Постанова № 36963677, 13.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 січня 2014 року 12:33 № 826/17044/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньків В.В. розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрія-Фарм"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного

управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

№000038/2206 від 18.10.2013р.

за участю представників сторін:

від позивача: Прудкий О.В.

від відповідача: Ткачук Т.О.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13.01.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрія-Фарм", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві №000038/2206 від 18.10.2013 р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню.

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, зазначає наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Юрія-Фарм» з питань дотримання вимог валютного законодавства по експортним контрактам: № №2-08т від 01.01.2008 з ООО «Дар-Дар» (Республіка Таджикистан) за період:з 01.01.2013 по 19.09.2013, №19-12/У від 03.05.2012 з ДП «VEF SAU» (Узбекистан) за період з 01.01.2013 по 19.09.2013, №20-12/У від 21.05.2012 з ДП «Узбекистон Дори-Таъминоти» (Узбекистан) за період з 01.01.2013 по 19.09.2013, №5-08/А від 01.08.2008 з ООО «Avromed Company» (Азербайджан) за період 301.01.2013 по 19.09.2013, №43-12/У від 19.11.2012 з ОАО «Кашкадар'я Дори-Дармон» (Узбекистан) за період з 01.01.2013 по 19.09.2013, №14/12-Т від 06.02.2012 з ООО «Астра Логистик Лтд.» (Латвія) за період з 01.01.2013 по 19.09.2013, №18-12/У від 26.03.2012 з ДП «Сырдарья Дори-Дармон» (Узбекистан) за період з 01.01.2013 по 19.09.2013, №AV-UF/12-01 від з «Авентио Холдингс Лтд» (Британські Віргінські о-ви) за період з 01.01.2013 по 19.09.2013, №28-12/У від 11.06.2012 з ОАО «Навои Дори-Дармон» (Узбекистан) за період 01/01/2013 по 19.09.2013; №26-12/У від 01.06.2012 з ООО "Имекс" за період з 01.01.2013 по 19.09.2013; № 1-MD від 17.06.2010 з нерезидентом „Dita Estfarm S.R.L I.M. Moldo-Romana" (Молдова) за період з 01.01.2013 по 19.09.2013; №23-12/У від 21.05.2012 з АК «Дори-Дармон» (Узбекистан) за період з 01.01.2013 по 19.09.2013; №10-1 З/У від 01.03.2012 з АК «Дори-Дармон» (Узбекистан) за період з 01.01.2013 по 19.09.2013; №ТМ-UF/12-01 від 09.10.2012 з ООО "Течилз Менеджмент Лтд" (Британські Віргінські о-ви) за період з 01.01.2013 по 19.09.2013 по імпортним контрактам: №34/11/11 від 10.11.2011 з «Джангсу Шаунгма Медикал Девайсез Ко ЛТД» (Китай) за період з « 1.01.2013 по 19.09.2013, №26/11 від 07.06.2012 з «Ч.С.М.Д. КО ЛТД.» (Китай) за період ч 01.01.2013 по 19.09.2013, №14/10 від 22.09.2010 з Компанією «М. Биотек Лимитед» (Великобританія) за період з 01.01.2013 по 19.09.2013, №037-12 від 01.11.2012 з ОАО «Бумажная фабрика «Комунар» (РФ) за період з 01.01.2013р. по 19.09.2013р. За результатами перевірки складено Акт від 20.09.2013р. №1505/26-58-22-06-15/30109129 (надалі - Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено наступні порушення вимог законодавства: п.1 ст.9 Декрету КМ України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 № 15-93 зі змінами та доповненнями та ст. 1, 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94 - ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" зі змінами та доповненнями.

Податковим органом на підставі Акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.10.2013 року №000038/2206, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання 362264,38 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про часткове обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Продавець) з одного боку та ВАТ «Новои Дори-Дармон» (Узбекистан, Покупець) з іншого боку було укладено Контракт №28-12/У від 11.06.2012р.

З матеріалів страви вбачається, що ТОВ «Юрія-Фарм» було відвантажено товар на загальну суму 230 612,11 дол. США згідно ВМД № 073407 від 31.07.2012 р.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать: експорт та імпорт товарів.

У відповідності до підпункту 1.1 пункту 1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 №338/3631, імпорт - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно пункту 3 постанови Правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16.11.2012 №475, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2012 за №1921/22233, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

При цьому, пунктом 12 названої постанови визначено, що вона набирає чинності з наступного робочого дня після дня її офіційного опублікування. Пункти 3-8 цієї постанови діють протягом 6 місяців з моменту набрання чинності цією постановою.

Згідно статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції від 13.03.2012), строк зарахування виручки в іноземній валюті складав 180 календарних днів з дати митного оформлення.

З матеріалів справи вбачається, що митне оформлення товару мало місце 31.07.2012, отже встановлений законом 180-денний строк спливає 27.01.2013р. (неділя, вихідний день).

Частиною 5 статті 254 ЦК України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до п. 3.1. Правил функціонування Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України та перерахування (зарахування) коштів за окремими операціями з іноземною валютою і банківськими металами, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281, уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) зобов'язаний (зобов'язана) перераховувати на поточний рахунок клієнта без його доручення кошти в іноземній валюті не пізніше ніж на наступний банківський день після дня їх зарахування на розподільчий рахунок.

З Виписки по особовому рахунку ТОВ «Юрія-Фарм» № 26036000001779 за28.01.2013 р., грошові кошти в сумі 230 563,61 дол. США були зараховані на транзитний рахунок 25.01.2013, та перераховані на вищезазначений рахунок ТОВ «Юрія-Фарм» 28.01.2013р. (тобто на наступний банківський день після їх зарахування на розподільчий рахунок).

З аналізу матеріалів справи та норм законів, Суд приходить до висновку, що грошові кошти за поставлений товар в сумі 230 563,51 дол. США були перераховані на рахунок ТОВ «Юрія-Фарм» в межах 180-денного строку, встановленого ст. 1 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті».

Суд приходить до висновку, що є висновок Податкового органу про те, що кошти за контрактом № 28-12/У від 11.06.2012 в сумі 230 563,51 дол. США були зараховані на рахунок Позивача з порушенням ст. 1 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті», є помилковим.

Згідно з Розрахунком пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності за результатами перевірки, на підставі ст. 4 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті», податковим органом було нараховано пеню у розмірі 0,3 % від суми неодержаної виручки, на загальну суму 691,84 дол. США (що становить еквівалент 5 529,85 грн.).

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що штрафні санкції (пеня) в сумі 5 529,85 грн. була неправомірно нарахована Податковим органом, а тому, в частині щодо скасування податкового повідомлення-рішення №000038/2206 від 18.10.2013 р. в частині суми 5 529,85 грн. підлягає скасуванню.

Крім того, Судом встановлено, що між Позивачем (Продавець), з одного боку, та ООО «Avromed Company» (Покупець), з іншого боку, було укладено Контракт №AV-UF/12-01 від 01.11.2012 р.

З матеріалів страви вбачається, що ТОВ «Юрія-Фарм» було відвантажено товар на загальну суму 166 752 дол. США згідно ВМД: № 140156 від 03.12.2012 р. на суму 101 520,00 дол. США, граничний термін отримання валютної виручки - 03.03.2013 р.; № 140592 від 20.12.2012 р. на суму 65 232,00 дол. США, граничний термін отримання валютної виручки - 20.03.2013 р.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать: експорт та імпорт товарів.

У відповідності до підпункту 1.1 пункту 1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 №338/3631, імпорт - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно пункту 3 постанови Правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16.11.2012 №475, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2012 за №1921/22233, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

При цьому, пунктом 12 названої постанови визначено, що вона набирає чинності з наступного робочого дня після дня її офіційного опублікування. Пункти 3-8 цієї постанови діють протягом 6 місяців з моменту набрання чинності цією постановою.

Згідно статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції від 13.03.2012), строк зарахування виручки в іноземній валюті складав 180 календарних днів з дати митного оформлення.

З матеріалів справи вбачається, що митне оформлення товару по ВДМ № 140156 мало місце 03.12.2012, то встановлений законом 180-денний строк спливає 03.03.2013р. (неділя, вихідний день).

Частиною 5 статті 254 ЦК України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до п. 3.1. Правил функціонування Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України та перерахування (зарахування) коштів за окремими операціями з іноземною валютою і банківськими металами, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281, уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) зобов'язаний (зобов'язана) перераховувати на поточний рахунок клієнта без його доручення кошти в іноземній валюті не пізніше ніж на наступний банківський день після дня їх зарахування на розподільчий рахунок.

З Виписки по особовому рахунку ТОВ «Юрія-Фарм» № 26039001006711 від 04.03.2013, валютні кошти на суму 101 520,00 дол. США за товар, поставлений згідно ВМД № 140156 від 03.12.2012, надійшли на рахунок ТОВ «Юрія-Фарм» 04.03.2013 р. (тобто на наступний банківський день після 03.03.2013 р.).

З аналізу матеріалів справи та норм законів, Суд приходить до висновку, що грошові кошти за поставлений товар в сумі 101 520,00 дол. США, згідно ВМД №140156 були перераховані на рахунок ТОВ «Юрія-Фарм» в межах строку, встановленого ст. 1 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті».

Суд приходить до висновку, що висновок Податкового органу про те, що кошти за контрактом AV-UF/12-01 від 01.11.2012 р. в сумі 101 520,00 дол. США були зараховані на рахунок Позивача з порушенням ст. 1 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті», є помилковим.

Згідно з Розрахунком пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності за результатами перевірки, на підставі ст. 4 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті», податковим органом було нараховано пеню у розмірі 0,3 % від суми неодержаної виручки, на загальну суму 691,84 дол. США (що становить еквівалент 2 434,35 грн.).

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що штрафні санкції (пеня) в сумі 2 434,35 грн. була неправомірно нарахована Податковим органом, а тому в частині щодо скасування податкового повідомлення-рішення №000038/2206 від 18.10.2013 р. в частині суми 2 434,35 грн. підлягає скасуванню.

Між Позивачем (Постачальник), з одного боку, та ТОВ «Астра Логістик Лтд.» (Літва, Покупець), з іншого боку, було укладено Контракт №14/12-Т від 06.02.2012 р.

Згідно Контракт №14/12-Т від 06.02.2012 р. ТОВ «Юрія-Фарм» було відвантажено товар на загальну суму 120 052,08 дол. США згідно ВМД № 074084 від 26.09.2012 р., граничний термін отримання валютних коштів - 25.03.2013р.

З Виписки по особовому рахунку ТОВ «Юрія-Фарм» № 26036000001779 від 25.03.2013 р., грошові кошти на загальну суму 120 052,08 дол. США були зараховані на транзитний рахунок 25.03.2013р. та перераховані на вищезазначений рахунок ТОВ «Юрія-Фарм» 26.03.2013 р. на наступний банківський день після їх зарахування на розподільчий рахунок).

Відповідно до п. 3.1. Правил функціонування Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України та перерахування (зарахування) коштів за окремими операціями з іноземною валютою і банківськими металами, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281, уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) зобов'язаний (зобов'язана) перераховувати на поточний рахунок клієнта без його доручення кошти в іноземній валюті не пізніше ніж на наступний банківський день після дня їх зарахування на розподільчий рахунок.

Отже, грошові кошти за поставлений товар в сумі 120 052,08 дол. США були перераховані на рахунок ТОВ «Юрія-Фарм» в межах 180-денного строку, встановленого ст. 1 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті».

Суд приходить до висновку, що висновок Податкового органу про те, що кошти за контрактом № 14/12-Т від 06.02.2012 в сумі 120 052,08 дол. США були зараховані на рахунок Позивача з порушенням ст. 1 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» є помилковим.

Згідно з Розрахунком пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності за результатами перевірки, на підставі ст. 4 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті», податковим органом було нараховано пеню у розмірі 0,3 % від суми неодержаної виручки, на загальну суму 360,16 дол. США, що становить еквівалент 2 878,73 грн.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що штрафні санкції (пеня) в сумі 2 878,73 грн. була неправомірно нарахована Податковим органом, а тому в частині щодо скасування податкового повідомлення-рішення №000038/2206 від 18.10.2013 р. в частині суми 2 878,73 грн. підлягає скасуванню.

Також, між Позивачем, з одного боку, та «Течилз Менеджмент ЛТД» (Британські Віргінські острови, Покупець), з іншого боку, було укладено Контракт №ТМ-FS/12-01 від 09.10.2012 р.

В Акті перевірки встановлено наявність дебіторської заборгованості за експортним контрактом № ТМ-Р8/12-01 від 09.10.2012 р. на загальну суму 211 104,00 дол. США з терміном погашення до 12.05.2013р. Встановлено, що кошти від нерезидента ООО «Течилз Менеджмент Лтд.» надійшли несвоєчасно, що підтверджується банківською випискою від 15.05.2013р. У зв'язку з цим податковим органом було нараховано пеню за період з 13.05.2013 по 15.05.2013, на загальну суму 1 899,00 дол. США (еквівалент 15 186,19 грн.), що підтверджується Розрахунком пені.

Як вбачається з матеріалів справи граничний термін погашення дебіторської заборгованості за вищезазначеним контрактом припадає на 12.05.2013р. (неділю, вихідний день).

Згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З урахуванням положень ст. 254 ЦК України, строк погашення кредиторської заборгованості сплинув 13.05.2013 р., тобто на перший робочий день після 12.05.2013р.

Як вбачається з банківської виписки від 15.05.2013р., валютні кошти у розмірі 211 104,00 дол. США надійшли на рахунок ТОВ «Юрія-Фарм» 15.05.2013р., отже, пеня мала нараховуватись за період з 14.05.2013р. по 15.05.2013р., а не з 13.05.2013 р. (є останній платіжний день).

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що штрафні санкції (пеня) в сумі 1 899,94 грн. були неправомірно нараховані Податковим органом, а тому, в частині щодо скасування податкового повідомлення-рішення №000038/2206 від 18.10.2013 р. в частині суми 1 899,94 грн. підлягає скасуванню.

В частині Позовних вимог щодо нарахування пені за контрактом №26-12/У від 01.06.2012 р. Позивач погоджується з тим, що мало місце порушення строків отримання валютних коштів за поставлений товар згідно ВМД №536546 від 25.04.2013 р., виходячи з несвоєчасно отриманих коштів в сумі 32 407,00 дол. США, розмір пені склав 194,44 дол. США (еквівалент 1 554,17 грн.).

Проте, Позивач просить скасувати суму нарахування пені в розмірі 1 554,17 грн. з підстав того, що в Акті перевірки було вказано іншу суму несвоєчасно отриманих валютних коштів в сумі 389 296,44 дол. США.

Крім того, Суд звертає увагу, що посилання в акті перевірки відповідача на 389 296,44 дол. США, а не 194,44 дол. США є технічною опискою. При цьому, відповідачем правильно вказані норми, порушені позивачем та обраховано пеню відповідно до вимог законодавства.

Суд не погоджується з даними доводами Позивача, оскільки, як встановлено судом та не заперечується Позивачем нарахування суми штрафних санкцій в частині сумі 1 554,17 грн., згідно податкового повідомлення-рішення №000038/2206 від 18.10.2013 р. є правомірним, а допущені описки та не точності не є підставою для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо скасування податкового повідомлення-рішення №000038/2206 від 18.10.2013 р. в частині сумі 1 554,17 грн. не підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №000038/2206 від 18.10.2013 р. в частині сумі 41,31 грн., Суд зазначає наступне.

З Акту перевірки вбачається, що на виконання умов імпортного контракту № 037-12 від 01.11.2012 з ОАО «Бумажная фабрика «Коммунар», ТОВ «Юрія-Фарм» було перераховано валютні кошти нерезиденту на загальну суму 12 180,00 дол. США, про що свідчить платіжне доручення від 07.12.2012р., граничний термін отримання товару - 07.03.2013р.

Згідно з ВМД № 595990 від 18.12.2012 ТОВ «Юрія-Фарм» отримало від ТОВ «Бумажная фабрика «Коммунар» товар на суму 12 065,16 дол. США.

Валютні кошти за недопоставлений товар на суму 114,84 дол. США були перераховані на рахунок ТОВ «Юрія-Фарм» 22.03.2013р., про що свідчить банківська виписка від 22.03.2013 р.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» податковим органом було нараховано пеню за порушення ст. 2 названого Закону, на загальну суму 5,17 дол. США (еквівалент 41,31 грн.) за період з 08.03.2013р. по 22.03.2013р.

Позивач зазначає, що товар на суму 12 065,16 дол. США було поставлено 18.12.2012р., то відповідно 90-денний термін здійснення розрахунків за недопоставлений товар на суму 114,84 дол. США мав відраховуватись починаючи з 19.12.2012р., а не з 08.03.2013р., як це було зроблено податковим органом.

На думку Позивача, термін повернення валютних коштів за недопоставлений товар на суму 114,84 дол. США сплинув 18.03.2013р., а не 07.03.2013р., а отже, кількість днів прострочення становить не 15, а 4 дні.

Відповідно до абзацу 1 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94 від 23.09.1994р. (зі змінами та доповненнями), імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Тобто, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, повинні бути виконані не пізніше 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом. Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею. Згідно ст. 2 цього Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

З аналізу матеріалів справи та норм законів, Суд приходить до висновку, що податковим органом було правомірно нараховано Позивачу штрафні санкції у розмірі 41,31 грн. за порушення ст.. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за період з 08.03.2013 р. по 22.03.2013 р.

Також, Суд звертає увагу, що Позивачем не оскаржуються вимоги податкового повідомлення-рішення №000038/2206 від 18.10.2013 р. в частині щодо нарахування сум: 29 719,76 грн. за контрактом №AV-UF/12-01; 303862,46 грн. за контрактом №34/11/11 від 10.11.2011 р.; 1 057,47 грн. за контрактом 1 057,47 грн.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які частково підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про часткову обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкове повідомлення-рішення №000038/2206 від 18.10.2013 р. підлягає скасуванню в частині суми 12 742,87 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволенні позовних вимог частково.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві №000038/2206 від 18.10.2013 р. в частині суми 12 742,87 грн.

3. В іншій частині податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві №000038/2206 від 18.10.2013 р. залишити без змін.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук