Ухвала суду № 36960964, 29.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 р.Справа № 820/8752/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

представника позивача Кощій О.В.

представника відповідача Гуди К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2013р. по справі № 820/8752/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

23 жовтня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000662202 від 13 вересня 2013р.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідач на підтвердження вказаних вимог зазначає, що за наявною податковою інформацією контрагент позивача ПрАТ "КФ "Лагода" допустив порушення норм податкового законодавства, що призвело до визнання нікчемними та такими, що мають ознаки безтоварності угод по ланцюгу до "вигодонабувача" - ТОВ "Імпекс" за березень 2013 року. З аналізу наданих до перевірки первинних документів відповідач дійшов висновку про сумнівність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПрАТ "КВ "Лагода" та їх товарність з огляду на наявність у ТОВ "Імпекс" іншого постачальника подібних товарів - ТОВ "Паритет-Агро" на вигідніших умовах.

Зважаючи на те, що податковий кредит має бути сформований за результатом фактичного здійснення господарської діяльності із підтвердженням необхідними первинними документами, а також з огляду на відсутність достовірних доказів на підтвердження реального проведення господарських операцій між позивачем та ПрАТ "КВ "Лагода", заявник вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте за наявності правових підстав, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпекс" заперечень на апеляційну скаргу до суду не подано.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок оплати цих товарів з господарською діяльністю позивача доведено наявними у матеріалах справи первинними документами. Угода, укладена між позивачем та ПрАТ "КФ "Лагода" мала реальний характер.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечувалось сторонами, що збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Імпекс" з податку на додану вартість на 641100,00грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000662202 від 13 вересня 2013р. (т.1 а.с. 37) проведено відповідачем на підставі встановленого під час позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Імпекс" порушення щодо формування податкового кредиту за рахунок операцій з ПрАТ "КФ "Лагода". ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова прийшла до висновку, що порушення приписів ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, здійснених ПрАТ "Кондитерська фабрика "Лагода", як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та безтоварності по ланцюгу до "вигодонабувача" - ТОВ "Імпекс" за березень місяць 2013 року.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, вимоги щодо оформлення податкової накладної передбачено п.201.1 ст. 201 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Імпекс" (покупець) та ПрАТ "Кондитерська фабрика "Лагода" (продавець) укладено договір №32/К від 11.03.2013 щодо поставки олії соняшникової нерафінованої невимороженої 1 сорту у кількості 297,84т. (+/-5%).

Згідно з умовами зазначеного договору строк поставки товару та оплати за поставлений товар - до 20.04.2013. Загальна сума договору орієнтовно складає 2583000,00грн. без ПДВ, сума ПДВ - 516600,00грн. +/-5% в залежності від кількості товару. Поставка товару здійснюється на умовах СРТ (ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО) - м.Миколаїв, ДБМП, НП "Терминал-Укрпищесбытсырье".

В обґрунтування позовних вимог позивачем надано до матеріалів справи копії наступних документів: вказаного договору №32/К від 11.03.2013 з додатковою угодою №1 від 12.03.2013; виданої ПрАТ "Кондитерська фабрика "Лагода" товариству з обмеженою відповідальністю "Імпекс" податкової накладної №91 від 11.03.2013 на суму ПДВ 512880,48грн.; видаткової накладної, товарно-транспортних накладних та посвідчень про якість олії соняшникової нерафінованої; платіжних доручень (т.1 а.с.54-77, 80-88).

Приєднана до матеріалів справи копія складеної ПрАТ "Кондитерська фабрика "Лагода" податкової накладної №91 від 11.03.2013 на суму ПДВ 512880,48грн. відповідає вимогам ст.201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На підтвердження використання товару, одержаного від ПрАТ "Кондитерська фабрика "Лагода" за договором №32/К від 11.03.2013, у господарській діяльності ТОВ "Імпекс", позивачем надано копію контракту №Р01104 від 12.02.2013 на поставку олії соняшникової нерафінованої в кількості 300,00 тонн +/-5%, укладеного між ТОВ "Імпекс" (продавець) та компанією "Луї Дрейфус Комодитиз Суісс СА" (покупець); копії рахунку-фактури, інвойсів, повідомлень про надходження валютних коштів, меморіальних валютних ордерів, митної декларації, які містяться в матеріалах справи (т.1 а.с.89-103).

За загальним рахунком по спірному правочину позивачем отримано 123014,69грн. чистого прибутку, що підтверджується довідкою ТОВ "Імпекс" про фінансові результати від 18.09.2013 №1-ю/1 (т.1 а.с.38).

Щодо транспортування одержаного від ПрАТ "Кондитерська фабрика "Лагода" товару, судом першої інстанції встановлено та не спростовано під час апеляційного розгляду справи, що доставка здійснювала за рахунок продавця та обраним ним перевізником. Товар було завезено на порт 12-16 лютого 2013 року, де він перебував на зберіганні до оформлення його експорту Компанією "Луї Дрейфус Суісс СА" (Швейцарія) 23.03.2013.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач мав всі передбачені чинним податковим законодавством підстави для включення до складу податкового кредиту за звітний період сум ПДВ, сплачених в ціні товару за договором з ПрАТ "КФ "Лагода".

Крім того, відповідно до ч. 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Таким чином, зазначена відповідачем у апеляційній скарзі інформація про порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, відсутність реальності поставок товарів по правочинах ПрАТ "КФ "Лагода", що може свідчити про безтоварність господарських операцій по ланцюгу до "вигодонабувача" ТОВ "Імпекс" - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частину 1 статті 203, статтю 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Доводи відповідача к апеляційній скарзі про сумнівність реального здійснення господарської діяльності між позивачем та ПрАТ "КФ "Лагода" через наявність у ТОВ "Імпекс" іншого постачальника подібної продукції на вигідніших умовах (ТОВ "Паритет-Агро"), колегія суддів зазначає наступне.

Підприємницька діяльність ґрунтується в тому числі на принципах комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, самостійного вибору постачальників продукції (ст. 44 Господарського кодексу України). Фактично даний принцип передбачає, що підприємець самостійно планує свою діяльність на підставі укладених з постачальниками та покупцями договорів, спираючись на попит, на кон'юнктуру ринку, а також на інші фактори.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Імпекс" та ТОВ "Паритет-Агро" протягом тривалого часу працюють на одному ринку соняшника, олії, шроту, т.ін. та іноді співпрацюють. При виникненні нагальної необхідності узгодити поставку товару під ЗЄК-контракт, що укладався, 11.02.2013 позивач звернувся до ТОВ "Паритет-агро" з комерційною пропозицією. Проте контрагент повідомив про відсутність вільної олії в той момент, а також про необхідність 100% попередньої оплати замовленого товару. Вказане підтверджується копією листа ТОВ "Паритет-Агро", яка міститься в матеріалах справи. Оскільки така умова була неприйнятною для позивача, умови поставки, досягнуті з ПрАТ "КФ "Лагода" були набагато вигідніші - оплата ПрАТ "КФ "Лагода" була здійснена у квітні 2013 року, після отримання оплати від нерезидента.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що укладення договору на придбання олії соняшника для харчової промисловості між позивачем та ПрАТ "КФ "Лагода" було обґрунтованим та не може свідчити про сумнівність проведених між ними господарських операцій з огляду на їх невигідність для позивача.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2013р. по справі № 820/8752/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 03.02.2014 р.

Помічник судді Цюпак О.П.