Тобто застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва.

Таким чином, до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) необхідно включати суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку фізичної особи у звітному податковому періоді.

Та обставина, що частина коштів, отриманих на рахунок підприємця, підлягала перерахуванню третім особам на виконання договорів транспортного експедирування, не є підставою для невизнання її виручкою від надання послуг.

Вищевказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, наведеній в постанові від 06.03.2012р. (реєстр. номер 22547548), яка є обов'язковою для врахування судом відповідно до приписів частини 2 статті 161 КАС України.

Судом встановлено, що саме в 4 кварталі 2009 р. обсяг виручки від наданих послуг позивача перевищив на 320145,00 грн. встановлену межу у 500000,00 грн. внаслідок включення позивачем у виручку від реалізації не всієї суми коштів, фактично отриманих на розрахункові рахунки, а лише суми отриманої винагороди, що було відображено у звіті платника єдиного податку, поданого до податкового органу.

Відповідно до статті 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" у разі порушення вимог статті 1 цього Указу, зокрема щодо перевищення обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік понад 500 тис. грн., платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою податку з доходів фізичних осіб.

Такий перехід платник податку повинен здійснити самостійно, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу в якому виникло перевищення) шляхом подання до податкового органу за його податковою адресою податкової декларації за наслідками такого звітного кварталу. Декларація подається протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

При перевищенні обсягу виручки за звітний період (квартал, рік) така фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності позбавляється права оподаткування доходів від здійснення її підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності протягом наступного календарного року ( з 1 січня по 31 грудня).

Відповідно до пп.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.0.2003р. зі змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) в межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань з урахуванням цього пункту. Відповідно до пп.9.12.2 цього Закону якщо суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа отримує інші доходи, ніж визначені у пп.9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами.

Таким чином, за змістом наведених норм, якщо підприємець від здійснення підприємницької діяльності отримав інші доходи, ніж доходи, які можуть обкладатися єдиним податком згідно з правилами, встановленими спеціальним законодавством з питань спрощеної системи оподаткування, такий підприємець повинен сплатити з цих доходів, тобто з суми перевищення понад 500 тис. грн., податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у відповідних періодах регулювався розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", положення якого продовжували діяти після набрання чинності Законом України від 22.05.2003р. "Про податок з доходів фізичних осіб" з урахуванням положень п.9.12 ст.9 цього Закону до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Зокрема, оподаткуванню підлягають доходи, одержані за звітний податковий період фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Як вже зазначалось вище, перевіркою встановлено, що перевищення граничного обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відбулося в 4 кварталі 2009р. на суму 320145,00 грн. (820145,00 - 500000,00), яка є валовим доходом позивача у зазначеному періоді. На підставі даних обліку доходів і витрат, виписок банку, які надані для перевірки, встановлено, що підприємцем за період перевищення понесені документально підтверджені витрати, надані в ході перевірки та враховані перевіркою до обсягу валових витрат, в сумі 314863,00 грн. При перевірці витрати для надання послуг визначені пропорційно факту їх реалізації, тобто витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням доходу.

Таким чином, податковий орган дійшов обґрунтованого висновку про те, що підприємцем не оподатковано суму доходу, отриману в 4 кварталі 2009р., в розмірі 5282,00 грн. (320145,00 - 314863,00), чим порушено статтю 13 Декрету Кабінету Міністрів України "По прибутковий податок з громадян", та правомірно донараховано відповідно до пп.9.12.1 п.9.12 ст.9, п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", абз."б" п.1 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 4 кв. 2009р. в сумі 792,30 грн. (5282,00 х 15%).

Відтак податкове повідомлення-рішення №0000961742 від 22.04.2011року, яким ДПІ у м. Рівному визначено для позивача суму податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності" в розмірі 792,30 грн. за основним платежем, суд вважає правомірним та у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовляє.

Відносно прийняття ДПІ у м. Рівне податкового повідомлення - рішення № 0000971742 від 22.04.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 24562,00 грн. за основним платежем та 8180,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд зазначає таке.

Так, відповідно до пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Враховуючи наведені вище обставини, суд погоджується з висновком податкового органу, що у зв'язку з перевищенням платником єдиного податку в 4 кварталі 2009р. гранично допустимого обсягу виручки від реалізації транспортно-експедиційних послуг, позивач після переходу з 01.01.2010р. на загальну систему оподаткування повинна була зареєструватися платником ПДВ, однак до кінця 2010 року платником ПДВ не реєструвалась та в порушення вимог пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000р. зі змінами та доповненнями, що був чинним на час виникнення відповідних правовідносин, декларації з ПДВ за 1-4 квартали 2010р. не подавала.

Матеріалами справи підтверджено і сторонами визнається, що протягом 1-2 кварталів 2008 року позивачка перебувала на спрощеній системі оподаткування, а протягом 2010 року - на загальній системі оподаткування, не зареєструвавшись платником ПДВ.

Згідно виписок банку про надходження коштів на розрахункові рахунки СПД ОСОБА_3 отримано наступну виручку від реалізації послуг:

- за 1-2 квартал 2008 року під час перебування на загальній системі оподаткування - у загальній сумі 82362,57 грн., у тому числі винагорода у розмірі 7833,37 грн., що на 74529,20 грн. більше задекларованого;

- за період перебування на спрощеній системі оподаткування у 2009 р. - у загальній сумі 820145,00 грн., у тому числі винагорода експедитора у розмірі 96045,00 грн., що більше задекларованого на 724099,81 грн. (стор. 7 акту)

- за період перебування на загальній системі оподаткування, без реєстрації платником ПДВ, у 2010 році - у загальній сумі 1955525,00 грн. у тому числі винагорода експедитора у розмірі 113612,93 грн., що більше задекларованого на 1841912,07 грн. (стор. 10 акту)

Як вже зазначалося вище, у зв'язку з перевищенням у 4 кварталі 2009 року суми доходу у розмірі 300000,00 грн., позивач з 01.01.2010 року була зобов'язана зареєструватись платником ПДВ, проте цього не здійснила.

У відповідності до пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначається відповідно до закону.

Декларації подаються до податкового органу у строки, передбачені абз. "а" пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до п.10.2 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" особа, яка згідно з вимогами цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його не нарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

Актом перевірки підтверджено, і сторонами визнано, що СПД ОСОБА_3 декларації з ПДВ за період з січня по грудень 2010 року до ДПІ у м. Рівне не подані.

На підставі первинних документів, а саме: актів здачі - прийому наданих експедиторських послуг, з урахуванням CMR, виписок банку про надходження коштів на розрахункові рахунки, даних книги обліку доходів та витрат податковим органом встановлено, що в періоді, охопленому перевіркою, позивачем надано транспортно-експедиційних послуг на загальну суму: 1-2 квартал 2008 року - 82362,57 грн., 2010 рік - 1955525,00 грн. Відповідно до пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" за наслідками перевірки позивачу збільшено податкове зобов'язання на загальну суму 24562,00 грн., у тому числі: 2008 рік - 1065,00 грн., лютий 2010 року - 1570,00 грн., березень 2010 року - 1480, 00 грн., квітень 2010 року - 1094,00 грн., травень 2010 року - 1402,00 грн., червень 2010 року - 1892,00 грн., липень 2010 року - 1640,00 грн., серпень 2010 року - 1180,00 грн., вересень 2010 року - 2670,00 грн., жовтень 2010 року - 2980,00; листопад 2010 року - 4043,00 грн., грудень 2010 року - 3546,00 грн. Крім того, судом враховано, що нарахування за 2010 рік здійснювалось з лютого 2010 року, враховуючи терміни подання заяви про реєстрацію платником ПДВ.

Враховуючи, що в акті перевірки наведені обґрунтовані розрахунки сум податкового зобов'язання, визначеного податковим органом, а фактичні обставини справи стосовно надходження сум грошових коштів на розрахункові рахунки підприємця, задекларованих сум виручки, сум витрат стороною позивача не заперечуються, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами заниження СПД ОСОБА_3 податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 24562,00 грн., з яких 1065,00 грн. за 2008 рік та 23497,00 грн. за 2010 рік.

Зважаючи на обґрунтованість висновку податкового органу про встановлене перевищення позивачем в попередніх звітних (податкових) періодах граничної суми виручки, суд вважає неправомірним те, що СПД ОСОБА_3 протягом 2010 року, перебуваючи на загальній системі оподаткування, не зареєструвалася платником ПДВ. Судом встановлено, що в порушення вимог пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" декларації з ПДВ за 2010р. до ДПІ у м. Рівне позивач не подавала.

Відповідно до пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. А згідно з пп.17.1.2 цієї статті у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням вищевказаних приписів закону податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за заниження податкового зобов'язання та за несвоєчасне подання податкової звітності на загальну сум 8180,50 грн.

Таким чином, суд вважає правомірним прийняття ДПІ у м. Рівне податкового повідомлення - рішення № 0000971742 від 22.04.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 24562,00 грн. за основним платежем та 8180,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а відтак у цій частині у задоволенні позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень повністю довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а відтак у задоволенні позовних вимог суд відмовляє повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 94 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.