Постанова № 36965793, 03.02.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2014 р. Справа № 922/3408/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Кравець Т.В., суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - Нартової М.М. (довіреність №222/10.0-12 від 05.07.2013р.)

відповідача - Скобова В.А. (довіреність №82 від 26.12.2013р.)

НБУ - Зінченка Ю.В. (довіреність б/н від 15.06.2012р.)

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк", м. Харків (вх. №3512 Х/2), Національного банку України (вх. 3715 Х/2) та Спеціалізованої Державної податкової інспекції з великими платниками податків, м. Харків (вх. №3528 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2013р. по справі № 922/3408/13

за позовом Спеціалізованої Державної податкової інспекції з великими платниками у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк", м. Харків

про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 р. Спеціалізована Державна податкова інспекція з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби звернулась до суду з позовом та з урахуванням його уточнень, відповідно до заяви від 22.10.2013р. вх. №39089, просить суд зобов'язати ліквідатора ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" акцептувати вимоги СДПІ з ВПП у розмірі 297882,14 грн. та зобов'язати ліквідатора ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" включити акцептовані вимоги СДПІ з ВПП до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України у розмірі 297882,14 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.10.2013 р. у справі №922/3408/13 (суддя Аюпова Р.М.) позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" акцептувати вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на загальну суму 274394,34 грн. та включити їх до переліку акцептованих вимог для затвердження Національним банком України. В решті позовних вимог Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові - відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" на користь держбюджету України 1147,00 грн. витрат по сплаті судового збору

Відповідач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, просить його скасувати в частині зобов'язання ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" акцептувати вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на загальну суму 274394,34 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2013р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.12.2013р.

Позивач також не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, та з урахуванням наданих уточнень до неї просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2013р. по справі №922/3408/13 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення в цій частині.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2013р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.12.2013р.

З апеляційною скаргою на рішення суду також звернувся Національний банк України, який просить рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2013р. по справі №922/3408/13 в частині зобов'язання ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" акцептувати вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на загальну суму 274394,34 грн. та включення їх до переліку акцептованих вимог для затвердження Національним банком України скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у позові повністю.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.12.2013р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. розгляд зазначених апеляційних скарг об'єднано в одне спільне апеляційне провадження та відкладено на 14.01.2014р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2014р. відкладено розгляд справи на 28.01.2014р.

У судовому засіданні 28.01.2014р. представники сторін та НБУ підтримали вимоги своїх апеляційних скарг.

Відповідно ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Постановою КМУ від 20.03.2013р. №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства доходів і зборів та постановлено реорганізувати їх шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів територіальні органи Державної податкової служби та Державної митної служби, зокрема, реорганізовано Спеціалізовану Державну податкову інспекцію з великими платниками податків у м. Харкові ДПС у Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Таким чином, колегія суддів, з урахуванням положень статей 104 ЦК України, 59 ГК України та статті 25 ГПК України, вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво, та замінити позивача Спеціалізовану Державну податкову інспекцію з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби та Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство "Інноваційно-промисловий Банк" зареєстроване як платник податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 200218120394, про що Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби видано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ за № 100272212.

Постановою Правління Національного Банку України від 29.02.2012р. №72 з 02.03.2012р. відкликано банківську ліцензію та призначено ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" (далі - Банк).

В офіційному друкованому виданні "Урядовий кур'єр" №43 від 06.03.2012р. опубліковано оголошення про відкликання ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури ПАТ "Інпромбанк". В оголошенні також вказано, що кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури.

У встановлений законом термін позивач надіслав на адресу ліквідатора банку заяву з конкурсними вимогами до боржника на суму 230998,93 грн., яка була визнана ліквідатором у повній сумі та віднесена до сьомої черги задоволення вимог кредиторів (повідомлення про акцептування вимог кредитора від 25.05.2012р. (а.с. 106, т.1)). 07.08.2013р. позивач звернувся до ліквідатора банку із ще однієї вимогою про акцептування вимог на загальну суму 329249,60 грн., що включала в себе вимогу про сплату податку на додану вартість у суму 274381,00 грн. за період з березня по жовтень 2012р. Вказану суму податку на додану вартість було зазначено позивачем і в його позовній заяві щодо зобов'язання ліквідатора акцептувати кредиторські вимоги.

Звертаючись до суду з даним позовом про акцептування кредиторських вимог СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів до банку на суму 329249,60 грн. та включення їх до акцептованих вимог для затвердження НБУ, позивач зазначив, що заявляє вимоги до боржника за несплачені самостійно узгоджені грошові зобов'язання з податку на додану вартість, по зобов'язанням з податку на прибуток, орендної плати за землю та адміністративному штрафу на загальну суму 329249,60 грн., а саме: з податку на додану вартість у сумі 274381,00 грн., пеня по зобов'язанням з податку на прибуток у сумі 13,34 грн., з орендної плати за землю з юридичних осіб, в тому числі пені, у сумі 23575,26 грн., адміністративний штраф у сумі 31280,00 грн., які виникли у період з 01.04.2012р. по 10.12.2012р.

Вказані вимоги є поточною заборгованістю відповідача згідно податкових декларацій з податку на додану вартість (а.с. 25-50, т.1), податкових декларацій з плати за землю (а.с. 50-52, т.10), а також штрафні санкції визначені податковим повідомлення-рішенням №0000020501 від 16.05.2012р., на підставі акту документальної позапланової перевірки ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2011р. Вказані податкові акти не були оскаржені відповідачем, у зв'язку з чим, відповідно до тверджень позивача вважаються узгодженими.

Отже, на момент звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду сплати грошового зобов'язання (відповідно до наданих позивачем уточнень в сумі 305674,34 грн., з яких: податок на додану вартість у сумі 274381,00 грн., пеня по зобов'язанням з податку на прибуток у сумі 13,34 грн., податковий адміністративний штраф у сумі 31280,00) за вищевказаним повідомленням-рішенням не відбулося, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Задовольняючи позовні вимоги СДПІ в частині зобов'язання ліквідатора банку акцептувати вимоги СДПІ на загальну суму 274394,34 грн. та включити їх до переліку акцептованих вимог для затвердження НБУ, господарський суд встановив, що банком як платником податків самостійно визначено в деклараціях та податкових розрахунках за період з березня 2012р. по жовтень 2012р. поданих СДПІ, розмір податків на додану вартість в сумі 274381,00 грн., а також 13,34 грн. пені, яка не заперечувалась відповідачем, у встановлені законодавством строки ці вимоги банком сплачені не були, а тому є всі підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Проте, апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

За приписами ч. 4 ст. 110 Цивільного кодексу України особливості ліквідації банків встановлюються Законом України „Про банки і банківську діяльність".

Так ч. 1 ст. 1 даного Закону (в редакції чинній на момент виникнення даних правовідносин) визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банку.

Згідно ч. 3 ст. 88 цього Закону(в редакції чинній на момент виникнення даних правовідносин), законодавство України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним застосовується в частині, що не суперечить нормам цього Закону. Отже, вказаний Закон є спеціальним, яким врегульовані відносини, що виникають в процедурі ліквідації банку, інші законодавчі норми можуть бути застосовані в частині, що не суперечать йому.

Приписи п.8 ст.91, положення абз.25 ст.2 спеціального Закону України "Про банки та банківську діяльність", в редакції на той час, слід розглядати у взаємозв`язку з нормами статей 2, абз.27, 89,92,93, 96 цього ж Закону, якими визначено, що ліквідаційна маса складається з усіх видів майнових активів (майно та майнові права банку), які належать йому на праві власності на день відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідації; з відкликанням банківської ліцензії та призначенням ліквідатора банку строк виконання всіх його грошових зобов'язань, в т.ч. зобов'язань по сплаті податків та зборів вважається таким, що настав; кредитори, без винятків щодо податкових органів, мають право подавати заяви про майнові вимоги до банку ліквідатору в місячний строк з дня публікації оголошення про відкриття процедури ліквідації; до повноважень ліквідатора серед інших визначено формування ліквідаційної маси, за рахунок якої ліквідатор у визначеній черговості задовольняє своєчасно заявлені вимоги кредиторів, які виникли станом на день відкриття ліквідаційної процедури, внесені до реєстру вимог кредиторів; ліквідатор припиняє прийняття вимог кредиторів після закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури, протягом трьох місяців з дня публікації оголошення про початок ліквідаційної процедури визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення, відхиляє вимоги у разі їх не підтвердження, складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України, сповіщає кредиторів про акцептування вимог; кредитори мають право надіслати ліквідатору свої заперечення щодо визнаних ним вимог протягом одного місяця з дня отримання повідомлення та звернутися до суду зі скаргою на дії ліквідатора; вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, ліквідатором не розглядаються і вважаються погашеними.

Частиною 1 статті 91 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції чинній на момент виникнення даних правовідносин) з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора: банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Частиною 2 статті 96 цього закону, встановлено, що оплата витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Національним банком України. До цих витрат, зокрема, належать: оплата державного мита; витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку; витрати на публікацію інформації про порядок продажу майна банку; витрати ліквідатора, пов'язані з утриманням і збереженням активів банку; витрати на оцінку та продаж майна; витрати на проведення аудиту; витрати на оплату роботи ліквідатора (включаючи залучених для забезпечення здійснення повноважень ліквідатора осіб); витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку; оплата кредиту, отриманого для виплати вихідної допомоги. Майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право за погодженням з ліквідатором здійснити реалізацію заставленого майна у порядку, встановленому чинним законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог повністю або частково. У разі недостатності коштів від реалізації заставленого майна для задоволення визнаних ліквідатором кредиторських вимог заставодержателя не задоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Законодавство України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляду судом справи про визнання банку неплатоспроможним застосовується в частині, що не суперечить нормам Закону України про банки. При цьому єдиним питанням, що приймається до розгляду судом у справі про ліквідацію банку є висновок Національного банку України щодо доцільності ліквідації банку та відповідність застосування процедури ліквідації з боку Національного банку України вимогам Закону про банки.

Згідно з п.7.3 глави 7 розділу VІ Положення про застосування заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою правління НБУ № 369 від 28.08.2001 р., з дня отримання рішення про своє призначення ліквідатор зобов'язаний уживати заходів щодо ефективної ліквідації банку та максимального задоволення вимог кредиторів відповідно до своїх повноважень, законодавства України, у тому числі цього Положення. З метою забезпечення ліквідаційної процедури ліквідатор відкриває накопичувальний рахунок банку в територіальному управління Національного банку України в Операційному управлінні Національного банку України.

Пунктом 6.3 глави 6 розділу VI Положення №369, ліквідатор здійснює витрати на ліквідацію банку за рахунок коштів банку в межах кошторису витрат ліквідатора, а пунктом 6.10 глави 6 розділу VI цього Положення встановлено обов`язок ліквідатора використовувати кошти ліквідаційної маси на задоволення вимог кредиторів банку та забезпечення ліквідаційної процедури.

Таким чином, кошти які надходять на накопичувальний рахунок банку, не є доходом в розумінні чинного законодавства України, за їх рахунок утворюється ліквідаційна маса для задоволення вимог кредиторів по зобов`язанням, що виникли станом на день відкриття ліквідаційної процедури, здійснюється оплата витрат ліквідатора для проведення ліквідаційної процедури.

Крім того, відповідно до абз.2 п.9.3 глави 9 Положення ліквідатор зобов'язаний вживати заходів щодо максимального задоволення вимог кредиторів, зобов'язання по яким виникли до відкриття ліквідаційної процедури, в даному випадку до 02.03.2012р.

Для здійснення процедури ліквідації банку оплата витрат здійснюється позачергово в межах затвердженого Національним банком України кошторису витрат, вичерпний перелік яких містить частини 2 статті 96 Закону про банки, тобто до реєстру вимог кредиторів вимоги по поточним зобов'язанням, що виникають в межах ліквідаційної процедури, не включаються. Інші поточні зобов'язання банку в процедурі ліквідації, в т.ч. податкові, діючим законодавством не передбачені.

Крім того, Податковий кодекс України не регулює питання погашення податкових зобов'язань чи стягнення податкового боргу з осіб, на які поширюються норми розділу V «Тимчасова адміністрація та ліквідація банків» Закону України «Про банки та банківську діяльність», проте зазначені норми чинного законодавства не звільняють юридичні особи, які знаходяться у процедурі ліквідації, від обов'язку надавати податкову звітність.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що акцептування поточних вимог ДПІ в ліквідаційній процедурі банку є безпідставним та таким, що суперечить інтересам конкурсних кредиторів банку на нормам чинного законодавства.

Згідно ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, на думку колегії суддів, позиція позивача не знайшла свого відображення у матеріалах справи та нормах чинного законодавства, а господарський суд, приймаючи рішення по даній справі не забезпечив дотримання цих норм.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 23.03.2012р. № 6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційних скарг Національного банку України та ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» та скасування рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2013р. по справі № 922/3408/13, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, прийняття нового рішення, яким у позові слід відмовити, в частині задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 25, 99, 101, п. 2, ст. 103, п.4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Замінити позивача Спеціалізовану Державну податкову інспекцію з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби та Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Апеляційні скарги Національного банку України та ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2013р. по справі №922/3408/13 скасувати в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення.

Відмовити у позові в частині зобов'язання ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" акцептувати вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на загальну суму 274394,34 грн. та включення їх до переліку акцептованих вимог для затвердження Національним банком України.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 03.02.2014р.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Т.В. Кравець

Суддя О.О. Крестьянінов