Рішення № 36950649, 29.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23812/13 29.01.14За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Стадника Василя Павловича

про стягнення 50000 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Амєліна О.О. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - Микитюк Р.І. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - Відповідач) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 50000 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу матеріальну шкоди, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.

На запит ухвали суду в порядку ст. 65 ГПК України від М(Т)БСУ надійшла інформація по полісу обов'язкового страхування № АВ/2228861.

Від Відповідача 09.01.2014 через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого він не визнає позовні вимоги, оскільки до нього у встановлені законом строки (1 рік) не звернулася ні потерпіла, ні інша особа, яка має право на страхове відшкодування.

Третя особа в судовому засіданні 29.01.2014 надала суду письмові докази на виконання вимог ухвали від 13.01.2014 щодо звернення до свого страховика з приводу настання ДТП.

В судове засідання 29.01.2014 представники Відповідача не з'явилися, хоча Відповідача було належним чином повідомлено про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, зокрема, ухвала суду про відкладення розгляду справи на 29.01.2014 надсилалася на поштову адресу Відповідача, зазначену в позовній заяві та згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП, та була отримана ним 20.01.2014, що вбачається зі зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника Відповідача суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.04.2012 між селами Підгір'я - Дзвиняч Богородчанського району на 7 км. 400 м. по дорозі Р-38 була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «Шевроле», д.р.н. ВХ3419АМ, яким керував Стадник В.П., та автомобіля «JAC», д.р.н. АТ6484АМ, яким керував Євстратов С.В.

Причиною ДТП стало те, що водій Стадник В.П., керуючи автомобілем «Шевроле», д.р.н. ВХ3419АМ, при виконанні маневру обгону, не обрав безпечної швидкості, проявив неуважність, не справився з керуванням, допустив занос автомобіля, виїхавши на смугу зустрічного руху, що призвело до зіткнення з іншим автомобілем, та порушенням Стадник В.П. пунктів 10.1, 12.1, 12.6 та 14.2 ПДР України. Дані обставини підтверджуються розгорнутою довідкою про дорожньо-транспортну пригоду, копія якої міститься у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «JAC», д.р.н. АТ6484АМ (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить Євстратову С.В. на праві власності, станом на час ДТП був під його керуванням, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування від 12.03.2003 та Страхового сертифікату №001088/761137/11 (разом далі - Договір добровільного страхування); вигодонабувачем за договором є ПрАТ «АІСЕ Україна».

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи Звіт № 40/12 від 10.05.2015 про визначення вартості матеріального збитку (відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу), калькуляцію № КА-0000369 від 04.05.2012 ремонтного СТО ПАТ «Івано-Франківськ-Авто», Позивачем було складено Страховий акт № 00088213/13 від 17.08.2012, відповідно до якого розраховано та виплачено страхове відшкодування в розмірі 55392,06 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень № 029009 від 21.08.2012, № 029012 від 21.08.2012 та наказом № 00088213 від 17.08.2012.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «Шевроле», д.р.н. ВХ3419АМ, Стадник В.П., під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України встановлено вироком Богородчанського районного суду від 11.01.2013 у справі № 901/1217/12, з урахуванням ухвали від 17.04.2013 апеляційного суду Івано-Франківської області.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність Стадник В.П., як особи, яка експлуатує автомобіль «Шевроле», д.р.н. ВХ3419АМ на законних підставах, була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) № АВ/2228861 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 510 грн.

Отже, Відповідач є особою на яку полісом № АВ/2228861 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «Шевроле», д.р.н. ВХ3419АМ, на час спірної ДТП.

Позивач 13.09.2013 звернувся до Відповідача (вх. 1-01/8743 від 17.09.2013) з вимогою № 04953 про здійснення страхового відшкодування в зв'язку з ДТП у розмірі встановленого договором (полісом) № АВ/2228861 ліміту відповідальності - 50000 грн.

В матеріалах справи відсутні докази задоволення Відповідачем вимоги Позивача в добровільному порядку, та натомість, листом від 23.09.2013 Відповідач відхилив вимоги Позивача, з посиланням на п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки до Відповідача у встановлені законом строки (1 рік) не звернулася ні потерпіла, ні інша особа, яка має право на страхове відшкодування в зв'язку з настанням ДТП.

Судом досліджено підстави відмови Відповідача у виплаті страхового відшкодування, та встановлено необґрунтованість такої відмови, оскільки, як вбачається з наданих гр. Стадник В.П. письмових доказів, заявою від 21.01.2013 ним було повідомлено Відповідача в особі Віньковецького районного відділення НАСК «Оранта» про настання ДТП 02.04.2012 та які мають бути подальші дії страхувальника та потерпілих для отримання страхового відшкодування. До заяви гр. Стадник В.П. також було додано копію вироку Богородчанського районного суду від 11.01.2013 у справі № 901/1217/12.

Указаний лист з додатком Відповідачем (його Віньковецьким районним відділенням) було отримано 23.01.2013, що вбачається зі зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення.

При цьому, п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на яку посилається Відповідач, не зобов'язує його страхувальника чи іншу особу повідомляти про настання ДТП саме основний офіс Відповідача, розміщений в м. Києві, а не територіальне відділення, яким від імені основного підприємства було укладено договір (поліс) № АВ/2228861 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів із гр. Стадник В.П.

Відтак, суд приходить до висновку про безпідставність відмови Відповідача на вимогу Позивача у виплаті страхового відшкодування з посиланням на п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до Звіту № 40/12 від 10.05.2012 розмір матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля в зв'язку з його пошкодженням в ДТП, становить 106162,97 грн., враховуючи встановлений оцінювачем нульовий коефіцієнт фізичного зносу Застрахованого автомобіля.

При цьому, встановлені звітом оцінювача величини і розмір коефіцієнту зносу деталей Застрахованого автомобіля не спростовані Відповідачем належними засобами доказування, та натомість, перевірені судом і визнані обґрунтованими, та такими, що відповідають Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).

При дослідженні наданих Позивачем доказів на підтвердження вартості витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом Застрахованого автомобіля з урахуванням зносу, судом було враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, документом, який підтверджує дійсний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом Застрахованого автомобіля, є Звіт оцінювача № 40/12 від 10.05.2012. А відтак, розмір матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля в зв'язку з його пошкодженням в ДТП, та з урахуванням коефіцієнта зносу Застрахованого автомобіля, становить 106162,97 грн.

Наведені у Звіті № 40/12 від 10.05.2012 роботи, деталі та матеріали знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з тими пошкодженнями, що зазначені у довідці ВДАІ, що була складена за результатами ДТП, та зафіксованими на фотознімках пошкодженнями Застрахованого автомобіля, доданими до вказаного звіту.

Крім того, відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АВ/2228861 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування», статі 993, 1192 ЦК України, суд прийшов до висновку, що Відповідач повинен відшкодувати Позивачу шкоду, виходячи з вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу (106162,97 грн.), при цьому в межах суми, що перейшла до Позивача у порядку регресу в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (55392,06 грн.), за мінусом франшизи (510 грн.), але в межах ліміту відповідальності Відповідача за спірним страховим випадком (50000грн.), та отже в сумі 50000 грн., а відтак заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В; ідентифікаційний код 20033533) 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.02.2014

Суддя Сташків Р.Б.