Ухвала суду № 36948397, 27.01.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 764/9716/13-а

27.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воробйової С.О.,

суддів Кобаля М.І. ,

Курапової З.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Севастополя (суддя Гаркуша О.М.) від 14.11.2013 року у справі №764/9716/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі (вул. М. Музики, 54, м. Севастополь, 99007),

Військового комісаріату Автономної Республіки Крим (вул. Київська, 152, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95493),

представник позивача: ОСОБА_3 (АДРЕСА_2),

про визнання дій неправомірними та зобов`язання до вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 14.11.2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі, Військового комісаріату Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними та зобов`язання до вчинення певних дій відмовлено.

Не погодившись із вищевказаною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 14.11.2013 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 27.01.2014 року позивач та його представник не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі у судове засідання 27.01.2014 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, надав до суду письмові заперечення, згідно яких мотивовано просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 14.11.2013 року без змін.

Представник відповідача - Військового комісаріату Автономної Республіки Крим у судове засідання 27.01.2014 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судова колегія, розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до Ленінського районного суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі, Військового комісаріату Автономної Республіки Крим про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати йому пенсії з урахуванням Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі місячного грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 року; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі здійснити йому перерахунок та виплату заборгованості по пенсії з 01.02.2013 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі місячного грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 року; зобов'язання Військового комісаріату Автономної Республіки Крим надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі довідку з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі місячного грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є військовим пенсіонером, проходив військову службу на різних посадах та був звільнений у запас. На теперішній час ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Севастополі та отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У серпні 2013 року позивач звертався до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням збільшення грошового забезпечення - щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі місячного грошового забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 року та надати відповідні списки до Сімферопольського військового комісаріату АР Крим, щодо витребування довідки про грошове забезпечення з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 року, як основної законної підстави для здійснення перерахунку пенсії. Проте, відповідачами було відмовлено позивачу у проведенні відповідно перерахунку з посиланням на відсутність передбачених діючим законодавством підстав для такого перерахунку.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Матеріали справи містять відомості про те, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Севастополі, як одержувач пенсії за вислугу років, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

13.08.2013 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі із заявою про проведення перерахунку пенсії у відповідності до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням наказу Міністра оборони України від 25.06.2011 року №355 «Про внесення змін до наказу Міністра оборони України від 28.01.2011 року №50 з урахуванням збільшення грошового забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 року та надання довідки від Військового комісаріату Автономної Республіки Крим про розмір грошового забезпечення особи, яка займає посаду аналогічну посаді позивача на день звільнення, яка надавалась на вимогу для останнього перерахунку (а.с.6).

12.09.20213 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Севастополі ОСОБА_2 надана відповідь №346-Б/02, якою повідомлено позивача про відсутність законних підстав для здійснення перерахунку його пенсії, оскільки такий вид додаткового грошового забезпечення як додаткова щомісячна грошова винагорода не передбачена нормами статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.7).

Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року визначені умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Частиною 3 статтею 43 зазначеного Закону визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №1294 від 07.11.2007 року визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» №889 від 22.09.2010 року (далі - Постанова №899) визначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Крім того, пунктом 2 Постанови №899 визначено, що граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою Наказом Міністра оборони України №595 від 15.11.2010 року, (далі - Інструкція) визначені порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).

Пунктом 2 Інструкції встановлено, що виплата винагороди здійснюється у розмірі до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил України; військовослужбовцям, які займають посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил України відповідно до переліку, наведеного в додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року N 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби надзвичайних ситуацій" (із змінами); військовослужбовцям, які займають посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил Збройних Сил України та Сухопутних військ Збройних Сил України за Переліком посад військовослужбовців - наземних авіаційних спеціалістів, які забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил Збройних Сил України та Сухопутних військ Збройних Сил України, згідно з додатком 1 до цієї Інструкції; військовослужбовцям, які займають посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил України за Переліком військових частин і підрозділів високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил України, згідно з додатком 2 до цієї Інструкції; військовослужбовцям, які проходять військову службу на посадах льотного складу у військових частинах, установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), в організаціях, а також у штабах і управліннях з'єднань і вище.

Військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту): з 01 квітня 2013 року - до 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 вересня 2013 року - до 40 відсотків місячного грошового забезпечення.

Пунктом 5 Інструкції зазначено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Судова колегія зазначає, що відповідно до Наказу Міністра оборони України №595 від 15.11.2010 року, щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, зазначена виплата є винагородою, підставою для видання якої є наказ командира (начальника) військової частини, таким чином щомісячна додаткова грошова допомога не є додатковим видом грошового забезпечення з якого здійснюється обчислення пенсії.

Крім того, судова колегія зазначає, що при обчисленні розміру грошового забезпечення враховується щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові види грошового забезпечення, які передбачені додатком 25 Постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 року. Щомісячна грошова винагорода не є видом грошового забезпечення, який повинен виключатися при призначенні або перерахунку пенсії.

Пунктом 10 Положення про військові комісаріати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №389 від 03.06.2013 року визначено, що військові комісаріати забезпечують оформлення та подання документів органам Пенсійного фонду України для призначення (перерахунку) пенсій особам, звільненим з військової служби, і членам їх сімей відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також у передбачених законодавством випадках виплату грошової допомоги особам, звільненим з військової служби, і сім'ям загиблих (померлих) військовослужбовців Збройних Сил.

Матеріалами справи встановлено, що на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі, Військовим комісаріатом Автономної Республіки Крим для підвищення (збільшення) розміру пенсії була надана довідка від 28.05.2012 року №12721 про розмір грошового забезпечення особи, яка проходить військову службу за посадою, яку займав позивач на день звільнення зі служби (а.с.8).

У вищевказаній довідці у переліку складових грошового забезпечення не зазначено додаткову грошову винагороду.

Таким чином, дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі щодо не включення до складу додаткових видів грошового забезпечення - щомісячної додаткової грошової винагороди є правомірними.

Постановою Верховного Суду України від 15.10.2013 року визначено, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена наказом Міністра оборони України №595, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин (здійснення польотів у конкретному місця), її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не може бути підставою для перерахунку пенсії військовослужбовцям.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З урахуванням викладеного, судова колегія встановила правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі щодо відмови включити до грошового забезпечення, з якого здійснюється нарахування пенсії позивачу, щомісячну додаткову грошову винагороду.

Крім того, судова колегія погоджується також з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання Військовий комісаріат Автономної Республіки Крим надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі довідку з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі місячного грошового забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 року є передчасними, оскільки Військовим комісаріатом Автономної Республіки не було відмовлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в місті Севастополі у наданні такої довідки.

Враховуючи усе вищевикладене у сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції здійснив аналіз діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх порушення судом першої інстанції є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною 3 статті 24, статтями 160, 167, частиною 1 статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 14.11.2013 року у справі №764/9716/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 14.11.2013 року у справі №764/9716/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис С.О. Воробйова

Судді підпис М.І. Кобаль

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя С.О. Воробйова