Ухвала суду № 36952436, 03.02.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Крим. провадження № 623/2790/13-к Головуючий 1 інстанції: Піддубний І.А.

Провадження № 11-кп/790/105/14 Доповідач: Очеретний С.С.

Категорія: ч.2 ст.186 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого-судді Очеретного С.С.,

суддів Алексєєва О.О., Савенко М.Є.

за участю:

прокурора Криворучко І.І.,

секретаря Сєрих В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 вересня 2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженець м. Ізюм Харківської області, не працюючий, учень АТ-3111 ІПЛ-24 м. Ізюма, громадянин України, зареєстрований та мешкаючий за адресою АДРЕСА_1, раніше засуджений 07.10.2012 року Ізюмським міжрайонним судом Харківської області за ч.2 ст. 185 КК України, на 2 роки позбавлення волі, звільнений від відбуття покарання з випробувальним терміном 1 рік,

Засуджений за ч.2 ст.186 КК України у вигляді 4 роки

Відповідно ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Ізюмського міськрайонного суду від 7 вересня 2012 р. у вигляді 6 місяців, з призначенням ОСОБА_1 остаточно до відбуття покарання у вигляді 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 6174 грн., за правову допомогу - 500 грн., за моральну шкоду - 5000 грн..

Як встановив суд, ОСОБА_1 7 червня 2013 року приблизно о 3 годині, знаходячись біля кафе «Голівуд», розташованого по площі Радянській, 10-б в м. Ізюмі, діючи з корисливих мотивів та з метою заволодіння чужим майном, відкрито викрав ланцюг із золота 585 проби, вагою 12,72 грама, вартістю 5724 грн, з кулоном із золота 585 проби, вагою 1 гр, вартістю 450 грн, зірвавши їх з шиї ОСОБА_2, після чого втік з місця події з викраденим майном, чим останній заподіяв матеріальний збиток на загальну суму 6174 грн.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність його винуватості у пред'явленому обвинуваченні та кваліфікацію дій, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі, внаслідок суворості, просить вирок суду скасувати та призначити йому більш м»яке з застосуванням ст.69 КК України покарання, посилаючись на те, що він розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, визнав свою вину.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію, думку прокурора який вважав вирок суду законним і обгрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція обвинуваченого ОСОБА_1, задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Вирок суду першої інстанції в частині доведеності вини ОСОБА_1 та кваліфікації його дій у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, учасники судового розгляду не оспорюють.

Крім того докази під час судового розгляду були досліджені в порядку передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, що виключає можливість оскаржити встановлені обставини в апеляційному порядку.

Суд першої інстанції, розглядаючи дане кримінальне провадження, прийшов до обґрунтуваного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 та правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст.186 КК України,як відкрите заволодіння чужим майном поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров»я потерпілого, вчинений повторно.

При призначенні покарання, судом першої інстанції відповідно до ст.65 КК України в достатній мірі враховано характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання та місце навчання, навчається АТ-3111 ІПЛ-24 у м. Ізюмі, раніше судимий і знов скоїв злочин в період іспитового строку, окрім того суд обгрунтовано визнав обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1 - рецидив злочину.

Також, суд при призначенні покарання врахував ті доводи, на які посилається обвинувачений в своїй апеляційній скарзі - щире розкаювання у вчиненому, сприяння розкриттю злочину, повне визнання вини.

З врахуванням цих даних, суд прийшов до обгрунтованого висновку, що виправлення ОСОБА_1 неможливо без ізоляції від суспільства і призначив йому покарання в мінімальних межах санкції ч. 2 ст.186, КК України, приймаючи до уваги положення ст. 71 КК України.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 покарання, дотримався вимог кримінального закону, врахував всі передбачені ним обставини у їх сукупності і підстав для пом»якшення покарання , із застосуванням ст.69 КК України, як про це просить обвинувачений в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 406, 407 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області щодо ОСОБА_1 від 25 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою,- з дня вручення копії ухвали.

Головуючий:

Судді: