Постанова № 36963641, 27.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 січня 2014 року № 826/19384/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Центр Континент"

до Державної екологічної інспекції у місті Києві

про визнання протиправним та скасування припис №05/954п від 12.11.2013р.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної екологічної інспекції в місті Києві про визнання протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у місті Києві від 12.11.2013 р. №05/954п.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем при винесені припису було допущено порушення вимоги законодавства.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник Відповідача до суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

На адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли заперечення на позовну заяву.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.

Співробітниками Державної екологічної інспекції у місті Києві в період з 05.11.2013 р. по 12.11.2013 р. було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними речовинами. За результатом перевірки було складено Акт №05/1734а (далі - Акт № 05/1734а).

Вказаною перевіркою встановлені порушення наступних вимог: ст. ст. 17, 32, 33 Закону України "Про відходи", а саме: на підприємстві відсутні Дозвіл на розміщення відходів та Ліміт на утворення та розміщення відходів; відсутній первинний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються за формою 1-Вт.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки Позивачем було подано заперечення до Інспекції

З метою усунення виявлених недоліків та порушень природоохоронного законодавства, зафіксованих в Акті № 05/1734а, відповідачем 12.11.2013 року винесено Припис яким позивачу приписано: Видати наказ по підприємству про відповідальних посадових осіб за виконанням даного припису, а також розробити план організаційно-технічних заходів з усунення виявлених недоліків, їх копії надати до Державної екологічної інспекції у м. Києві; отримати Дозволи на розміщення відходів та Ліміти на утворення та розміщення відходів, в тому числі на небезпечні відходи, за адресою: м. Київ, проспект Свободи, 26-А. Копії Дозволів на розміщення відходів та Лімітів на утворення та розміщення відходів, в тому числі на небезпечні відходи надати до Державної екологічної інспекції у м. Києві; вести, за встановленими нормами, первинний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються чи утилізуються за формою № 1-Вт; подавати статистичну звітність, щодо поводження з відходами; визначити склад і властивості відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища визначені та погоджені; укласти договір на збирання відходів як вторинна сировина. Копію представити до Державної екологічної інспекції у м. Києві; отримати Ліцензію на вид господарської діяльності збирання і заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), Закону України "Про відходи" від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР (далі - Закон № 187/98-ВР), Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. № 1264-XII (далі - Закон №1264-XII), Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 року № 464, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 15 січня 2009 року за № 18/16034 (далі - Порядок № 464), Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1218 (далі - Порядок № 1218), Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 листопада 1999 року № 2034 (далі - Порядок № 2034), Інструкції щодо заповнення типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07 липня 2008 року № 342, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 вересня 2008 року за № 824/15515 (далі - Інструкція № 342), Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04 листопада 2011 року № 429, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2011 року за № 1347/20085 (далі - Положення № 429) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом № 877-V.

Процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів визначено Порядком № 464.

Згідно з пп. "л" пп. 4.2 п. 4 Положення № 429 Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держекоінспекція) відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про поводження з відходами щодо: дотримання вимог виданих дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами; дотримання вимог виданих лімітів на утворення та розміщення відходів; складання і ведення реєстру об'єктів утворення відходів та реєстру місць видалення відходів; перевезення небезпечних відходів територією України та транскордонних перевезень відходів; збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення, захоронення відходів; ведення первинного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, подання відповідної статистичної звітності в установленому порядку та паспортизації таких відходів; виконання вимог нормативно-технічної та технологічної документації, погодженої в установленому порядку, при виробництві продукції (крім дослідних зразків) з відходів чи з їх використанням; недопущення змішування та захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія; дотримання правил і режиму експлуатації установок, виробництв з оброблення та утилізації відходів; дотримання правил зберігання, транспортування, знешкодження, ліквідації, захоронення пестицидів і агрохімікатів, токсичних хімічних речовин, небезпечних речовин; додержання вимог екологічної безпеки при транспортуванні, зберіганні, використанні, знешкодженні й похованні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних речовин і відходів; своєчасності й повноти виконання заходів щодо захисту земель від засмічення відходами.

Відповідно до змісту ст. 1 Закону № 187/98-ВР відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів; розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

В ст. 17 Закону № 187/98-ВР зазначені обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами.

Статтями 32, 33 та 42 Закону № 187/98-ВР визначені заходи щодо обмеження та запобігання негативному впливу відходів, вимоги щодо зберігання та видалення відходів та правопорушення у сфері поводження з відходами.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначені Законом №1264-XII.

В ст. 20 та 68 Закону № 1264-XII визначені компетенція центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів та відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

В частині щодо отримання Дозволів на розміщення виходів та Лімітів на утворення та розміщення відходів, в тому числі на небезпечні відходи, за адресою: м. Київ, проспект Свободи, 26-А, Суд зазначає наступне.

Пунктом 8 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 № 1218, визначено категорії власників відходів, які звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів. До них, зокрема, належать власники відходів, які не підлягають включенню до реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 № 1360 «Про затвердження Порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів», критерієм включенням до якого є показник загального утворення відходів Штув), який перевищує 1000 умовних одиниць на рік та розраховується за формулою: Пзув = 5000хМ1 + 500хМ2 + 50хМ3 + 1хМ4, де М1, М2, М3, М4 - умовні одиниці, значення яких дорівнюють кількості (масі) утворених відходів за класами небезпеки (1, 2, 3, 4 класи відповідно).

Позивач зазначає, що показник загального утворення відходів Позивача становить 70,45 умовних одиниць.

Крім того Позивач зазначає, на усне звернення Товариства до Міністерства екології та природних ресурсів України щодо отримання дозволів на розміщення відходів та лімітів на утворення та розміщення відходів Товариству повідомили, що Позивачу не може отримати дозволи на розміщення відходів та ліміти на утворення та розміщення відходів в зв'язку з тим, що ТОВ «ТЦ Континент» (Позивач) відноситься до категорії власників відходів, які звільняються від одержання дозволів та лімітів на утворення та розміщення відходів та надали копію Листа №4387/07/3-7 від 05.11.2013 року щодо отримання дозволу та лімітів на утворення та розміщення відходів.

Лист №74 від 27 листопада 2013р. Позивач також звернувся з письмовим зверненням до Міністерства екології та природних ресурсів України щодо надання офіційних роз'яснень з цього приводу.

Проте, відповідь на Лист №74 від 27 листопада 2013р. Міністерство не надало станом на час подання позовної заяви до суду.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом господарської діяльності Позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Відходи, що утворюються в результаті здійснення торгівельної діяльності ТОВ "ТЦ Континент", не використовуються за місцем їх накопичення, а передаються (чи продаються) спеціалізованим підприємствам, які і мають отримувати та отримують відповідні дозволи та ліміти. Передача Позивачем відходів спеціалізованим підприємствам підтверджується відповідними договорами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що між ТОВ «ТЦ Континент» (Позивач), з одного боку, та ПП «Обухівміськвторресурси», з іншого боку, було укладено договір №279 від 01 листопада 2013 року на купівлю-продаж відходів, які визначені в додатку №1 до Договору, а саме: макулатуру, поліетилен, пластикові ящики, дерев'яні відходи.

Таким чином, виходячи з аналізу встановлених фактів, вбачається, що в процесі господарської діяльності підприємства позивача утворюються побутові відходи, обов'язок щодо їх тимчасового розміщення, вивезення, утилізації або захоронення покладено на контрагента Позивача.

Як зазначено в п. "а" ч. 1 ст. 32 Закону № 187/98-ВР з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Ліміти на обсяги утворення і розміщення побутових відходів не встановлюються.

Крім того, в п. 8 Порядку № 1218 визначено, що власники відходів, для яких платежі за розміщення відходів усіх класів небезпеки не перевищують 10 гривень на рік, власники тільки побутових відходів, що уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства, та власники відходів як вторинної сировини, які провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.

Також, пунктом 10 Порядку № 1218 визначено, що місцеві державні адміністрації за погодженням з органами Мінекоресурсів на місцях до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік (крім власників, які звільняються від одержання таких лімітів).

Проте, як встановлено під час розгляду справи, підприємство позивача не було включено до жодних подібних переліків.

Крім того, відповідно до п. 6 Порядку № 2034 номенклатура відходів, за якою ведеться державний статистичний облік відходів, розроблюється Мінекобезпеки відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 "Класифікатор відходів" і затверджується Держкомстатом.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» пункту 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища стягнення цього збору, платниками збору за забруднення навколишнього природного середовища є суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, включаючи філії, відділення, які здійснюють викиди і скиди забруднюючих речовин в навколишнє середовище і розміщення відходів.

Згідно абзацами 7, 19 статті 1 Закону України «Про відходи», розміщенням відходів є зберігання, тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації або видалення) захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, до яких, згідно абзацу 16 ст. 1 цього Закону відносяться місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Положеннями пункту 10 Порядку №1218 передбачено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації за поданням райдержадміністрацій до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік (крім власників, які звільняються від одержання таких лімітів).

Відповідно до пункту 11 вищезазначеного Порядку, Мінприроди, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації до 1 березня поточного року надсилають на адреси власників відходів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що отримання лімітів на утворення та розміщення відходів, дозволів на розміщення відходів не є обов'язковим для всіх без виключення суб'єктів господарювання, їх наданню передує обов'язок, як місцевих державних адміністрацій, так і органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України вчинити певні дії, а саме: визначити перелік підприємств, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік, та надіслати на їх адреси повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік. Що також підтверджується матеріалами судової практики.

Згідно листа Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 16.02.2000 №14-6/134, підприємства, які мають договори (контракти) на передачу відходів, люмінесцентних ламп спеціалізованим підприємствам, дозволи на їх розміщення не видаються, ліміти на їх розміщення не встановлюються.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт розміщення відходів позивачем. Натомість, матеріали справи містять копії договорів про утилізацію відходів з підприємствами, що мають відповідні ліцензії на вказаний вид діяльності.

З огляду на вищевикладене, Суд приходить до висновку, що припис в частині щодо отримання Дозволів на розміщення виходів та Лімітів на утворення та розміщення відходів, в тому числі на небезпечні відходи, за адресою: м. Київ, проспект Свободи, 26-А підлягає скасуванню, в зв'язку з тим, що Позивач відноситься до категорії власників відходів, які звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.

Аналогічна позиція викладене в Ухвалі від 22.03.2012р. у справі №К/9991/95164/11, Ухвалі від 09.08.2011р. у справі №К-35706/09, Ухвалі від 19.10.2010р. у справі №К-21346/09, Постановою від 20.09.2012р. у справі №К/9991/37832/12.

В частині щодо ведення за встановленими нормами, первинний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються чи утилізуються за формою №1-Вт, Суд зазначає наступне.

Згідно п. г) ч. 1 статті 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.

Типова форма первинної облікової документації щодо відходів затверджена Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 №342 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.09.2008 за № 824/15515 "Про затвердження типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари" та Інструкції щодо її заповнення".

Пунктом 3 вказаного наказу передбачено, що первинний облік за типовою формою та Інструкцією, затвердженими цим наказом, здійснюється юридичними особами всіх* форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання, фізичними особами - підприємцями, у діяльності яких утворюються відходи та використовуються пакувальні матеріали й тара.

Відповідно до пункту 2.2 "Інструкції щодо заповнення типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари", код і найменування виробничого, технологічного процесу, установки (устаткування), де утворюються відходи та використовується упаковка, наводяться відповідно до додатка 2 до цієї Інструкції. У разі відсутності виробничого, технологічного процесу, установки (устаткування) в додатку 2 до цієї Інструкції його найменування визначається за чинним нормативним документом (ДСТУ, ГОСТ. ОСТ). У разі відсутності будь-якого нормативного документу в заголовку типової форми № 1-ВТ указується найменування технологічного процесу та його окремої операції безпосередньо за документацією підприємства, наприклад, технологічний процес виготовлення шпону струганого, операція розпилювання кряжів на ванчоси; технологічний процес фасування олії, операція виготовлення РЕТ-пляшки.

Додаток 2 до вищевказаної Інструкції не містить в переліку галузей виробничих та технологічних процесів, технологічного устаткування (установок) торгівлю та побутові відходи. Там зазначені наприклад: установки для спалювання на комерційних підприємствах та в установах (експлуатація установок для спалювання > 50 та < 300 МВт (котлоагрегати); виробничі процеси (виробництво етилену, виробництво полістиролу, виробництво вина, виробництво скла).

З матеріалів справи вбачається, що Позивач не здійснює діяльності, що входить до переліку виробничих та технологічних процесів, не має технологічного устаткування, не використовує пакувальні матеріали та тару, що не включаються до складу твердих побутових відходів, не використовує інші матеріали, які підлягають обліку відповідно до затвердженої вищезазначеним наказом Інструкції, а тому не зобов'язано вести облікову документацію за формою №1-ВТ.

Аналогічна позиція викладене в Ухвалі від 22.03.2012 по справі № К/9991/95164/11 та Київський апеляційний адміністративний суд в Ухвалі від 30.08.2012 по справі №2а-18683/11/2670, в Ухвалі від 06.12.2012 по справі №2а-10598/12/2670.

З аналізу матеріалів справи та норм законів, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо скасування припису в частині щодо ведення первинної облікової документації відходів за формою №1-ВТ є протиправними, а п. 2 оскаржуваного припису є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

В частині позовних вимог щодо подання статистичної звітності по поводженню з відходами, Суд зазначає наступне.

Пункт 2.1 Наказу Державного комітету статистики України від 21.06.2010 №233 вказує, що поширити форму державного статистичного спостереження №1-відходи, затверджену цим наказом, на юридичних осіб, їхні відокремлені підрозділи, які утворюють, утилізують, оброблюють, зберігають відходи І-Іv класів небезпеки, незалежно від основного виду економічної діяльності, підпорядкування й організаційно-правової форми господарювання, за переліком, установленим органами державної статистики.

Позивач зазначає, що вищезазначений наказ всупереч Указу Президента України від 03.10.1992 №493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" не пройшов реєстрацію в Міністерстві юстиції України і тому вимагати його виконання є безпідставним.

Статтею 21 Закону України "Про державну статистику" визначено, що отримані органами державної статистики первинні дані використовуються виключно для статистичних цілей у зведеному знеособленому вигляді. Статистична інформація, отримана органами державної статистики у процесі статистичних спостережень, не може вимагатися органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими юридичними особами, об'єднаннями громадян, посадовими та іншими особами з метою використання для прийняття рішень до конкретного респондента.

Позивач звернувся до Головного управління статистику у м. Києві, проте Листом №13-08-8020 від 12.07.2013р. Головне управління статистику у м. Києві Позивачу повідомило, що перелік звітуючи одиниць формується на державному рівні на основі науково обґрунтованих методів відбору. ТОВ «ТЦ Континент» не увійшло до сукупності звітуючи одиниць у 2012 та 2013 роках.

З аналізу матеріалів справи та норм законів, Суд приходить до висновку, що припис Державної екологічної інспекції у місті Києві в частині щодо подання статистичної звітності по поводженню з відходами є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

В частині щодо визначення складу і властивостей відходів, що утворюються, ступеню їх небезпечності для навколишнього природного середовища, Суд зазначає наступне.

Визначення складу та властивостей відходів є обов'язковою процедурою перед отриманням дозволів на розміщенням відходів, лімітів на утворення та розміщення відходів.

Згідно п. 12 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 № 1218, власники відходів, які здійснюють лише їх розміщення, до 1 квітня, а власники відходів, які утворюють та розміщують їх на своїй території, до 1 червня поточного року подають Мінприроди та відповідним дозвільним центрам заяви про одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році. До заяви додаються: відомості про склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Як вже було встановлено, що Позивач звільнений від обов'язку отримувати дозволи на розміщення відходів та ліміти на утворення та розміщення відходів, в тому числі на небезпечні відходи та враховуючи, що пункт перший оспорюваного припису є протиправними та підлягає скасуванню, пункт четвертий припису є похідним, що в свою чергу підлягає скасуванню.

З аналізу матеріалів справи та норм законів Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування припису в частині щодо визначення складу і властивостей відходів, що утворюються, ступеню їх небезпечності для навколишнього природного середовища, підлягають задоволенню в повному обсязі.

В частині щодо укладання договорів на збирання відходів як вторинної сировини та надання копії договору до Державної екологічної інспекції у м. Києві та щодо отримання Ліцензії на вид господарської діяльності збирання і заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини, Суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «ТЦ Континент» (Позивач), з одного боку та ПП «Обухівміськвторресурси», з іншого боку, було укладено договір №279 від 01 листопада 2013 року на купівлю-продаж відходів, які визначені в додатку №1 до Договору, а саме: макулатуру, поліетилен, пластикові ящики, дерев'яні відходи.

Таким чином, виходячи з аналізу встановлених фактів, вбачається, що в процесі господарської діяльності підприємства позивача утворюються побутові відходи, обов'язок щодо їх тимчасового розміщення, вивезення, утилізації або захоронення покладено на контрагента Позивача.

Позивач зазначає, що ним було надано договір №279 від 01 листопада 2013 року на купівлю-продаж відходів, що в свою чергу не заперечується Відповідачем.

Таким чином, виходячи з аналізу встановлених фактів, вбачається, що в процесі господарської діяльності підприємства позивача утворюються побутові відходи, обов'язок щодо їх тимчасового розміщення, вивезення, утилізації або захоронення покладено на ПП «Обухівміськвторресурси», що Позивачем лише компенсується.

Як зазначено в п. "а" ч. 1 ст. 32 Закону № 187/98-ВР з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Ліміти на обсяги утворення і розміщення побутових відходів не встановлюються.

Крім того, в п. 8 Порядку № 1218 визначено, що власники відходів, для яких платежі за розміщення відходів усіх класів небезпеки не перевищують 10 гривень на рік, власники тільки побутових відходів, що уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства, та власники відходів як вторинної сировини, які провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.

Також, пунктом 10 Порядку № 1218 визначено, що місцеві державні адміністрації за погодженням з органами Мінекоресурсів на місцях до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік (крім власників, які звільняються від одержання таких лімітів).

Проте, як встановлено під час розгляду справи, підприємство позивача не було включено до жодних подібних переліків.

Крім того, згідно Довідки ЄДРПОУ (додаток №20) основними видами діяльності Позивача за КВЕД- 2010 є: 47.11. Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.19. Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 56.10. Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Відповідач Акті перевірки №05/1734а не заперечує дані відомості, відносно основними видами діяльності Позивача за КВЕД- 2010.

Як вже встановлено Судом Позивачем не здійснюється діяльності щодо збирання і заготівлі відходів як вторинної сировини, Позивач не здійснює, отже і необхідності отримувати ліцензії в нього теж немає.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», види господарської діяльності, не передбачені у статті 9 цього Закону, не підлягають ліцензуванню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які, відповідно до законодавства, повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, а отже, припис Державної екологічної інспекції у місті Києві від 12.11.2013р. №05/954п судом визнається протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 128, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у місті Києві від 12.11.2013р. №05/954п.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Центр Континент» (код ЄДПРОУ 32294926) здійснені ним витрати у вигляді судового збору у розмірі 68,82 грн.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя А.Б. Федорчук