Постанова № 36966214, 29.01.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2014 року П/810/513/14-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовом

Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат"

до

Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.11.2013 №0012451502, №0012441502 та від 23.10.2013 №0005492201/873.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит, проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами угод і неправомірно нарахував грошове зобов’язання по податку на додану вартість та зменшив від’ємне значення суми податку на додану вартість. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник відповідача позову не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з мотивів, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами є нікчемними, оскільки договори укладені без реального настання правових наслідків, з метою заниження об’єкту оподаткування та несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, на думку відповідача, дії податкового органу щодо визнання правочинів нікчемними між позивачем та його контрагентами повністю відповідають чинному законодавству, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті у відповідності до вимог податкового законодавства.

До початку розгляду справи по суті представники сторін подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Українська торгівельна база" за період з 01.07.2012 по 31.12.2012, з ПП "Агро-Продукт Групп" за період з 01.10.2012 по 31.12.2012, з ТОВ "Топ-Трейд" за період з 01.04.2013 по 30.06.2013.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 10.10.2013 №1211/10-02-22-01/00372536/39 (надалі - Акт перевірки).

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ "Українська торгівельна база", ПП "Агро-Продукт Групп", є нікчемними і в силу статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю. Як наслідок, в ході перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог абз. 1, 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 314890 грн., в т.ч. за вересень 2012 року на 27335 грн., за жовтень 2012 року на 157235 грн., за листопад 2012 року на 130320 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських операцій позивача інформації, наявної у комп’ютерних базах даних та автоматизованих інформаційних системах державної податкової служби та матеріалів перевірки його контрагентів, а саме: актів ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 14.05.2013 №2128/22-10/37116107 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ПП "Агро-Продукт Групп" за період діяльності з 01.11.2012 по 30.11.2012" та Миронівської МДПІ Київської області ДПС від 06.06.2013 №205/22-011/36936939 "Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ "Українська торгівельна база" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо підтвердження відомостей отриманих від контрагентів за період з 01.01.2010 по 31.01.2013".

Відповідач зазначає, що актами перевірок встановлено нереальність здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Українська торгівельна база", ПП "Агро-Продукт Групп" з контрагентами.

Між тим, як вбачається зі змісту вищевказаних актів, під час перевірки ТОВ "Українська торгівельна база", ПП "Агро-Продукт Групп" встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності, оскільки у ході перевірок встановлено, що ПП "Агро-Продукт Групп" не знаходиться за юридичною адресою, а ТОВ "Українська торгівельна база" немає адміністративно-господарських можливостей, необхідних для виконання взятих на себе зобов’язань, а тому на думку податкового органу перевірками не підтверджено господарські операції, здійснені ТОВ "Українська торгівельна база", ПП "Агро-Продукт Групп", по ланцюгу постачання з їх контрагентами.

Враховуючи наведене, згідно наявних матеріалів перевірки ТОВ "Українська торгівельна база", ПП "Агро-Продукт Групп" не підтверджено фактичного відвантаження товарів та реальне транспортування. Відсутність факту реальної поставки товару свідчить про безтоварність господарської операції та недійсність угод, що пов’язані з його недійсністю.

З наведених підстав податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Українська торгівельна база", ПП "Агро-Продукт Групп" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної правоздатності ТОВ "Українська торгівельна база", ПП "Агро-Продукт Групп", фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Українська торгівельна база", ПП "Агро-Продукт Групп" та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обомувлювались цими правочинами.

З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договором, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005492201/873 від 23.10.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 472335 грн., з яких: 314890 грн. - за основним платежем; 157445 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також, з матеріалів справи вбачається, що в жовтні 2013 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за червень 2013 року, за результатами якої відповідачем складено Акт від 21.10.2013 №1352/15-2/00372536 (надалі - Акт перевірки).

Під час перевірки податковим органом встановлено відсутність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Сталь Енерго Транс".

Як наслідок, у ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст.185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п.200.3 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, в результаті чого підприємством завищено суму від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за червень 2013 року в розмірі 46642 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за червень 2013 року в розмірі 403358 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських операцій позивача інформації, наявної у комп’ютерних базах даних та автоматизованих інформаційних системах державної податкової служби та матеріалів перевірки його контрагента, а саме: акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.09.2013 №864/22-20/36800832 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сталь Енерго Транс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період з 01.03.2013 по 30.04.2013 та з 01.06.2013 по 30.06.2013".

Відповідач зазначає, що вказаним актом перевірки встановлено нереальність здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Сталь Енерго Транс" з контрагентами.

Так, вищевказаним актом перевірки ТОВ "Сталь Енерго Транс" встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності, оскільки в ході перевірок встановлено відсутність адміністративно-господарських можливостей, необхідних для виконання взятих на себе зобов’язань та не підтверджено господарські операції, здійснені ТОВ "Сталь Енерго Транс" з його контрагентами.

З наведених підстав перевіряючиі дійшли висновку, що господарські операції підприємства не підтверджуються щодо врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, у зв’язку з чим ТОВ "Сталь Енерго Транс" не могло фактично здійснювати господарські операції.

На думку податкового органу, діяльність вказаного підприємства здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про нікчемність укладених ним угод, як із постачальниками, так і з покупцями та відсутність об’єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг). З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договором, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0012441502 від 05.11.2013, згідно з яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 46642 грн.;

- №0012451502 від 05.11.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 605037 грн., з яких: 403358 грн. - за основним платежем; 201679 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У той же час, позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Так, судом встановлено, що ТДВ "Узинський цукровий комбінат" мало взаємовідносини з ТОВ "Українська торгівельна база", ПП "Агро-Продукт Групп" та з ТОВ "Сталь Енерго Транс".

Так, на підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.

Відповідно до матеріалів справи, між ТДВ "Узинський цукровий комбінат" (Покупець) та ПП "Агро-Продукт Групп" (Продавець) було укладено договір продажу від 02.10.2012 №183/271а, згідно умов якого Продавець зобов’язується передати у власність Покупцю товар (дизельне паливо), а Покупець зобов’язується прийняти Товар і оплатити його.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на виконання умов вказаного договору ПП "Агро-Продукт Групп" передано ТДВ "Узинський цукровий комбінат" дизельне паливо, що підтверджується видатковими накладними: №РН-480 від 23.10.2012 на суму 310656 грн., №РН-511 від 31.10.2012 на суму 558912 грн., №РН-553 від 29.11.2012 на суму 313892 грн., №РН-554 від 30.11.2012 на суму 456276 грн., №РН-555 від 30.11.2012 на суму 11750 грн., №РН-590 від 18.12.2012 на суму 45012 грн.

ТДВ "Узинський цукровий комбінат" отримано від ПП "Агро-Продукт Групп" податкові накладні: від 23.10.2012 №57 на суму 310656 грн., від 31.10.2012 №66 на суму 558912 грн., від 29.11.2012 №37 на суму 313892 грн., від 30.11.2012 №38 на суму 456276 грн., від 30.11.2012 №39 на суму 11750 грн., від 18.12.2012 №31 на суму 45012 грн.

Розрахунки за дизельне паливо проводилось згідно Протоколу про залік взаємних зобов’язань від 28.12.2012, згідно з яким зобов’язання ТДВ "Узинський цукровий комбінат" перед ПП "Агро-Продукт Групп" припинились на суму 1772110 грн.

Також, 27 квітня 2012 року між ТДВ "Узинський цукровий комбінат" (Покупець) та ТОВ "Українська торгівельна база" (Постачальник) укладено договір поставки №27/04/12/104, згідно умов якого Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця деревні пелети (паливні гранули), а Покупець приймає та оплачує товар відповідно до умов даного договору.

На виконання умов договору поставки ТОВ "Українська торгівельна база" передано ТДВ "Узинський цукровий комбінат" деревні пелети (паливні гранули), що підтверджується видатковими накладними: від 03.07.2012 №8 на суму 43344 грн., від 06.07.2012 №9 на суму 23100 грн., від 10.08.2012 №10 на суму 86223 грн., від 31.08.2012 №12 на суму 180441 грн., від 31.08.2012 №13 на суму 46987,80 грн., від 05.09.2012 №15 на суму 49170 грн., від 07.09.2012 №17 на суму 41140 грн., від 29.09.2012 №20 на суму 24596,09 грн., від 28.09.2012 №19 на суму 49104,18 грн., від 01.10.2012 №21 на суму 48950,18 грн., від 02.10.2012 №22 на суму 49280,18 грн., від 03.10.2012 №23 на суму 24860,09 грн., від 03.10.2012 №24 на суму 49456,18 грн., від 03.10.2012 №25 на суму 24904,09 грн., від 04.10.2012 №26 на суму 49566,18 грн., від 05.10.2012 №29 на суму 24706,09 грн., від 05.10.2012 №28 на суму 50006,18 грн., від 10.10.2012 №31 на суму 48862,18 грн., від 10.10.2012 №30 на суму 8756 грн., від 11.10.2012 №33 на суму 24970,09 грн., від 11.10.2012 №32 на суму 49192,18 грн., від 12.10.2012 №35 на суму 24926,09 грн., від 12.10.2012 №34 на суму 49412,18 грн., від 15.10.2012 №37 на суму 24530,09 грн., від 15.10.2012 №36 на суму 48796,18 грн., від 16.10.2012 №39 на суму 48554,17 грн., від 16.10.2012 №38 на суму 48620,17 грн., від 17.10.2012 №40 на суму 49038,18 грн., від 17.10.2012 №41 на суму 49192,18 грн., від 17.10.2012 №42 на суму 23540,09 грн., від 18.10.2012 №43 на суму 49390,18 грн., від 18.10.2012 №44 на суму 49148,18 грн., від 18.10.2012 №45 на суму 24420,08 грн., від 19.10.2012 №46 на суму 11550 грн., від 19.10.2012 №47 на суму 49764,18 грн., від 19.10.2012 №48 на суму 49346,18 грн., від 19.10.2012 №49 на суму 48972,18 грн., від 20.10.2012 №50 на суму 49434,18 грн., від 22.10.2012 №51 на суму 24706,09 грн., від 23.10.2012 №52 на суму 47674,17 грн., від 23.10.2012 №53 на суму 24002,09 грн., від 24.10.2012 №54 на суму 25388,09 грн., від 26.10.2012 №55 на суму 24288,08 грн., від 29.10.2012 №56 на суму 13596,05 грн., від 30.10.2012 №57 на суму 25851,99 грн., від 31.10.2012 №59 на суму 25874,99 грн., від 31.10.2012 №58 на суму 25299,99 грн., від 01.11.2012 №60 на суму 25874,99 грн., від 05.11.2012 №61 на суму 17502,99 грн., від 05.11.2012 №62 на суму 25253,99 грн., від 08.11.2012 №63 на суму 23367,99 грн., від 08.11.2012 №64 на суму 28152 грн., від 08.11.2012 №65 на суму 46440 грн., від 13.11.2012 №66 на суму 47816,98 грн., від 21.11.2012 №67 на суму 47817,03 грн.

ТДВ "Узинський цукровий комбінат" отримано від ТОВ "Українська торгівельна база" податкові накладні: від 03.07.2012 №1 на суму 46200 грн., від 06.07.2012 №2 на суму 23100 грн., від 10.08.2012 №2 на суму 43050 грн., від 10.08.2012 №1 на суму 43173 грн., від 14.08.2012 №3 на суму 45100 грн., від 15.08.2013 №4 на суму 22201,50 грн., від 20.08.2012 №5 на суму 22386 грн., від 22.08.2012 №7 на суму 22673 грн., від 23.08.2012 №9 на суму 22837 грн., від 29.08.2012 №10 на суму 45243,50 грн., від 30.08.2012 №11 на суму 46987,80 грн., від 04.09.2012 №1 на суму 49170 грн., від 06.09.2012 №3 на суму41140 грн., від 28.09.2012 №6 на суму 49107,18 грн., від 29.09.2012 №7 на суму 24596,09 грн., від 01.10.2012 №1 на суму 48950,18 грн., від 02.10.2012 №2 на суму 49280,18 грн., від 03.10.2012 №5 на суму 24904,09 грн., від 03.10.2012 №3 на суму 24860,09 грн., від 03.10.2012 №4 на суму 49456,18 грн., від 04.10.2012 №6 на суму 49566,18 грн., від 04.10.2012 №7 на суму 24728,09 грн., від 05.10.2012 №9 на суму 24706,09 грн., від 05.10.2012 №8 на суму 50006,18 грн., від 10.10.2012 №10 на суму 8756 грн., від 10.10.2012 №11 на суму 48862,18 грн., від 11.10.2012 №12 на суму 49192,18 грн., від 11.10.2012 №13 на суму 24970,09 грн., від 12.10.2012 №15 на суму 24926,09 грн., від 12.10.2012 №14 на суму 49412,18 грн., від 15.10.2012 №77 на суму 24530,09 грн., від 15.10.2012 №16 на суму 48796,18 грн., від 16.10.2012 №19 на суму 48554,17 грн., від 16.10.2012 №18 на суму 48620,17 грн., від 17.10.2012 №22 на суму 23540,09 грн., від 17.10.2012 №21 на суму 49192,18 грн., від 17.10.2012 №20 на суму 49038,18 грн., від 18.10.2012 №24 на суму 49148,18 грн., від 18.10.2012 №23 на суму 49390,18 грн., від 18.10.2012 №25 на суму 24420,08 грн., від 19.10.2012 №26 на суму 49764,18 грн., від 19.10.2012 №27 на суму 49346,18 грн., від 19.10.2012 №28 на суму 48972,18 грн., від 19.10.2012 №29 на суму 49434,18 грн., від 22.10.2012 №30 на суму 24706,09 грн., від 23.10.2012 №32 на суму 24002,09 грн., від 23.10.2012 №31 на суму 47674,17 грн., від 24.10.2012 №33 на суму 25388,09 грн., від 26.10.2012 №35 на суму 13596,05 грн., від 26.10.2012 №34 на суму 24288,08 грн., від 30.10.2012 №37 на суму 11550 грн., від 30.10.2012 №36 на суму 25851,99 грн., від 31.10.2012 №38 на суму 25299,99 грн., від 31.10.2012 №39 на суму 25874,99 грн., від 01.11.2012 №1 на суму 25874,99 грн., від 05.11.2012 №2 на суму 17502,99 грн., від 05.11.2012 №3 на суму 25253,99 грн., від 08.11.2012 №6 на суму 46440 грн., від 08.11.2012 №5 на суму 28152 грн., від 08.11.2012 №4 на суму 23367,99 грн., від 13.11.2012 №7 на суму 47816,98 грн., від 21.11.2012 №8 на суму 47817,03 грн.

Товар від ТОВ "Українська торгівельна база" на користь позивача було перевезено силами контрагентів ТОВ "Українська торгівельна база", що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

В оплату за поставлений товар позивач на перерахував на рахунок ТОВ "Українська торгівельна база" кошти, що підтверджується дослідженими судом банківськими виписками по рахунку позивача , копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 13 червня 2013 року між ТДВ "Узинський цукровий комбінат" (Покупець) та ТОВ "Сталь Енерго Транс" (Постачальник) укладено договір поставки №92, згідно умов якого Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця деревні пелети (паливні гранули) з хвойних порід деревини, а Покупець приймає та оплачує товар відповідно до умов даного договору.

На виконання умов договору поставки ТОВ "Сталь Енерго Транс" передано ТДВ "Узинський цукровий комбінат" деревні пелети (паливні гранули), що підтверджується видатковими накладними: від 04.06.2013 №60404 на суму 58320 грн., від 04.06.2013 №60405 на суму 54000 грн., від 04.06.2013 №60406 на суму 56160 грн., від 04.06.2013 №60407 на суму 51840 грн., від 04.06.2013 №60408 на суму 54000 грн., від 04.06.2013 №60409 на суму 58320 грн., від 04.06.2013 №60410 на суму 56160 грн., від 04.06.2013 №60411 на суму 51840 грн., від 13.06.2013 №61308 на суму 54000 грн., від 13.06.2013 №61309 на суму 58320 грн., від 13.06.2013 №61310 на суму 51840 грн., від 13.06.2013 №61311 на суму 58320 грн., від 13.06.2013 №61312 на суму 54000 грн., від 13.06.2013 №61313 на суму 56160 грн., від 13.06.2013 №61314 на суму 51840 грн., від 14.06.2013 №61405 на суму 58320 грн., від 14.06.2013 №61406 на суму 54000 грн., від 14.06.2013 №61407 на суму 51840 грн., від 14.06.2013 №61408 на суму 56160 грн., від 14.06.2013 №61409 на суму 58320 грн., від 14.06.2013 №61410 на суму 54000 грн., від 17.06.2013 №61702 на суму 51840 грн., від 17.06.2013 №61703 на суму 58320 грн., від 18.06.2013 №61807 на суму 56160 грн., від 18.06.2013 №61808 на суму 54000 грн., від 18.06.2013 №61809 на суму 58320 грн., від 18.06.2013 №61810 на суму 54000 грн., від 18.06.2013 №61811 на суму 58320 грн., від 18.06.2013 №61812 на суму 54000 грн., від 19.06.2013 №61905 на суму 51840 грн., від 19.06.2013 №61906 на суму 58320 грн., від 19.06.2013 №61907 на суму 56160 грн., від 19.06.2013 №61908 на суму 54000 грн., від 19.06.2013 №61909 на суму 51840 грн., від 19.06.2013 №61910 на суму 54000 грн., від 19.06.2013 №61911 на суму 56160 грн., від 19.06.2013 №61912 на суму 54000 грн., від 19.06.2013 №61913 на суму 58320 грн., від 19.06.2013 №61914 на суму 56160 грн., від 19.06.2013 №61915 на суму 54000 грн., від 19.06.2013 №61916 на суму 61840 грн., від 19.06.2013 №61917 на суму 58320 грн., від 19.06.2013 №61919 на суму 54000 грн., від 19.06.2013 №61918 на суму 56160 грн., від 20.06.2013 №62006 на суму 58320 грн., від 20.06.2013 №62007 на суму 51840 грн., від 21.06.2013 №62107 на суму 56160 грн., від 21.06.2013 №62108 на суму 54000 грн., від 21.06.2013 №62109 на суму 51840 грн.

ТДВ "Узинський цукровий комбінат" отримано від ТОВ "Сталь Енерго Транс" податкові накладні: від 04.06.2013 №60404 на суму 58320 грн., від 04.06.2013 №60405 на суму 54000 грн., від 04.06.2013 №60406 на суму 56160 грн., від 04.06.2013 №60407 на суму 51840 грн., від 04.06.2013 №60408 на суму 54000 грн., від 04.06.2013 №60409 на суму 58320 грн., від 04.06.2013 №60410 на суму 56160 грн., від 04.06.2013 №60411 на суму 51840 грн., від 13.06.2013 №61308 на суму 54000 грн., від 13.06.2013 №61309 на суму 58320 грн., від 13.06.2013 №61310 на суму 51840 грн., від 13.06.2013 №61311 на суму 58320 грн., від 13.06.2013 №61312 на суму 54000 грн., від 13.06.2013 №61313 на суму 56160 грн., від 13.06.2013 №61314 на суму 51840 грн., від 14.06.2013 №61405 на суму 58320 грн., від 14.06.2013 №61406 на суму 54000 грн., від 14.06.2013 №61407 на суму 51840 грн., від 14.06.2013 №61408 на суму 56160 грн., від 14.06.2013 №61409 на суму 58320 грн., від 14.06.2013 №61410 на суму 54000 грн., від 17.06.2013 №61702 на суму 51840 грн., від 17.06.2013 №61703 на суму 58320 грн., від 18.06.2013 №61807 на суму 56160 грн., від 18.06.2013 №61808 на суму 54000 грн., від 18.06.2013 №61809 на суму 58320 грн., від 18.06.2013 №61810 на суму 54000 грн., від 18.06.2013 №61811 на суму 58320 грн., від 18.06.2013 №61812 на суму 54000 грн., від 19.06.2013 №61905 на суму 51840 грн., від 19.06.2013 №61906 на суму 58320 грн., від 19.06.2013 №61907 на суму 56160 грн., від 19.06.2013 №61908 на суму 54000 грн., від 19.06.2013 №61909 на суму 51840 грн., від 19.06.2013 №61910 на суму 54000 грн., від 19.06.2013 №61911 на суму 56160 грн., від 19.06.2013 №61912 на суму 54000 грн., від 19.06.2013 №61913 на суму 58320 грн., від 19.06.2013 №61914 на суму 56160 грн., від 19.06.2013 №61915 на суму 54000 грн., від 19.06.2013 №61916 на суму 61840 грн., від 19.06.2013 №61917 на суму 58320 грн., від 19.06.2013 №61918 на суму 56160 грн., від 19.06.2013 №61919 на суму 54000 грн., від 20.06.2013 №62006 на суму 58320 грн., від 20.06.2013 №62007 на суму 51840 грн., від 21.06.2013 №62109 на суму 51840 грн., від 21.06.2013 №62107 на суму 56160 грн., від 21.06.2013 №62108 на суму 54000 грн.

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок ТОВ "Сталь Енерго Транс" кошти на підставі рахунків-фактур: від 04.06.2013 №04/06-1 на суму 58320 грн., від 04.06.2013 №04/06-2 на суму 54000 грн., від 04.06.2013 №04/06-3 на суму 56160 грн., від 04.06.2013 №04/06-4 на суму 51840 грн., від 04.06.2013 №04/06-5 на суму 54000 грн., від 04.06.2013 №04/06-6 на суму 58320 грн., від 04.06.2013 №04/06-7 на суму 56160 грн., від 04.06.2013 №04/06-8 на суму 51840 грн., від 13.06.2013 №13/06-1 на суму 54000 грн., від 13.06.2013 №13/06-2 на суму 58320 грн., від 13.06.2013 №13/06-3 на суму 51840 грн., від 13.06.2013 №13/06-4 на суму 58320 грн., від 13.06.2013 №13/06-5 на суму 54000 грн., від 13.06.2013 №13/06-6 на суму 56160 грн., від 13.06.2013 №13/06-7 на суму 51840 грн., від 14.06.2013 №14/06-1 на суму 58320 грн., від 14.06.2013 №14/06-2 на суму 54000 грн., від 14.06.2013 №14/06-3 на суму 51840 грн., від 14.06.2013 №14/06-4 на суму 56160 грн., від 14.06.2013 №14/06-5 на суму 58320 грн., від 14.06.2013 №14/06-6 на суму 54000 грн., від 17.06.2013 №17/06-1 на суму 51840 грн., від 17.06.2013 №17/06-2 на суму 58320 грн., від 18.06.2013 №18/06-1 на суму 56160 грн., від 18.06.2013 №18/06-2 на суму 54000 грн., від 18.06.2013 №18/06-3 на суму 58320 грн., від 18.06.2013 №18/06-4 на суму 54000 грн., від 18.06.2013 №18/06-5 на суму 58320 грн., від 18.06.2013 №18/06-6 на суму 54000 грн., від 19.06.2013 №19/06-1 на суму 51840 грн., від 19.06.2013 №19/06-2 на суму 58320 грн., від 19.06.2013 №19/06-3 на суму 56160 грн., від 19.06.2013 №19/06-4 на суму 54000 грн., від 19.06.2013 №19/06-5 на суму 51840 грн., від 19.06.2013 №19/06-6 на суму 54000 грн., від 19.06.2013 №19/06-7 на суму 56160 грн., від 19.06.2013 №19/06-8 на суму 54000 грн., від 19.06.2013 №19/06-9 на суму 58320 грн., від 19.06.2013 №19/06-10 на суму 56160 грн., від 19.06.2013 №19/06-11 на суму 54000 грн., від 19.06.2013 №19/06-12 на суму 61840 грн., від 19.06.2013 №19/06-13 на суму 58320 грн., від 19.06.2013 №19/06-15 на суму 54000 грн., від 19.06.2013 №19/06-14 на суму 56160 грн., від 20.06.2013 №20/06-1 на суму 58320 грн., від 20.06.2013 №20/06-2 на суму 51840 грн., від 21.06.2013 №21/06-1 на суму 56160 грн., від 21.06.2013 №21/06-2 на суму 54000 грн., від 21.06.2013 №21/06-3 на суму 51840 грн.

Суми податку на додану вартість, підтверджені зазначеними податковими накладними, позивач включив до складу податкового кредиту у відповідні періоди, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних та відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди.

В той же час, як вбачається з Акту перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії зазначених вище первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ТОВ "Українська торгівельна база", ПП "Агро-Продукт Групп" та у ТОВ "Сталь Енерго Транс" товарно-матеріальні цінності.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов’язкових реквізитів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ "Українська торгівельна база", ПП "Агро-Продукт Групп" та у ТОВ "Сталь Енерго Транс" товарно-матеріальні цінності.

Як вже зазначалося судом, за наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Українська торгівельна база", ПП "Агро-Продукт Групп", ТОВ "Сталь Енерго Транс" є нікчемними.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Українська торгівельна база", ПП "Агро-Продукт Групп", ТОВ "Сталь Енерго Транс", недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

Як вбачається з Актів перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Українська торгівельна база", ПП "Агро-Продукт Групп", ТОВ "Сталь Енерго Транс", пов’язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов’язаних із порушенням податкового законодавства.

Проте, з огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ "Українська торгівельна база", ПП "Агро-Продукт Групп", ТОВ "Сталь Енерго Транс", з підстав відсутності реальності поставки товару, судом досліджено дане питання та встановлено таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними матеріалів справи, основними видами діяльності позивача за КВЕД, зокрема, є виробництво цукру, виробництво цегли, черепиці та інших будівельних матеріалів та хімічної продукції.

Додатково позивач зазначив, що підприємство у своїй господарській діяльності відмовилось від використання природного газу та використовує при виробництві паливні гранули (пелети), які відповідно до договорів купівлі-продажу набувають у контрагентів.

Таким чином, враховуючи, що предметом спірних правочинів є купівля паливних гранул (пелети) та дизельного палива, який використовується позивачем у власній господарській діяльності, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ "Українська торгівельна база", ПП "Агро-Продукт Групп", ТОВ "Сталь Енерго Транс" підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище товари було використано позивачем у власній господарській діяльності.

Між тим, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагентів позивача, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання. Відповідно до актів перевірки позивача, податковим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів ТОВ "Українська торгівельна база", ПП "Агро-Продукт Групп", ТОВ "Сталь Енерго Транс"; не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб’єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт.

В той же час, суд критично ставиться до посилання відповідача, як на єдиний доказ правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, на акти ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 14.05.2013 №2128/22-10/37116107 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ПП "Агро-Продукт Групп" за період діяльності з 01.11.2012 по 30.11.2012", Миронівської МДПІ Київської області ДПС від 06.06.2013 №205/22-011/36936939 "Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ "Українська торгівельна база" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо підтвердження відомостей отриманих від контрагентів за період з 01.01.2010 по 31.01.2013" та ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.09.2013 №864/22-20/36800832 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сталь Енерго Транс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період з 01.03.2013 по 30.04.2013 та з 01.06.2013 по 30.06.2013".

Поряд із вказаним суд звертає увагу, що зі змісту актів перевірок вбачається, що предметом перевірки були господарські відносин ТОВ "Українська торгівельна база", ПП "Агро-Продукт Групп", ТОВ "Сталь Енерго Транс" із їх контрагентами. Будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв’язку господарських операцій, що викликають сумніви податкового органу щодо їх реальності із господарськими операціями, які було досліджено у ході перевірки контрагента позивача щодо тотожності предмету господарських відносин у вказаних підприємств та їх зв’язку із виконанням зобов’язань перед позивачем податковим органом не наведено.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, вищевказані акти не є належними та допустимими доказами у справі, а висновки про відсутність умов у ТОВ "Українська торгівельна база", ПП "Агро-Продукт Групп", ТОВ "Сталь Енерго Транс" для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Між тим суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ "Українська торгівельна база", ПП "Агро-Продукт Групп", ТОВ "Сталь Енерго Транс" матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що податковий орган переважно обґрунтовує правомірність свого рішення нереальністю спірних господарських операцій між позивачем ТОВ "Українська торгівельна база", ПП "Агро-Продукт Групп", ТОВ "Сталь Енерго Транс". Втім, сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахунках з цими контрагентами, а викладені у ньому висновки щодо нікчемності укладених правочинів не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірок про те, що діяльність контрагентів позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням остатньому податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Крім того, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Враховуючи наведене суд дійшов до висновку, що спірні правочини не можуть визнаватися нікчемними, оскільки відповідають волевиявленню та внутрішній волі його учасників і спрямовані на реальне настання правових наслідків, а зміст правочинів не суперечать чинним нормам законодавчих актів та не порушує моральних засад суспільства.

Окрім того, правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків, не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій.

За наведених обставин твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п’ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Відтак, оскільки належними та допустимими доказами відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, на якого покладено обов’язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, не доведено обґрунтованості висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем із ТОВ "Українська торгівельна база", ПП "Агро-Продукт Групп", ТОВ "Сталь Енерго Транс", відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об’єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаними підприємствами, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Щодо заниження позивачем податку на додану вартість та завищення суми від’ємного значення, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, за рахунок операцій з ТОВ "Українська торгівельна база", ПП "Агро-Продукт Групп", ТОВ "Сталь Енерго Транс" позивачем сформовано податковий кредит.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу, що факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку підтверджується первинними документами платника податків.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

У ході розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання первинних документів.

Так, наявні в матеріалах справи податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, договори, банківські виписки, протокол взаєморозрахунків, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв’язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов’язкові реквізити).

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт отримання товару за спірними правочинами документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товару під час розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Відтак, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог статей 198, 200, 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Окремо суд звертає увагу на те, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагентів, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження показників податкового обліку, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що будь-яка неправомірна діяльність контрагента (наприклад, його "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливає на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має. зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Більш того, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи та з урахуванням того, що у справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність зменшення від’ємного значення суми податку на додану вартість та донарахування позивачу сум податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 05.11.2013 №0012451502, №0012441502 та від 23.10.2013 №0005492201/873.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" (код за ЄДРПОУ 00372536) сплачений судовий збір у розмірі 974 (дев’ятсот сімдесят чотири) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.