Ухвала суду № 36953085, 28.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року Справа: № 826/13211/13-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Марекс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Червона Хвиля-Плюс» про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Марекс» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Червона Хвиля-Плюс» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 лютого 2013 року № 0000662250 та № 0000672250.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 30 жовтня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2013 року та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Приватне підприємство «Марекс» зареєстровано як юридична особа та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві як платник податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства (далі - ПП) «Марекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Червона Хвиля-Плюс» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами перевірки позивача Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві було складено акт від 25 січня 2013 року № 34/22-50/31168055.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення ПП «Марекс» вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 334171 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 290583 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 25 січня 2013 року № 34/22-50/31168055 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 лютого 2013 року № 0000662250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 334171 грн. та № 0000672250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 290583 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 72645,75 грн.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Так, Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є наявність первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних.

Згідно до матеріалів справи, здійснення фінансово-господарської діяльності позивача із ТОВ «Червона Хвиля-Плюс» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року за договорами поставки підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками, що відповідають вимогам статті 9 Закону № 996-XIV.

Таким чином, оскільки витрати позивача за договорами, укладеним між ПП «Марекс» і ТОВ «Червона Хвиля-Плюс», були відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеним контрагентом, який на момент виникнення спірних правовідносин був зареєстрований як платник податку на додану вартість, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем права позивача на формування податкового кредиту на підставі зобов'язань із ТОВ «Червона Хвиля-Плюс» є необґрунтованим.

Доводи апелянта щодо недійсності договорів,укладених між ПП «Марекс» і ТОВ «Червона Хвиля-Плюс» у спірний період, не ґрунтуються на правових нормах та суперечить положенням цивільного законодавства, а саме: частині 1 статті 203, статті 204, частині 2 статті 215, частині 1 статті 216, частині 3 статті 228 Цивільного кодексу України, а також статті 207 Господарського кодексу України, з яких вбачається, що законом не регламентовано право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати правочини такими, що порушують публічний порядок, і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. За наявності ознак недійсності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Посилання відповідача на постанову слідчого відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про порушення кримінальної справи № 77-00199 за фактом вчинення посадовими особами ТОВ «Червона Хвиля-Плюс» злочинів за статтями 191, 205 Кримінального кодексу України, а також на показання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, оскільки поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Окрім того, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, а тому матеріали досудового слідства у кримінальній справі № 77-00199 не можуть мати преюдиційний характер під час розгляду даної справи.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з заявою директора ТОВ «Червона Хвиля-Плюс» ОСОБА_5, яка наявна в матеріалах справи, останній підтвердив здійснення спірних господарських операцій, а також зазначив, що частину робіт для позивача було виконано ФОП ОСОБА_6

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апелянтом, який є суб'єктом владних повноважень, у порушення вимог частини 2 статті 71 КАС України, не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення адміністративного позову ПП «Марекс» та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві від 11 лютого 2013 року № 0000662250 та № 0000672250.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.