Ухвала суду № 36965848, 29.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9069/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

29 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Петрика І.Й.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2013 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ардіс" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління державної казначейської служби у м. Києві про скасування рішення про коригування митної вартості товару, картки відмови, а також стягнення надмірно сплачених коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено ТОВ«Ардіс задоволено. Визнано протиправними та скасовано: рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товару від 19.04.2013 № 100270000/2013/410174/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації від 19.04.2013 № 100270000/2013/10199. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ«Ардіс» надміру сплачені до бюджету: мито у розмірі 5076,50 грн. та ПДВ у розмірі 11168,31 грн.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до положень ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що митним органом безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, у зв'язку з чим позивачу підлягають поверненню надміру сплачені до бюджету суми мита та ПДВ шляхом стягнення за рішенням суду цих сум з Державного бюджету.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, поданої ГУ ДКСУ в м. Києві, колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між позивачем (покупцем) та Фірмою «JIANGSU SANYUAN TIRE CO.LTD» (Китай) укладено контракт № 2013SN-UA-01 від 07.12.2012 р. на поставку продукції.

Загальна вартість контракту складає 7 000 000 доларів США. Згідно з п. 1.2. контракту поставка здійснюється партіями. Попередня кількість товару вказується у проформі-інвойсі, а оплата проводиться на підставі інвойсу, які є невід'ємною частиною контракту.

Умови поставки - FOB згідно правил Інкотермс-2000.

Пунктом 5.1. контракту передбачено, що під поставкою товару розуміється виробництво товару, його упаковку, навантаження у контейнер, доставку товару в порт та його передачу під відповідальність перевізника (агента або судноплавної компанії, визначеної покупцем).

Згідно з комерційним інвойсом від 20.02.2013 р. № EU-UN005 обумовлено поставку наступної номенклатури товарів - велосипедних шин:

- 24*2,10SY-B003 Чорна шина (TM FORZA) в кількості 5975 шт., по ціні 2,30 доларів США на суму 13742 доларів США,

- 26*2,10SY-B003 Чорна шина (TM FORZA) в кількості 8300 шт., по ціні 2,53 доларів США на суму 20999 доларів США,

- 26*2,10SY-B013 Чорна шина (TM FORZA) в кількості 6600 шт., по ціні 2,53 доларів США на суму 16698 доларів США.

Загальна вартість поставки - 51 439,50 доларів США.

Ціна визначена на умовах FOB - Qingdao.

17.04.2013 р. товар був представлений відповідачу для митного оформлення за МД № 100270000/2013/244843, де митна вартість товару була визначена за ціною контракту, тобто за 1 методом, що склало 430 608,37 грн., у т.ч. транспортна складова - 19 452,45 грн. Код товару - 4011500000.

У МД задекларовано до сплати ввізне мито - 43060,84 грн. та ПДВ - 97733,84 грн., а всього платежів на 137 794,68 грн.

Разом із МД позивачем було надано контракт, проформа-інвойс від 18.01.2013 р., комерційний інвойс від 20.02.2013 р. № EU-UN005, інформація про вантаж від 12.04.2013 р., міжнародна-транспортна накладна від 16.04.2013 р., коносамент від 12.04.2013 р., документ, що підтверджує перевезення товару - рахунок на транспортні витрати від 12.04.2013 р., платіжне доручення від 17.04.2013 р. на суму 19 452,45 грн. (про оплату ТОВ «МШК Україна» фрахту за рахунком від 12.04.2013 р. - транспортна складова митної вартості), експортна декларація, сертифікат походження товари, пакувальний лист від 20.02.2013 р., платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 09.04.2013 р. про перерахування коштів за товар у розмірі 51 439,50 доларів США, сертифікат, яким підтверджується вартість товарів № 133200ВО/02271 та комерційний інвойс, інформація про здійснення екологічного контролю від 12.04.2013 р., інформаційний лист № 94/04 від 16.04.2013 р. відносно того, що згідно інвойсу від 20.02.2013 р. товар не страхувався.

17.04.2013 р. позивачу направлено повідомлення згідно ст. 53 МК України про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження; прайс-лист від виробника товару.

На цю вимогу позивач 17.04.2013 р. додатково надав: прайс-лист виробника-постачальника, в якому визначено ціни на товари в період грудня 2012 р. - червня 2013 р., завірений ТПП Китаю; копію МД № 100190000/2012/436633 від 08.10.2012 р., за якою, як зазначає позивач, були оформлені аналогічні/подібні товари від того ж виробника, комерційний інвойс від 20.08.2012 р.

19.04.2013 р. Київською регіональною митницею ДМСУ, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, прийнято оскаржуване рішення № 100270000/2013/410174/2 про коригування митної вартості, де митна вартість була визначена за шостим методом та визначена митницею у розмірі 60 224,37 доларів США.

На підставі зазначеного рішення про коригування митної вартості Київською регіональною митницею ДСУ, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, прийнято оскаржувану у даній справі картку відмови у прийнятті митної декларації № 100270000/2013/10199 від 17.04.2013 р.

Позивач скористався правом на звернення до митниці із заявою про випуск товару у вільний обіг на умовах фінансової гарантії. У зв'язку з цим позивачем було подано нову МД від 19.04.2013 р. № 100270000/2013/245018, відповідно до якої митну вартість було визначено на підставі рішення митниці та, відповідно, з урахуванням цієї митної вартості було сплачено митні платежі, які загалом у порівнянні з початково поданою МД збільшені на 5076,50 грн. ввізного мита та на 11168,31 грн. ПДВ, а всього на 16 244,81 грн.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості та протиправності прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів та на його підставі картки відмови у прийнятті митної декларації, враховуючи подання позивачем з первинною МД всіх документів, які містять необхідні відомості для перевірки числових значень митної вартості, недоведеність необхідності витребування митницею додаткових документів та недостатності поданих позивачем документів, необхідних для визначення митної вартості за першим методом, відсутність підстав для виникнення сумніву щодо достовірності наведених позивачем відомостей та наданих з МД документів, недоведеність з боку митниці неможливості застосування першого методу визначення митної вартості.

Крім того, необхідно зазначити, що судом першої інстанції було вірно зазначено, що внаслідок прийняття вищезгаданих протиправних рішень та протиправного визначення відповідачем митної вартості, яка застосована для нарахування податків, позивачем надміру сплачено до бюджету ввізного мита та ПДВ всього на 16 244,81 грн., зокрема, ввізне мито - на 5076,50 грн. та ПДВ - на 11168,31 грн. ПДВ, які складається з різниці сум ввізного мита та ПДВ, сплачених позивачем під час подання нової МД та сум ввізного мита та ПДВ, які підлягали сплаті при первинному зверненні до митниці з початково поданими МД.

Зарахування зазначених сум до Державного бюджету України підтверджується відміткою на новій МД, яка оформлена на підставі оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

Не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції посилання апелянта на те, що контролюючим органом стосовно стягнення митних платежів є митний орган, а повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, зокрема, здійснюються відповідно до Порядку №25/44 затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618, зареєстрованого в Мінюсті України 25.09.2007р. за №1097/14364, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.

Під митними платежами розуміються податки, що відповідно до Податкового кодексу або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Згідно з ст. 27 Митного кодексу України, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

При цьому, відповідно до пункту 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Враховуючи те, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не було надано будь-яких доказів, які б спростували висновок суду першої інстанції, що оскаржувані позивачем рішення митного органу прийняті необґрунтовано та безпідставно, колегія суддів прийшла до висновку, що суми мита та ПДВ, які позивачем було надміру сплачено до бюджету на підставі таких протиправних рішень, підлягають стягненню з Державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, через яке ці кошти були зараховані до Державного бюджету України на користь ТОВ «Ардіс».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак такий обов'язок ГУ ДКСУ у м. Києві, як суб'єктом владних повноважень, в даній справі не виконано.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41,160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2013 р.- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 31.01.14р.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л. П. Борисюк

І.Й.Петрик

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.