Ухвала суду № 36953077, 28.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року Справа: № 826/16552/13-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000453910 від 09 липня 2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000453910 від 09 липня 2013 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 25 листопада 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2013 року та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги, так як, на думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» є юридичною особою та платником податку на додану вартість.

У період з 27 травня 2013 року по 13 червеня 2013 року працівниками Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях із приватним підприємством «ВОЛОДАР» з податку на прибуток за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року та податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31січня 2011 року, за результатами якої складено акт від 20 червня 2013 року № 725/39-10/34431547.

На підставі та на виконання зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000453910 від 09 липня 2013 року про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 179636,00 грн. за січень 2011року.

Вказане податкове повідомлення-рішення № 0000453910 від 09 липня 2013 року було оскаржене позивачем в досудовому порядку шляхом подання адміністративної скарги до Міністерства доходів і зборів України. За результатом розгляду скарги, рішенням Міндоходів України від 23 вересня 2013 року № 11665/6/99-99-10-01-15 податкове повідомлення-рішення № 0000453910 від 09 липня 2013 року було залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

Так, Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є наявність одночасно двох умов: 1) первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних; 2) наявність в осіб, які здійснюють нарахування податку та складання податкових накладних, статусу платника податку.

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції та установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» і приватним підприємством (далі - ПП) «Фірма «ВОЛОДАР» було укладено договір про надання послуг від 13 серпня 2010 року № 11/08-ппб, за яким виконавець зобов'язується надавати замовникові інформаційно-консультаційні послуги та супровід при одержанні необхідної дозвільної документації.

На підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем і ПП «Фірма «ВОЛОДАР», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» до суду було надано наступні документи: акт приймання-передачі наданих послуг, податкову накладну, платіжне доручення.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначена первинна документація позивача складена із порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону № 996-XIV та пункту 2.4 Положення № 88, а саме: акт приймання передачі послуг, наданих ПП «Фірма «ВОЛОДАР» на підставі та на виконання договору про надання послуг від 13 серпня 2010 року № 11/08-ппб, не містить чіткої специфікації наданих послуг; у платіжному дорученні відсутні підписи платника та банку, яким воно одержано.

Згідно з п. 2.4 Положення № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення № 88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Окрім того, до суду першої інстанції позивачем не було надано банківські виписки по рахункам ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» та/або іншу первинну бухгалтерську документацію, що посвідчує реальність руху коштів між позивачем та ПП «Фірма «ВОЛОДАР» при виконанні укладеного між ними спірного договору про надання послуг.

Більш того, як було правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкової накладної контрагент позивача - ПП «Фірма «ВОЛОДАР» не мав статусу платника податку на додану вартість.

Доводи ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» в апеляційній скарзі стосовно того, що на час підписання спірного договору про надання послуг ПП «Фірма «ВОЛОДАР» було зареєстровано як платник податку на додану вартість не ґрунтуються на правових нормах, оскільки, як було вказано вище, сторони договору повинні мати статус платника ПДВ саме на момент складання податкової накладної.

Викладене свідчить про те, що позивачем не було дотримано приписів податкового законодавства щодо порядку набуття права та, власне, формування податкового кредиту на підставі правовідносин із ПП «Фірма «ВОЛОДАР» у період з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року, що призвело до зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 179636,00 грн. за січень 2011року.

Доводи апелянта стосовно того, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2013 року у справі № 826/16549/13-а було задоволено позов ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» та визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 09 липня 2013 року № 0000463910, прийняте за результатами тієї ж перевірки, що й оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09 липня 2013 року № 0000453910, що на думку позивача, свідчить про приюдиційність його аргументів щодо протиправності дій відповідача, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу нараховані санкції, пов'язані з неправомірністю сплати різних податків (податку на прибуток та податку на додану вартість) та за різні періоди. Отже, предметом судового розгляду у справі № 826/16549/13-а та у рамках даного адміністративного провадження є різні правовідносини. Окрім того, позивачем не надано доказів набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2013 року у справі № 826/16549/13-а, що вже саме по собі виключає правові підстави для застосування статті 72 КАС України.

Посилання позивача на порушення відповідачем вимог цивільного законодавства щодо недійсності договору, укладеного між ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» та ПП «Фірма «ВОЛОДАР», під час складання акту перевірки від 20 червня 2013 року № 725/39-10/34431547 не спростовують правомірності прийняття Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000453910 від 09 липня 2013 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності винесення Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків податкового повідомлення-рішення № 0000453910 від 09 липня 2013 року та відсутності підстав для його скасування.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлений 30 січня 2014 року.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.