Постанова № 36966198, 23.01.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2014 року 810/7042/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Пром Агро Рось"доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство "Пром Агро Рось" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2013 №0004542203/382, №0004552203/381 та №0004532203/380.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларування "Пром Агро Рось" податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях. Так, на думку представника відповідача, Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області правомірно винесені спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки підставою для прийняття таких рішень став акт перевірки позивача, яким встановлено порушення ПП "Пром Агро Рось" вимог податкового законодавства.

Представник позивача 23.01.2014 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 та ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 25.06.2013 №264, №265, №266, №267, від 11.07.2013 №289, №290, виданих Білоцерківською ОДПІ Київської області ДПС, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на червень 2013 року проведена документальна планова виїзна перевірка приватного підприємства ПП "Пром Агро Рось" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.03.2006 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт від 09.08.2013 №357/22-3/34326378/14.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- п.п.153.2.1 п. 153.2 ст. 153, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 746074 грн., в т.ч. за ІV квартал 2011 року на суму 123378 грн., за І квартал 2012 року на суму 62364 грн., за ІІ квартал 2012 року на суму 337079 грн., за ІІІ квартал 2012 року на суму 199822 грн., за ІV квартал 2012 року на суму 23431 грн.;

- п.п.4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР та п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 312856 грн., у тому числі за жовтень 2010 року на суму 41900 грн., за січень 2012 року на суму 25346 грн., за квітень 2012 року на суму 15861 грн., за травень 2012 року на суму 177364 грн., за червень 2012 року на суму 52385 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 24) в сумі 137408 грн. станом на 31.12.2012 та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 17489 грн. за грудень 2012 року;

- ст. 9 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податку та інших обов'язкових платежів", розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 №1020, ст. 51, абз. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: при заповненні довідок за формою № 1-ДФ за І-IV квартали 2011 року та за І-IV квартали 2012 року підприємством подано не в повному обсязі відомості про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

На підставі висновків Акту перевірки від 09.08.2013 №357/22-3/34326378/14 заступником начальника Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0004532203/380 від 02.09.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 406435 грн., з яких: 270956 грн. - за основним платежем; 135479 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0004552203/381 від 02.09.2013, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 154897 грн.;

- №0004542203/382 від 02.09.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 660561 грн., з яких: 449537 грн. - за основним платежем; 211024 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

У той же час, позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР, Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів, випливають з порядку декларування податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість та стосуються правомірності рішень контролюючого органу про нарахування податкових зобов'язань і штрафних санкцій.

Так, на час виникнення спірних правовідносин платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України (пункт 1.3), поставкою товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу (пункт 1.4).

Відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг) (п.п.4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість").

Як вбачається з матеріалів справи, 05 січня 2012 між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір № 1 поставки товару з відстрочкою платежу, відповідно до умов якого постачальник (позивач) передає у власність покупця (ФОП ОСОБА_2) товар в асортименті, кількості та за ціною відповідно специфікації (накладної, рахунка-фактури тощо), що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору.

Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області з метою дослідження правомірності відображення позивачем в податковому обліку попередньої оплати, отриманої від ФОП ОСОБА_2, направлено за юридичною адресою підприємства запит від 17.07.2013 №84/22-3.

На вказаний запит позивачем листом від 23.07.2013 №75 (вх. Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області 609/10 від 29.07.2013) надано відповідь, згідно із якою бухгалтерські регістри за 2006-2009 роки підприємство не може надати в зв'язку з їх відсутністю.

У подальшому Білоцерківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області звернулась до позивача з листом від 31.07.2013 №487/10/22-3 щодо надання пояснення та документального підтвердження відображення в податковому обліку повернутої попередньої оплати від ФОП ОСОБА_2 в грудні 2010 року в сумі 251400 грн.

Підприємством надано відповідь від 06.08.2013 за №84 (вх. Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №928/10 від 06.08.2013) разом з копіями документів, які підтверджують повернення попередньої оплати.

При поверненні попередньої оплати позивачем не було відкориговано суму податкового кредиту з податку на додану вартість в сторону зменшення в розмірі 41900,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та під час судового розгляду справи не спростовано правомірність висновку податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 4.5.1 статті 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело, відповідно, до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року на 41900,00 грн.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Порядок визначення бази оподаткування податком на додану вартість в разі постачання товарів/послуг визначений статтею 188 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі, якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

У відповідності до підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак:

- юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

- фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку;

- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї;

- платники податку - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання.

Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти:

а) володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку;

б) вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання в результаті:

- надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку;

- обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання;

- обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання;

- надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_2 є засновником ПП "Пром Агро Рось" та володіє часткою в статутному фонді підприємства в розмірі 33 %, тобто часткою в розмірі не менш як 20 % статутного фонду та, відповідно, здійснює контроль за господарською діяльність ПП "Пром Агро Рось".

Згідно вимог підпункту 14.1.159 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України ПП "Пром Агро Рось" та ФОП ОСОБА_2 є пов'язаними особами.

Особливості оподаткування операцій з пов'язаними особами визначаються пунктом 153.2 статті 153 Податкового кодексу України.

Як передбачено підпунктом 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємому періоді позивачем було реалізовано ФОП ОСОБА_2 товари (паси привідні, пластини з непористої гуми, манжети, рукави напірні, стрічки конвеєрні, автодорожки, ланцюги, ланки, пароніт, ремні, техпластини, шланги повітряні, шланги напірні тощо) за цінами нижчими, ніж їх реалізація іншим непов'язаним з підприємством суб'єктам господарювання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем на порушення підпункту 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України занижено дохід від операційної діяльності на загальну суму 2129266,00 грн.

В ході вирішення питання щодо законності прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення суд відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язаний перевірити чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем правомірно та обґрунтовано встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України та законно винесені податкові повідомлення-рішення від 02.09.2013 №0034532203/380, №0034552203/381, №0034542203/382, а підстав для їх скасування судом не встановлено.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного рішення.

Водночас, докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається на обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Крім цього, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України "Про судовий збір").

З матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 1221893 грн., та, відповідно, 2 відсотки від них дорівнюють сумі у розмірі 24437,86 грн. А відтак, в даному випадку розмір судового збору, що підлягає сплаті позивачем, обмежується 4 розмірами мінімальної заробітної плати.

Враховуючи наведене та ту обставину, що відповідно до платіжного доручення від 24.12.2013 №1732 позивачем сплачено частину судового збору у розмірі 287,20 грн., суд дійшов висновку, що решта суми судового збору у розмірі 4300,80 грн. підлягає стягненню з позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Пром Агро Рось" - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Пром Агро Рось" (код ЄДРПОУ 34326378) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4300 (чотири тисячі триста) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.