Рішення № 36951114, 31.01.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 0203/849/2012 Провадження № 22-ц/772/433/2014Головуючий в суді першої інстанції:Ганкіна І. А.Категорія: 5 Доповідач: Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Оніщук В.В., Чуприни В.О.,

при секретарі: Богацькій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на ? частку будинковолодіння, припинення права власності на частку у спільному майні та стягнення матеріальної шкоди, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні, -

встановила:

У січні 2012 року представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить ? частка будинковолодіння АДРЕСА_1. Відповідачу ОСОБА_5 належать ? частка цього будинковолодіння. Унаслідок неприязних стосунків з відповідачем ОСОБА_5 спільне володіння, користування та розпорядження спірним будинком є неможливим.

При виготовленні технічної документації на спірне будинковолодіння було з'ясовано, що відповідачами була знищена більша частина господарських будівель та споруд, у зв'язку з чим їй завдана майнова шкода.

Посилаючись на зазначені обставини, представник позивача ОСОБА_2, з урахуванням збільшених та уточнених позовних вимог, просила визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частку будинковолодіння АДРЕСА_1, припинити право власності відповідача ОСОБА_5 на ? частку зазначеного жилого будинку, присудити ОСОБА_5 грошову компенсацію вартості ? частки у спільній частковій власності в сумі 54 661, 50 грн., стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача 7 664 грн. майнової шкоди та судові витрати по справі.

У березні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що йому на праві спільної часткової власності належить ? частка будинковолодіння АДРЕСА_1. Відповідачу ОСОБА_3 належить ? частка цього будинковолодіння. Унаслідок неприязних стосунків з ОСОБА_3 спільне володіння, користування та розпорядження зазначеним жилим будинком є неможливим; виділення ? частки жилого будинку неможливе; ОСОБА_3 житлом забезпечена.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_5, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив припинити право власності ОСОБА_3 на ? частку спірного будинковолодіння та присудити їй грошову компенсацію вартості ? частки зазначеного жилого будинку в сумі 32 800 грн., а також стягнути з ОСОБА_3 судові витрати по справі.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 19 грудня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Повернуто ОСОБА_3 внесені нею грошові кошти в сумі 45 000 грн. (квитанція № 11209685 від 19 грудня 2013 року, рахунок 10024051100, отримувач ТУ ДСА України у Вінницькій області).

Позов ОСОБА_5 задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_3 на ? частку будинковолодіння за АДРЕСА_1.

У зв'язку з припиненням права власності ОСОБА_3 на ?? частку житлового будинку за АДРЕСА_1 стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в розмірі 32 800 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судові витрати в сумі 2 500 грн. за надання правової допомоги, 1 700 грн. за послуги експерта та судовий збір в сумі 328 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити повністю, а в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити.

У судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із того, що спірний будинок не може бути поділений між сторонами, так як такий поділ неможливий з технічної точки зору.

При цьому, зауважив, що припинення права власності позивача ОСОБА_3 на частку у будинку не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, оскільки ОСОБА_3 забезпечена житлом та проживає у будинку, частка, якої належить їй на праві власності. Разом з тим ОСОБА_5 зі своєю сім'єю зареєстрований у спірному будинку, сплачує комунальні послуги та не має іншого житла.

Щодо відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції зазначив, що господарські споруди: сараї «Б», «В», «Г» до складу спадщини не увійшли, а відтак право власності у сторін на них не виникло.

Однак повністю погодитись з такими висновками районного суду не можна, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права та належним чином не дослідив обставини справи, що є підставою для скасування рішення суду.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5, не відповідає.

Установлено, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 грудня 2011 року належить ? частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (т.1, а.с.21).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20 листопада 2008 року ОСОБА_4 належить ? частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (т.1, а.с.38).

Відповідно до договору дарування, укладеного 16 жовтня 2009 року між ОСОБА_6 від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_5, останньому належить ?? частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (т.1, а.с.39).

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи від 16 квітня 2013 року № 2134/2135/12-21 (т.1, а.с.176-198) ринкова вартість, станом на момент проведення експертизи в цілому будинку з господарськими спорудами та будівлями за АДРЕСА_1, становить: 109 323, 00 грн.; визначити ринкову вартість на момент проведення експертизи наступних господарських будівель: сараю, що позначений на плані 2008 року виготовлення під літерою «Б», загальною площею 47,7 кв.м., сараю, що позначений на плані 2008 року виготовлення літерою «В», загальною площею 29,4 кв.м., сараю, що позначений на плані 2008 року виготовлення під літерою «Г», загальною площею 9,9 кв. м., не вбачається можливим; вартість відтворення вище перерахованих господарських будівель на момент проведення експертизи разом становить:

7 664, 00 грн.; виділити в натурі ? частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, не вбачається можливим.

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи від 18 червня 2013 року

№ 1369 (т.1, а.с.200а-210) дійсна ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1, без урахування вартості будівель та виконаних робіт, які були виконані в даному будинковолодінні після 08 квітня 2007 року, тобто після відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7, визначена за порівняльним підходом, складає: 65 600, 00 грн.;відповідно до Державних будівельних норм, які діють на Україні, та роз'яснень, які містяться у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20: співвласникам будинковолодіння АДРЕСА_1 виділити в натурі ізольовані жилі приміщення, підсобні приміщення (кухня, передпокій, санвузол, внутрішньоквартирні коридори, вбудовані комори, антресолі) з самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири неможливо.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі,

яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У

разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Надання у володіння зазначеної частки в натурі можливе лише за умови, що майно є подільним, відповідно до ч. 2 ст. 183 цього Кодексу. Якщо надання частки в натурі є неможливим, співвласники вправі вимагати від інших співвласників матеріальної компенсації вартості його частки.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених п.п. 1- 3 ч. 1 ст. 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членом його сім'ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Згідно ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своє власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Із роз'яснень, викладених у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» вбачається, що якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності.

При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи.

Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов'язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов'язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею.

У порушення зазначених правових норм, суд першої інстанції належним чином не з'ясував, чи вирішувалось між сторонами питання про встановлення порядку користування будинком.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та задовольняючи позов ОСОБА_5, суд першої інстанції не надав належної оцінки наявним у справі доказам, зокрема, не з'ясував за яких підстав ОСОБА_5 переобладнав житлову кімнату у ванну і коридор, кухню у житлову кімнату, сіни у кухню, а коридор у прихожу (т.1 а.с.11-17), зважаючи на те, що згоди ОСОБА_3 на таке переобладнання не було.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_5 пояснив, що дозволу на переобладнання будинку не отримував, як і не отримував згоди на таке переобладнання від ОСОБА_3

ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що згоди на переобладнання будинку ОСОБА_5 не давала.

Задовольняючи позов ОСОБА_5, судом першої інстанції не було з'ясовано реальну ринкову вартість належного сторонам на праві приватної власності майна, не перевірено чи не заперечує ОСОБА_3 проти припинення права на ? частку спірного будинку та сплату їй компенсації за вказану частку в розмірі 32 800 грн., з огляду на те, що в матеріалах справи міститься висновок будівельно-технічної експертизи від 16 квітня 2013 року № 2134/2135/12-21, відповідно до якого ринкова вартість будинка складає 109 323, 00 грн.

Беручи до уваги висновок будівельно-технічної експертизи від 18 червня 2013 року № 1369 і не приймаючи до уваги висновок будівельно-технічної експертизи від 16 квітня 2013 року № 2134/2135/12-21, суд своє рішення не мотивував, чому один висновок він приймає за основу, а інший відхиляє.

Разом з тим висновком будівельно-технічної експертизи від 16 квітня 2013 року № 2134/2135/12-21 (т.1, а.с.176-198), визначена дійсна вартість будинку з господарськими будівлями та спорудами на час розгляду справи, а не вартість будинку станом на 2007 рік, як зазначено у висновку будівельно-технічної експертизи від 18 червня 2013 року № 1369 (т.1, а.с.200а-210).

Обмежуючи право ОСОБА_3 та приймаючи до уваги при цьому інтереси ОСОБА_5 (реєстрацію його та інших членів сім'ї, відсутність іншого житла, сплату комунальних платежів), суд залишив поза увагою рівність часток у спірному будинковолодінні, неможливість визнання частки ОСОБА_3 незначною, у порівнянні з часткою ОСОБА_5 і не звернув уваги, що правовий режим спільної часткової власності враховує інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.

При цьому судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що ОСОБА_5 разом зі своєю сім'єю у спірному будинку не проживає, а проживає у м. Києві. У спірному будинку проживає батько ОСОБА_5 - представник по справі ОСОБА_4

Ці обставини в суді апеляційної інстанції підтвердили ОСОБА_3 та

ОСОБА_4

Викладене свідчить, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_5

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог Рудого необхідно відмовити.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції встановив, що у відповідача ОСОБА_5 не має іншого житла, ним сплачуються комунальні послуги і він постійно за ним доглядає.

Разом з тим місцевий суд не звернув увагу на те, що у заяві про уточнення позовних вимог ОСОБА_3 просила присудити ОСОБА_5 компенсацію частки у спірному майні в сумі 54 661, 50 грн., хоча попередньо нею було внесено на депозитний рахунок суду лише 45 000 грн. (т.2, а.с.53), що не відповідає ? частки ринкової вартості спірного будинковолодіння, яка визначена у висновку будівельно-технічної експертизи від 16 квітня 2013 року № 2134/2135/12-21, і це, на думку колегії суддів, є підставою для відмови в задоволенні її позову в цій частині.

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, оскільки споруди, які були зруйновані відповідачем до складу спадщини не увійшли і спадкоємці право власності на них не набули. При цьому у матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи на сараї «Б», «В», «Г», а відтак незрозумілий статус цих приміщень.

Вирішуючи питання про судові витрати, колегія суддів вважає, що їх необхідно залишити за сторонами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 грудня 2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні відмовити.

Повернути ОСОБА_5 внесені ним грошові кошти в сумі 32 800 грн. (квитанція № 102289.149.2 від 11 грудня 2013 року, рахунок 37310009000080, отримувач ТУ ДСА України у Вінницькій області).

Судові витрати залишити за сторонами.

В іншій частині рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 грудня 2013 року залишити без змін

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ С.К. Медвецький

Судді: /підпис/ В.В. Оніщук

/підпис/ В.О. Чуприна

З оригіналом вірно: