Рішення № 36950748, 29.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24054/13 29.01.14За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія

«Арсенал Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»

про стягнення 40240,61 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» (далі - Відповідач) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 40240,61 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.

Представником Позивача 13.01.2014 через відділ діловодства суду були подані додаткові пояснення та документами на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а також 28.01.2014 надійшло клопотання слухати справу за відсутності його повноважного представника.

На запит ухвали суду про порушення провадження у справі в порядку ст. 65 ГПК України від Моторного (транспортного) страхового бюро України 25.12.2013 надійшла інформація по полісу обов'язкового страхування № АВ/4918721.

Від Відповідача 28.01.2014 через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого він заперечує проти позову, зазначаючи що при розрахунку страхового відшкодування Позивач мав би виходити з розміру матеріальної шкоди, встановленою звітом оцінювача, та за мінусом 2792,52 грн. вартості деталей, пошкодження яких не пов'язане з ДТП, а також за мінусом 1000 грн. франшизи за полісом № АВ/4918721, і таким чином на думку Відповідача обґрунтованою є страхове відшкодування в розмірі 37461,03 грн., а не яке просить Позивач.

В судове засідання 29.01.2014 представники Відповідача не з'явилися, хоча Відповідача було належним чином повідомлено про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, зокрема, ухвала суду про відкладення розгляду справи на 29.01.2014 надсилалася на поштову адресу Відповідача, зазначену в позовній заяві та згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП, та була отримана ним 20.01.2014, що вбачається зі зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника Відповідача суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.11.2012 в м. Києві, по вул. Н.Вал, 17, була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «Шкода», д.р.н. АА3831НР, яким керував Пильов Ю.В. та автомобіля «Фольксваген», д.р.н. АА9037МІ, яким керувала Шинкаренко О.В.

Причиною ДТП стало те, що водій Пильов Ю.В., керуючи автомобілем «Шкода», д.р.н. АА3831НР, відчинив двері, не переконавшись що це буде безпечно, що призвело до наїзду на нього іншого автомобіля, та порушення Пильовим Ю.В. пунктів 15.13 ПДР України.

Дані обставини підтверджуються короткою та розгорнутою довідками ДАІ про дорожньо-транспортну пригоду, копії яких містяться у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Фольксваген», д.р.н. АА9037МІ (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить Держак С.І. на праві власності, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування від 10.09.2012 (далі - Договір добровільного страхування), укладеного з Шинкаренко О.В. (страхувальник); вигодонабувачем за вказаним договором є Держак С.І.

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи Звіт № 6165 від 18.11.2012 про визначення вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, рахунки від 15.11.2012 та від 28.11.2012 ТОВ «Автосоюз» (ремонтного СТО Застрахованого автомобіля), Позивачем було складено Страхові акти № 53/12-Т/Ц/2-1 від 16.11.2012 та № 53/12-Т/Ц/2-1-1 від 28.11.2012, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 41253,55 грн. на рахунок ремонтного СТО Застрахованого автомобіля, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень № 9542 від 16.11.2012 та № 10202 від 29.11.2012.

Про фактичне відновлення Застрахованого автомобіля свідчать наявні в матеріалах справи Акти виконаних робіт (виконані наряди-замовлення) від 04.12.2012 ТОВ «Автосоюз» (ремонтного СТО Застрахованого автомобіля).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «Шкода», д.р.н. АА3831НР, яким керував Пильовим Ю.В., під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено постановою Подільського районного суду міста Києва від 10.12.2012 у справі № 2607/13890/12.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність Пильового Ю.В., як особи, яка експлуатує автомобіль «Шкода», д.р.н. АА3831НР на законних підставах, була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) № АВ/4918721 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 1000 грн.

Отже, Відповідач є особою на яку полісом № АВ/4918721 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «Шкода», д.р.н. АА3831НР, на час спірної ДТП.

Позивач 01.03.2013 звернувся до Відповідача з претензією № 010313-0470/К (отримано Відповідачем поштою 11.03.2013) про здійснення страхового відшкодування в зв'язку з ДТП. В матеріалах справи відсутні докази задоволення Відповідачем вимоги Позивача в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Водночас, Законом України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язкового проведення професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, суб'єктами оціночної діяльності та необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, у якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яку необхідно витратити на відновлення транспортного засобу.

При дослідженні наданих Позивачем доказів на підтвердження вартості витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом Застрахованого автомобіля з урахуванням зносу, судом було враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого Застрахованого автомобіля, виробництва не країн СНД, копія якого міститься у матеріалах справи, вбачається, що рік випуску автомобіля - 2009, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував 7 років. Таким чином підстав для вирахування зносу в даному випадку не має, та Відповідачем не доведено суду протилежного.

Судом також враховано, що у пункті 7.39 вищезазначеної Методики наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог.

Разом з тим, Відповідачем у супереч статті 33 ГПК України не доведено суду, що існують обставини, зазначені у пункті 7.39 Методики, які дають підстави для визначення іншого розміру коефіцієнта фізичного зносу.

Нульовий коефіцієнт зносу Застрахованого автомобіля також підтверджується висновками оцінювача, які викладені в Звіті № 6165 від 18.11.2012.

Отже, належним документом, який підтверджує дійсний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом Застрахованого автомобіля, є відповідний акт СТО про виконанню відновлювальних робіт та їх вартості.

Дослідивши наявні в матеріалах справи надані СТО: рахунок від 15.11.2012 з актом виконаних робіт до нього від 04.12.2012 на суму 38461,03 грн., та рахунок від 28.11.2012 з актом виконаних робіт до нього від 04.12.2012 на суму 2792,52 грн., судом встановлено, що наведені в рахунку від 15.11.2012 та акті виконаних робіт від 04.12.2012 на суму 38461,03 грн. роботи, деталі та матеріали знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з тими пошкодженнями, що зазначені у наданих ДАІ відомостях про обставини ДТП, відображені в протоколі огляду Застрахованого автомобіля від 10.11.2012 та підтверджуються Звітом оцінювача № 6165 від 18.11.2012.

Натомість, необхідність виконання робіт та заміни деталей на суму 2792,52 грн., які відображені в рахунку від 28.11.2012 та акті виконаних робіт від 04.12.2012, не підтверджується матеріалами справи, та у наведених вище протоколі огляду Застрахованого автомобіля, довідці ДАІ та Звіті оцінювача № 6165 від 18.11.2012 також відсутні відомості про необхідність виконання указаних робіт та заміни деталей.

Матеріали справи також не містять будь-яких інших доказів, що під час ДТП у Застрахованому автомобілі було пошкоджено та потребували заміни «підлокітник центральний» та «перемикач багатофункціональний», про заміну яких зазначено в указаних вище рахунку від 28.11.2012 та акті виконаних робіт від 04.12.2012.

Відтак, оскільки Позивачем не доведено суду належними засобами доказування, що відображені в рахунку від 28.11.2012 та акті виконаних робіт від 04.12.2012 роботи та замінені деталі на суму 2792,52 грн. пов'язані зі спричиненими Застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, то суд не вбачає підстави відшкодовувати Позивачу за рахунок Відповідача їх вартість.

Отже, документом, який підтверджує дійсний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом Застрахованого автомобіля, є Акт виконаних робіт (виконаний наряд-замовлення) від 04.12.2012 ТОВ «Автосоюз» (ремонтне СТО) на суму 38461,03 грн., якими підтверджується відновлення Застрахованого автомобіля після ДТП.

Відтак, реальний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом Застрахованого автомобіля склав 38461,03 грн.

Крім того, відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АВ/4918721 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування», статі 993, 1192 ЦК України, суд прийшов до висновку, що Відповідач повинен відшкодувати Позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000грн.), при цьому в межах суми, що перейшла до Позивача у порядку регресу в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (41253,55 грн.), і виходячи з реальної вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, з врахуванням нульового коефіцієнту фізичного зносу (38461,03 грн.) за мінусом франшизи (1000 грн.), отже в сумі 37461,03 грн., а відтак заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених поповни вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» (м. Київ, Кловський узвіз, 12, офіс 37; ідентифікаційний код 32071894) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (м. Київ, вул. Борщагівська, 154; ідентифікаційний код 33908322) 37461 (тридцять сім тисяч чотириста шістдесят одну) грн. 03 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування) та 1601 (одну тисячу шістсот одну) грн. 66 коп. судового збору.

Видати наказ.

У іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.02.2014

Суддя Сташків Р.Б.