Постанова № 36947786, 28.01.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року Справа № 944/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Ільчишин Н.В., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корабуд» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Корабуд» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова, яким з врахуванням уточнення позовних вимог просило визнати протиправними дії відповідача, які полягають у викладенні в акті перевірки від 21 серпня 2010 року № 2054/23-2/35854688 висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між ТзОВ «Корабуд» та ТзОВ «Імпакт» і ПП «Вілмат електрик».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року позов задоволено повністю.

Постанова мотивована тим, що відповідно до пп. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо). На підтвердження товарності операцій з ТзОВ «Імпакт» і ПП «Вілмат електрик» позивач надав належні первинні документи. На пропозицію суду відповідач не навів жодних інших обставин на підтвердження своїх тверджень про безтоварність таких операцій. Відсутність в суб'єкта господарювання транспортних засобів та великого штату працівників, на що посилається відповідач, не може бути достатнім підтвердженням його висновків про неможливість ведення підприємницької діяльності такими суб'єктами, оскільки вказані ресурси можуть залучатися на підставі договорів підряду. А неподання податкової звітності та інші порушення податкового законодавства контрагентами по договорах позивача не є безумовними підставами для визнання усіх господарських операцій між такими суб'єктами господарювання безтоварними. Тому зазначені в акті перевірки висновки про безтоварність операцій, укладених між позивачем та зазначеними контрагентами є припущеннями, оскільки зроблені без наявності достатніх та відповідних на те доказів. Крім того, згідно з ст. ст. 203, 215 Цивільного Кодексу України нікчемним є договір лише у випадках прямо передбачених законом. Відтак, відповідач помилково дійшов до висновку про те, що правочин, вчинений платником податків, може визнаватися податковим органом нікчемними лише з підстав того, що такий на думку останнього суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Також відповідач не надав суду достатніх та належних доказів, з яких можливо було б встановити спрямованість договорів позивача із зазначеними вище контрагентами проти публічного порядку, що могло б слугувати підставою для розцінювання таких нікчемними, а в судовому порядку дані договори недійсними не визнавались. З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що оскаржувані дії відповідача вчинені недобросовісно і необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин справи, що мали значення для вчинення таких дій.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновки ревізорів, викладенні в акті перевірки від 21.08.2010 року № 2054/23-2/35854688 про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між ТзОВ «Корабуд» та ТзОВ «Імпакт» і ПП «Вілмат електрик», є правомірними та обґрунтованими. Перевіряючи дійшли таких висновків, оскільки позивач не надав під час перевірки первинних документів по господарських операціях із зазначеними підприємствами, а контрагенти позивача відсутні за їх місцезнаходженням, не подають до податкового органу податкову звітність, не мають достатніх власних виробничих потужностей для здійснення операцій по вказаних договорах. Отже, договори, укладені ТзОВ «Корабуд» з ТзОВ «Імпакт» і ПП «Вілмат електрик», є нікчемними у зв'язку з їх суперечністю моральним засадам суспільства.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Як встановив суд, 11-21.08.2010 року працівниками Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова була проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Корабуд» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період його господарської діяльності з 02.04.2008 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт від 21.08.2010 року №2054/23-2/35854688.

Як вбачається з змісту даного акту, перевіряючі дійшли до висновку, зокрема, про безтоварність операцій та нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТзОВ «Імпакт» і ПП «Вілмат електрик».

Позивач, з доводами якого погодився суд першої інстанції, вважає такі висновки протиправними та необґрунтованими, що стало підставою для задоволення позову про визнання протиправними дій відповідача, які полягали у викладенні в акті перевірки даних висновків.

Однак колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 1, 11 ч. 1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з п. п. 1.3, 1.7 ст. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205, акт перевірки - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти, висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.

Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов про визнання неправомірними дій посадових осіб податкового органу щодо відображення в акті перевірки певних висновків.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки суд неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи і оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року у справі № 2а-8319/10/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корабуд» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про визнання дій протиправними - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Н.В. Ільчишин

В.В. Святецький