Постанова № 36963531, 03.02.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/4394/13-а

03 лютого 2014 року 15год. 05хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Герман Геннадій Юхимович,

відповідача: представник Красько Іван Григорович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіспостач" до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросервіспостач" (далі - ТОВ "Агросервіспостач") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області (далі - Сарненська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0000672200 від 15.08. 2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позову зазначив, що податковий кредит з податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинах з ТОВ "ЦК Захід" позивачем сформовано відповідно до вимог Податкового кодексу України. Пояснив, що в акті перевірки № 103/22/23302844 від 08.08. 2013 року Сарненська ОДПІ зазначає, що ТОВ "Агросервіспостач" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по отриманих товарно-матеріальних цінностях від ТОВ "ЦК Захід", які не підтверджуються належними документами на загальну суму 24363,50 грн. Так, ігноруючи фактичні обставини справи, відповідач, визнає правочини, здійснені позивачем із зазначеним контрагентом безтоварними. Разом із тим, Сарненською ОДПІ у акті перевірки № 103/22/23302844 від 08.08. 2013 року, констатовано, що господарські операції між позивачем та контрагентом - ТОВ "ЦК Захід", підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, зокрема, видатковими та податковими накладними. Стверджує, що єдиною підставою для визнання податкової накладної недійсною, відповідно до положень Податкового кодексу України є випадок, коли така накладна заповнена та видана особою, що не зареєстрована платником податку на додану вартість на момент видачі такої накладної. На час існування взаємовідносин між ТОВ "Агросервіспостач" та ТОВ "ЦК Захід", останній мав цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податку на додану вартість та не був позбавлений права укладати будь-які угоди у відповідності із вимогами чинного законодавства.

Також, пояснив суду, що висновки акта перевірки № 103/22/23302844 від 08.08. 2013 року, щодо нереального характеру правочинів, укладених між ТОВ "Агросервіспостач" та ТОВ "ЦК Захід", ґрунтуються виключно на припущеннях працівників податкового органу, що проводили перевірку. Сарненською ОДПІ під час проведення перевірки не доведено що сторони, укладаючи правочини, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В зв'язку з наведеним, представник позивача вважає висновки акта перевірки № 103/22/23302844 від 08.08. 2013 року про порушення ТОВ "Агросервіспостач" п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України безпідставними, а податкове повідомлення-рішення № 0000672200 від 15 серпня 2013 року таким, що підлягає скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ. Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ТОВ "ЦК Захід". Вказав на те, що Сарненською ОДПІ було отримано акт про неможливість проведення зустрічної звірки від Здолбунівської ОДПІ, щодо контрагента позивача - ТОВ "ЦК Захід". Зі змісту вказаного акту вбачається, що діяльність ТОВ "ЦК Захід" напрвлена на мінімізацію сплати податків третім особам та безпідставного формування даних податкової звітності, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування витрат, податкового кредиту - не мають реального товарного характеру. Крім того, у ТОВ "ЦК Захід" відсутні трудові ресурси, інформація про виробничі потужності, первинні документи, що підтверджують правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, необхідні для здійснення будь-якого виду діяльності, до перевірки не надані. У зв'язку з чим, податковим органом було зроблено висновок, що операції з поставки, по ланцюгу, ТОВ "ЦК Захід" - позивач є безтоварними. Представник відповідача також вказує на неможливість отримання ТОВ "Агросервіспостач" від ТОВ "ЦК Захід" товарів, оскільки відсутні товарно-транспортні накладні. Вважає податкове повідомлення-рішення № 0000672200 від 15 серпня 2013 року обґрунтованим і таким, що не підлягає скасуванню. У зв'язку з наведеним, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіспостач" слід задовольнити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 29.02. 1996 року ТОВ "Агросервіспостач" зареєстроване виконавчим комітетом Рівненської міської ради юридичною особою. Позивач є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва № 200104120 від 22.01. 2013 року (а.с. 84).

З матеріалів справи вбачається, що Сарненською ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Агросервіспостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства, при здійсненні фінансово-господарської діяльності по взаєморозрахунках з ТОВ "ЦК Захід" за період з 01.02. 2013 року по 30.04. 2013 року. За наслідком перевірки був складений акт № 103/22/23302844 від 08.08. 2013 року (а.с. 6-21).

Не погоджуючись з висновками вказаного акту перевірки позивачем було подано заперечення від 12.08. 2013 року (а.с. 22).

Відповідно до відповіді на заперечення № 8702/17-14-22/05 від 15.08. 2013 року Сарненською ОДПІ було відхилено мотиви, що вказані у запереченні та залишено висновки акту перевірки без змін (а.с. 23-26).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000672200 від 15 серпня 2013 року, яким, із посиланням на пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 30454,50 грн., з яких 24363,50 грн. - основного платежу та 6091,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 5).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню форми "Р" № 0000672200 від 15 серпня 2013 року, суд виходить з наступного.

Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків відповідача про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ, сум по господарським операціям з придбання у ТОВ "ЦК Захід" товарно-матеріальних цінностей. Вказані заключення зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ТОВ "Агросервіспостач" з ТОВ "ЦК Захід", висновків, викладених у акті перевірки № 103/22/23302844 від 08.08. 2013 року та акту перевірки Здолбунівської ОДПІ № 233/22-38230936 від 22.05. 2013 року, щодо контрагента позивача - ТОВ "ЦК Захід". Зокрема, у акті перевірки № 233/22-38230936 від 22.05. 2013 року, податковим органом, за місцем реєстрації контрагента позивача, вказується, що у ТОВ "ЦК Захід" відсутні трудові ресурси, інформація про виробничі потужності, первинні документи, що підтверджують правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, необхідні для здійснення будь-якого виду діяльності, до перевірки не надані, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. У зв'язку з чим, податковим органом було зроблено висновок, що операції з поставки та надання послуг, по ланцюгу, ТОВ "ЦК Захід" - позивач порушують підстави укладення правочину, які мають бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а отже, є безтоварними.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АГ № 950185 станом на 31.01. 2014 року та пояснень представника позивача, які не спростовувалися представником відповідача, вбачається, що контрагент позивача ТОВ "ЦК Захід" знаходився на момент господарських операцій і досі перебуває в Єдиному державному реєстрі (а.с. 85-86).

Крім того, ТОВ "ЦК Захід" у встановленому порядку зареєстрований платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та має свідоцтво платника податку на додану вартість за № 200118524, індивідуальний податковий номер 38209317073, видане 29.03. 2013 року Здолбунівською ОДПІ (а.с. 87).

Вказані обставини доводять, що контрагент ТОВ "ЦК Захід" володів необхідною право та дієздатністю для вчинення господарських операцій, що ставляться податковим органом під сумнів.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "ЦК Захід" у квітні 2013 року було укладено усний Договір купівлі-продажу запчастин.

На виконання Договору, ТОВ "ЦК Захід" поставило позивачу запчастини на загальну суму 146181,00 грн. у тому числі ПДВ - 24363,50 грн. Вказані обставини підтверджуються:

- видатковою накладною № 5 від 30.04. 2013 року на загальну суму 146181,00 грн., у т.ч. ПДВ - 24363,50 грн. (а.с. 45);

- податковою накладною № 5 від 30.04. 2013 року на загальну суму 146181,00 грн., у т.ч. ПДВ - 24363,50 грн. Вказана податкова накладна була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних та включена позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за квітень 2013 року і відображена у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року (а.с. 43, 44, 48-51, 52-55).

Придбані матеріальні цінності були отримані менеджером позивача ОСОБА_4 на об'їзній дорозі поблизу міста Рівне та селища Квасилів, на підставі довіреності, та доставлено власним транспортом його друга за власний кошт до орендованого складу ТОВ "Агросервіспостач". Дані обставини підтверджено показаннями свідка ОСОБА_4, копією наказу № 1 від 08 квітня 2013 року та копією договору оренди № 1 від 04.01. 2012 року (а.с. 137, 138-140, 142-142).

Розрахунки за отриманий товар були проведені повністю, згідно платіжного доручення № 76 від 07.05. 2013 року (а.с. 46).

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, на яке посилається відповідач, то це свідчить лише про недотримання норм законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства. Згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Оскільки податковим органом в ході перевірки не було взято до уваги пояснення позивача про переміщення ТМЦ за допомогою транспорту продавця та власного транспорту, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за певний період, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Більше того, ні в Податковому кодексі України, ні в інших нормативних актах не згадується про товарно-транспортну накладну, як документ на підставі якого податковий орган має право визначати суму податкового зобов'язання або податкового кредиту з ПДВ платнику податків.

Відповідно до п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом наведених норм законодавства, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Крім того, згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальним фактором, для формування податкового кредиту з ПДВ, є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

Судом встановлено, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ "ЦК Захід" запчастин та отримання доходу від їх використання, підтверджується долученими до матеріалів справи документами та поясненнями позивача. Так, основними видами діяльності ТОВ "Агросервіспостач" згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортним засобів, роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортним засобів, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням. На виконання статутних видів діяльності, вказані запчастини були реалізовані позивачем для АТ "Шепетівський цукровий комбінат". Дані обставини підтверджено копією накладної № 1 від 24.10. 2013 року та копією довіреності № 75 від 15.10. 2013 року (а.с. 71, 72).

Таким чином, придбання позивачем матеріальних цінностей від ТОВ "ЦК Захід" здійснювалось для подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Стосовно ж обставин, визнання правочинів, вчинених позивачем із контрагентом ТОВ "ЦК Захід", нікчемними, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Правова природа договорів про надання послуг визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у замовника - на доручення виконання послуг, у виконавця - на виконання відповідних послуг. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Наявними первинними документами, долученими до матеріалів справи, що описані вище, підтверджуються обставини реального придбання позивачем матеріальних цінностей та отримання послуг від ТОВ "ЦК Захід", а не лише документальне оформлення господарських операцій з перерахуванням коштів постачальнику чи виконавцю, на чому наполягає відповідач.

Суд критично оцінює заперечення відповідача про безтоварність договору через неможливість його виконання з огляду на обмеженість персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента ТОВ "ЦК Захід". Такі, висновки базуються на акті перевірки податкової звітності та реєстраційних документів. На думку суду, такі висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних - висновків іншого податкового органу, без встановлення достовірної інформації з компетентних джерел. Сарненською ОДПІ не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ "ЦК Захід" та вказували б на те, що дані податкових накладних, виписаних продавцем (постачальником) не відповідають дійсності.

Крім того, ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01. 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0000672200 від 15 серпня 2013 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0000672200 від 15 серпня 2013 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 172 грн. 05 коп. судового збору, сплаченого згідно квитанції № 231.33.1 від 13.12. 2013 року (а.с. 2).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області форми "Р" № 0000672200 від 15.08. 2013 року.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіспостач" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 172 (сто сімдесят дві) грн. 05 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.