Рішення № 36953001, 22.01.2014, Балаклавський районний суд міста Севастополя

провадження 2/762/129/14

справа № 762/3956/13-ц

БАЛАКЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

« 22» січня 2014 року м. Севастополь

Балаклавський районний суд міста Севастополя

у складі: головуючого, судді - Дибець О.М.,

при секретарі - Топоркової І.О.,

за участю:

представника Приватного акціонерного товариства «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» на підставі довіреності № 2/4987 від 27 грудня 2013 року - Мартинюк О.О., відповідача - представника відповідача на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 16 грудня 2013 року (реєстровий № 2509) - ОСОБА_2, ОСОБА_3,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Балаклавського районного суду міста Севастополя цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству його працівником, у межах його середнього місячного заробітку,

в с т а н о в и в :

15 листопада 2013 року представник Приватного акціонерного товариства «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» за службовим становищем Немченко В.П. звернувся до Балаклавського районного суду міста Севастополя із зазначеною позовною заявою в порядку цивільного судочинства і просив суд :

- Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству його працівником, 3236 гривень 10 копійок.

Позов обґрунтовується з підстав, передбачених ст.ст. 130, 132 Кодексу законів про працю України, тим, що машиніст крану ОСОБА_2, який перебуває з ПрАТ «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» у трудових відносинах, без отримання обов'язкового завдання та проходження передзмінного медичного огляду, на прохання сторонньої особи, яка не мала права видавати виробничі розпорядження, не отримавши відповідного інструктажу з охорони праці під час роботи на конкретній залізничній ділянці, чому обов'язково має передувати її перевірка інженерно-технічним складом, приступив до управління краном КЖДЕ-16, і о 10 годині 30 хвилин 14 червня 2013 року на сьомому шляху маневрового району «Золота балка», не виконавши вимоги пп. 1.5., 3.17., 3.25 Інструкції з охорони праці № 11-Ж для машиніста крана на залізничному ходу, розпочав роботу без обов'язкового встановлення рейкових захватів, унаслідок чого при підйомі вантажу сталося перекидання крану.

У судовому засіданні представник Приватного акціонерного товариства «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» на підставі довіреності № 2/4987 від 27 грудня 2013 року Мартинюк О.О. наполягала на задоволенні заявленого позову з викладених підстав.

Відповідач та його представник проти позову заперечували, обґрунтовуючи недоведеність факту неправомірної бездіяльності відповідача, вини і причинного зв'язку з настанням матеріальної шкоди.

Сторони, їх представники не заявили, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, тому судом не вирішувалось питання про їх допит в якості свідків, згідно зі статтею 184 Цивільного процесуального кодексу України.

У судовому засіданні за клопотанням представника позивача суд допитав в якості свідка головного механіка ПрАТ «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» ОСОБА_5, який пояснив, що брав участь в комісії з розслідування нещасного випадку на виробництві, яка технічною причиною перекидання крана на залізничному ходу КЖДЕ-16 встановила невиконання вимог безпеки при веденні робіт, які полягають у відсутності виносних опір крану і рейкових захватів при встановленій вазі вантажу, його габаритах і довжини викиду стріли, що передбачено характеристиками крану і вимогами заводу-виробника з його експлуатації.

Після допиту свідка відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні визнав, що дійсно порушив вимоги з експлуатації крану, адже вага вантажу, його габарити і довжина викиду стріли вимагали від нього встановлення виносних опір і рейкових захватів задля уникнення його перекидання, проте, розраховуючи на відвернення перекидання крану, втім, він приступив до виконання вантажно-розвантажувальних робіт.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, всебічно і повно з'ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про таке.

Як убачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, долученого до матеріалів цивільної справи відповідно до Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 1846/5 від 14 грудня 2012 року, Приватне акціонерне товариство «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» (ідентифікаційний код юридичної особи 00191906, місцезнаходження: 99042, м. Севастополь, вул. Новікова, будинок 11) є юридичною особою і, в тому числі, здійснює діяльність з добування будівельного каменю.

Виробнича структура господарського товариства складається з основних структурних підрозділів (кар'єр, дробильно-збагачувальна фабрика, гірсько-транспортний цех, залізничний цех), допоміжних підрозділів (ремонтно-механічна дільниця, електроенергетична дільниця, ремонтно-будівельна дільниця), а також управління.

З наданих письмових доказів, зокрема, Наказу Приватного акціонерного товариства «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» № 308 від 15 липня 2013 року, вбачається, що між цим господарським товариством і ОСОБА_2 укладений трудовий договір, останній прийнятий на роботу машиніста крана на залізничному ходу і зобов'язався виконувати визначену роботу (ст.ст. 21, 24 Кодексу законів про працю України).

Конкретні трудові обов'язки (функції) машиніста крана на залізничному ходу встановлені Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників, затвердженими конференцією трудового колективу ПрАТ «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» 21 березня 2003 року, Робочою інструкцією машиніста залізничного крану, затвердженої Рішенням Правління 25 листопада 2011 року, та Інструкцією з охорони праці № 11-Ж для машиніста крана на залізничному ходу, затвердженої Рішенням правління № 26 квітня 2013 року.

Із зазначеними локальними актами машиніст крану на залізничному ходу ОСОБА_2 був ознайомлений, допущений до роботи, що в судовому засіданні визнали сторони та їх представники, відтак визнання цих обставин за змістом частини 1 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України має преюдиційне значення для вирішення справи.

Як убачається з Наказу ПрАТ «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» № 308 від 15 липня 2013 року, Акту розслідування випадку перекидання залізничного крану від 27 червня 2013 року, а також витягів з Журналів видачі завдань і медичних оглядів залізничного цеху, машиніст крану ОСОБА_2, відпрацювавши зміну з 20 годин 00 хвилин 13 червня 2013 року до 8 годин 00 хвилин 14 червня 2013 року, пройшовши обов'язковий післязмінний медичний огляд і відповідно закінчивши зміну, без отримання обов'язкового завдання та проходження передзмінного медичного огляду на прохання сторонньої особи, яка не мала права видавати виробничі розпорядження, не отримавши відповідного інструктажу з охорони праці під час роботи на конкретній залізничній ділянці, чому обов'язково має передувати перевірка інженерно-технічним складом, приступив до управління краном КЖДЕ-16, і о 10 годині 30 хвилин 14 червня 2013 року розпочав розвантажувальні роботи на сьомому шляху маневрового району «Золота балка».

Не виконавши вимоги пп. 1.5, 3.17., 3.25 Інструкції з охорони праці № 11-Ж для машиніста крана на залізничному ходу, перед початком роботи з підйому вантажу машиніст крану ОСОБА_2, залишивши без уваги необхідність врахування ваги вантажу (рейкошпальної решітки) і довжини викиду стріли крану, розраховуючи при цьому на відвернення перекидання крану, не встановив виносних опір і рейкових захватів, унаслідок чого при підйомі вантажу сталося перекидання крану.

Після допиту свідка ОСОБА_5, якій працює головним механіком ПрАТ «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» і пояснив суду, що машиніст крану ОСОБА_2 перед початком робіт, зважаючи на вагу вантажу і довжину викиду стріли, не встановив виносних опір і рейкових захватів, тим самим підтвердивши висновки комісії з розслідування цього випадку щодо причин перекидання і пошкодження залізничного крану, такі самі обставини у судовому засіданні визнав і відповідач ОСОБА_2, пояснивши невиконання обов'язкових вимог заводу-виробника з експлуатації крану тим, що нехтував цими вимогами систематично, покладаючись на рівень володіння своїми навичками за спеціальністю і розраховуючи у цьому зв'язку на відвернення будь-яких негативних наслідків.

Розмір прямої дійсної матеріальної шкоди, заподіяної господарському товариству пошкодженням крану на залізничному ходу, був визначений відповідно до приписів частини 1 статті 1353 Кодексу законів про працю України, і згідно наданої суду довідки складає 11 093 гривень 58 копійок, що відповідачем та його представником не заперечується.

Відповідно до статті 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудового і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Пунктами 1.5.3., 3.17. Інструкції з охорони праці № 11-Ж для машиніста крана на залізничному ходу передбачено, що машиніст крану зобов'язаний знати і виконувати характеристику крану і вимоги інструкцій заводу-виробника з експлуатації крану; зобов'язаний встановлювати кран на додаткові опори у випадках, коли це вимагається за технологією робіт і характеристиками крану; за необхідності встановлення залізничного крану на додаткові опори він має закріплюватись усіма рейковими захватами.

Конкретні вимоги заводу-виробника з експлуатації крану, у тому числі з розрахунку таких характеристик як довжина стріли і вага вантажу, що визначають необхідність встановлення зовнішніх опор і рельсових захватів, передбачені Паспортом крану на залізничному ходу КЖДК-16 33-000000-000 ПС, реєстраційний № 10105 і графічним додатком до нього.

Відповідно до частини 1 статті 130 і частини 1 статті 132 Кодексу законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків; за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконання трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Пленум Верховного Суду України у пункті 3 своєї Постанови № 14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» звернув увагу судів, що суд при вирішенні питання про покладення матеріальної відповідальності має з'ясувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Виходячи з викладеного, внаслідок неправомірної і винної у формі грубої необережності бездіяльності відповідача ОСОБА_2, яка полягала у невиконанні вимог з безпечної експлуатації залізничного крану, було утворено конкретні умови настання негативного результату у виді перекидання крану та його пошкодження, а заподіючою силою виступили об'єктивні процеси, отже, саме неправомірна бездіяльність відповідача перебуває у прямому причинному зв'язку із завданою матеріальною шкодою ПрАТ «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького».

Дійшовши таких висновків, суд відзначає, що порушення порядку допуску машиніста крану до роботи, його ухилення від проходження передзмінного медичного огляду тощо утворили лише абстракту можливість настання негативного результату, яка не визнається в якості причинного зв'язку, адже її перетворення у дійсність викликається такими, що об'єктивно не повторюються обставинами, і в такому разі, крім того, допускається настання відповідальності і за відсутності вини, тобто у цій частині доводи представника позивача суд відхиляє як помилкові.

Отже, судом встановлено, що з вини відповідача було заподіяно матеріальної шкоди ПрАТ «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького», відтак, саме на нього має бути покладена матеріальна відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше його середнього місячного заробітку.

Розмір відшкодування в розмірі 3236 гривень 10 копійок - у межах середньої заробітної плати відповідача - розрахований правильно і відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року.

Таким чином, розглянувши цивільну справу з дотриманням засад змагальності і диспозитивності процесу, в присутності представників сторін і відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до приписів статті 88 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 130, 132 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 1, 3, 10, 11, 14, 15, 60, 61, 158 ч. 1, 179, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству його працівником, у межах його середнього місячного заробітку - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1), - на користь Приватного акціонерного товариства «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» (ідентифікаційний код юридичної особи 00191906; індивідуальний податковий номер 001919027049; місцезнаходження юридичної особи: 99042, м. Севастополь, вул. Новікова, будинок 11) у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству його працівником, а саме у межах його середнього місячного заробітку, 3236 (три тисячі двісті тридцять шість) гривень 10 копійок.

У порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1), - на користь Приватного акціонерного товариства «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» (ідентифікаційний код юридичної особи 00191906; індивідуальний податковий номер 001919027049; місцезнаходження юридичної особи: 99042, м. Севастополь, вул. Новікова, будинок 11) суму судового збору в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду міста Севастополя через Балаклавський районний суд міста Севастополя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Дибець О.М.