Рішення № 36965762, 29.01.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" січня 2014 р.

Справа № 924/1534/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Заярнюк І.В., розглянувши матеріали справи

За позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Київ від імені і за дорученням якого діє відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" м. Нетішин Хмельницької області

до Акціонерного товариства Відкритого типу "Хмельницькатомтехенерго" м. Нетішин Хмельницької області

про стягнення 1251,81 грн. боргу, 2256,45 грн. пені та 313,76 грн. 3% річних

Представники сторін: не з'явились

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

встановив: позивач звернувся до Акціонерного товариства відкритого типу "Хмельницькатомтехенерго" про стягнення 1251,81 грн. боргу, 2271,28 грн. пені та 313,76 грн. 3% річних (враховуючи заяву від 24.01.2014р.).

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 01.02.2007р. між ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якої діє відокремлений підрозділ "Хмельницька АЕС" та Акціонерним товариством відкритого типу "Хмельницькатомтехенерго" був укладений договір №132 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії в гарячій воді. Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату рахунків, у зв'язку з чим у нього станом на 01.11.2013р. наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 13242,81 грн.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, однак на адресу суду надав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача. Також суду надано уточнений розрахунок пені, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 2256,45 грн. пені (відповідно до розрахунку). Дана заява судом приймається.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, в судове засідання не з’явився, поважні причини неявки не сповістив, хоча повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Адреса відповідача та його правовий статус підтверджені спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно на адресу, зазначену в ЄДР, яка співпадає з адресою, зазначеною в позовній заяві, направлялися ухвали суду.

Відповідно до абзацу 3 п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладені обставини та вимоги чинного процесуального права, суд приймає до уваги, що відсутність відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, як і ненадання ним відзиву на позов, не перешкоджає вирішенню спору по суті. Отже, суд вважає за можливе, згідно ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Суд оцінивши подані по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

Між ДП НАЕК "Енергоатом" (енергопостачальна організація) та Акціонерним товариством відкритого типу "Хмельницькатомтехенерго" м. Нетішин (споживач) укладено договір №132 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2007 р. За умовами договору (п. 1) енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 2.1 Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 договору у вигляді гарячої води для опалення й гарячого водопостачання.

Відповідно до п.3.2.2 Договору споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Енергопостачальна організація зобов'язана забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з договором (п. 4.2.1. Договору).

Згідно з п. 6.1 Договору розрахунки за теплову енергію, використану споживачем, проводяться виключно у грошовій формі, відповідно до Постанови НКРЕ від 26.12.2006р. №1875 за тарифом на виробництво теплової енергії 15,33 грн. за 1 Гкал (без ПДВ). Попередня оплата в розмірі 100% місячної суми перераховується споживачем енергопостачальній організації на розрахунковий рахунок до 10-го числа поточного місяця. Кінцевий розрахунок споживач проводить до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі одержаного рахунку.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2007 року й, у відповідності до п.10.4, вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (п.10.3).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Додатковою угодою від 18.01.2010р. сторони внесли зміни до договору від 01.02.2007р. №132 у розділ 6 "Порядок розрахунків". Пункт 6.1 викладено в наступній редакції: „Розрахунки за теплову енергію, використану споживачем, проводяться виключно у грошовій формі, відповідно до Постанови НКРЕ від 30.12.2009р. №1573 за тарифом на виробництво теплової енергії 27,81 грн. за 1 Гкал без ПДВ, 33,37 грн. за 1 Гкал з ПДВ. Попередня оплата в розмірі 50% місячної суми перераховується споживачем енергопостачальній організації на розрахунковий рахунок до 10 числа поточного місяця. Кінцевий розрахунок споживач проводить до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Позивач належним чином виконував свої обов'язки за договором №132 від 01.02.2007р., надавши відповідачу домовлену кількість теплової енергії, у зв'язку з чим виставив до оплати останньому рахунки №1040 від 30.03.2012р. на суму 1975,32 грн., №4819 від 30.11.2012р. на суму 2300,15 грн. (акт прийому-передачі наданих послуг від 30.11.2012р.), №5360 від 29.12.2012р. на суму 2484,52 грн. (акт прийому-передачі наданих послуг від29.12.2012р.), №293 від 31.01.2013р. на суму 2724,52 грн. (акт прийому-передачі наданих послуг від 31.01.2013р.), №767 від 28.02.2013р. на суму 2359,54 грн. (акт прийому-передачі наданих послуг від 28.02.2013р.), №1420 від 29.03.2013р. на суму 2121,90 грн. (акт прийому-передачі наданих послуг від 29.03.2013р.), №1802 від 30.04.2013р. на суму 407,40 грн. (акт прийому-передачі наданих послуг від 30.04.2012р.).

Рахунки не були оплачені вчасно, тому позивач направив на адресу відповідача претензію №86-894/2046 від 28.02.2013р. з вимогою негайної сплати боргу. Вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не оплатив вартість поставленої згідно договору №132 від 01.02.2007р. теплової енергії, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 1251,81 грн. боргу, 2256,45 грн. пені та 313,76 грн. 3% річних.

Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги таке:

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як передбачено приписами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Факт наявності основної заборгованості в сумі 1251,81 грн. підтверджено наявними у справі матеріалами, а саме: договором, рахунками №1040 від 30.03.2012р. на суму 1975,32 грн., №4819 від 30.11.2012р. на суму 2300,15 грн. (акт прийому-передачі наданих послуг від 30.11.2012р.), №5360 від 29.12.2012р. на суму 2484,52 грн. (акт прийому-передачі наданих послуг від29.12.2012р.), №293 від 31.01.2013р. на суму 2724,52 грн. (акт прийому-передачі наданих послуг від 31.01.2013р.), №767 від 28.02.2013р. на суму 2359,54 грн. (акт прийому-передачі наданих послуг від 28.02.2013р.), №1420 від 29.03.2013р. на суму 2121,90 грн. (акт прийому-передачі наданих послуг від 29.03.2013р.), №1802 від 30.04.2013р. на суму 407,40 грн. (акт прийому-передачі наданих послуг від 30.04.2012р.). Відповідачем доказів повного погашення заборгованості не надано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав в повному обсязі зобов’язань по договору щодо оплати за поставлену теплову енергію.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1251,81 грн. боргу визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного за прострочення сплати заборгованості позивачем нараховані 3% річних у розмірі 313,76 грн. за період з 21.04.2012р. по 22.11.2013р.

При цьому, судом враховується, що нарахування 3% річних здійснені позивачем правомірно в межах максимально можливого розміру, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою. Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі п. 7.2.3. договору за прострочення оплати заборгованості позивачем нарахована пеня у розмірі 2256,45 грн. за період з 21.12.2012р. по 18.11.2013р., нарахованої згідно поданого розрахунку.

Статтею 230 ГК України передбачено обов’язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов’язання.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Сторони у п.7.2.3. договору встановили, що за несвоєчасне внесення платежів за послуги споживач сплачує пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано пеню в наступному порядку: на заборгованість за період з 20.12.2012р. по 19.06.2013р. в сумі 418,63 грн.; за період 20.01.2013р. – 20.07.2013р. – 452,18 грн.; за період 20.02.2013р. – 20.08.2013р. – 495,86 грн.; за період з 20.03.2013р. по 18.09.2013р. – 429,44 грн.; за період 20.04.2013р. – 19.10.2013р. – 386,19 грн.; за період 20.05.2013р. - 18.11.2013р. - 74,15 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Судом звертається увага на п. 2.5 постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ", в яком зазначено, що приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов’язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов’язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов’язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

В п. 6.1.договору сторони передбачили, що кінцевий розрахунок споживач проводить до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Враховуючи вищенаведене та аналізуючи поданий позивачем розрахунок суд вважає, що нарахування пені на визначену позивачем заборгованість здійснено в межах можливих нарахувань. За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 2256,45 грн. пені заявлені правомірно, визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями ст.ст. 33,34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджуються поданими доказами, а тому підлягають задоволенню.

У зв'язку із задоволенням позову судові витрати по справі (судовий збір) покладаються на відповідача згідно з ст.49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 12, 15, 33, 43 ,44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД

В И Р І Ш И В:

Позов Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Київ від імені і за дорученням якого діє відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" м. Нетішин Хмельницької області до Акціонерного товариства Відкритого типу "Хмельницькатомтехенерго" м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 1251,81 грн. боргу, 2256,45 грн. пені та 313,76 грн. 3% річних задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства відкритого типу "Хмельницькатомтехенерго" (м. Нетішин, вул. Ринкова, 6, код: 14149964) на користь державного підприємства НАЕК "Енергоатом" м. Київ від імені і за дорученням якого діє відокремлений підрозділ "Хмельницька АЕС" Хмельницька область, м. Нетішин (код 21313677) 1251,81 грн. (одну тисячу двісті п'ятдесят одну гривню 81 коп.) боргу, 2256,45 грн. (дві тисячі двісті п'ятдесят шість гривень 45 коп.) пені, 313,76 грн. (триста тринадцять гривень 76 коп.) 3% річних та 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 03.02.2014 року

Суддя І.В. Заярнюк

Віддрук. 4 прим. :1 - до справи, 2,3 - позивачу, (м. Київ, вул. Вєтрова, 3 та Хмельницька обл., м. Нетішин) - рек. листом., 4- відповідачу (Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Ринкова, 6, а\с 362) - рек. листом.