Постанова № 36947150, 30.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2014 року № 826/211/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвідо Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1; Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформ Юст»провизнання угоди недійсною та стягнення коштів

встановив:

Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва у січні 2014 року з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформ Юст», в якому просила:

«- визнати оспорюваний правочин, укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Інформ Юст» на підставі договору комісії від 16.09. 2010 р. №68/13 на загальну суму 894248,00 грн. недійсним;

- стягнути з ТОВ «Інформ Юст» (код ЄДРПОУ - 37208077) на користь ФОП ОСОБА_1 суму 894 248,00 грн., отриману за оспорюваними правочинами, укладеними між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Інформ Юст» на підставі договору від 16.09.2010 р. №68/13;

- стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) в дохід держави суму 894 248,00 грн., отриману за оспорюваними правочинами, укладеними між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Інформ Юст» на підставі договору від 16.09.2010 р. №68/13».

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної планової перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) (акт №494/26-56-17-01-04/НОМЕР_1) податковим органом встановлено взаємовідносини між ФОП ОСОБА_1 (Комісіонер) та ТОВ «Інформ Юст» (Комітент), а саме, що між ТОВ «Інформ Юст» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір комісії від 16 вересня 2010 року №68/13 на предмет послуг по завантаженню транспорту. Від імені ТОВ «Інформ Юст» договір підписаний ОСОБА_2, що діяв на підставі статуту та виписані податкові накладні від 30.11.2010 р. №274 на загальну суму 615 470,00 грн., від 30.12.2010 р. №368 на загальну суму 278 778,00 грн., а також акти прийому-передачі наданих послуг від 31.11.2010 р. б/н на загальну суму 615 470,00 грн., від 31.12.2010 р. б/н на загальну суму 278 778,00 грн.

Під час перевірки ФОП ОСОБА_1 податковому органу не надано до перевірки на виконання умов договору по завантаженню транспорту товарно-транспортних накладних, в зв'язку з чим контролюючий орган дійшов висновку про безтоварність операцій та відсутність доказів використання ФОП ОСОБА_1 наданих послуг у власній господарській діяльності.

Водночас, постановою Шевченківського районного суду м. Києва по справі №2610/986/2012 (пр. №1/2610/718/2012) від 31 жовтня 2012 року було встановлено, що ОСОБА_2 органами досудового слідства обвинувачувався в тому, що в 2007 році та 2010 році своїми умисними діями, що виразились у вчиненні пособництва у фіктивному підприємництві, тобто пособництва під час створення та придбання суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, скоїв злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України. Проте, даною постановою Шевченківського районного суду м. Києва кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 закрито на підставі ст.ст. 1 п. «г», 6 Закону України «Про амністію у 2011 р.» від 08.07.2011 р., звільнивши його від кримінальної відповідальності.

За викладених обставин, позивач вважає, що господарський договір комісії, укладений 16 вересня 2010 року між ФОП ОСОБА_1 (Комісіонер) та ТОВ «Інформ Юст» (Комітент) не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому такий договір, на думку позивача, свідчить про імітацію надання послуг, з метою ухилення від сплати податків, в особи, яка його не продавала.

Таким чином, керуючись, зокрема, ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, позивач просив заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлений позов, з підстав, викладених в позовній заяві. Окрім іншого, зазначили, що перевірку ТОВ «Інформ Юст» не вдалось здійснити в зв'язку з відсутністю юридичної особи за своїм місцезнаходженням.

Відповідачі до суду не прибули, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового розгляду справи.

Водночас, до суду надійшли заперечення проти позову від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

ФОП ОСОБА_1 позов не визнала. В обґрунтування своїх заперечень звертала увагу суду на хибність висновків податкового органу.

Так, ФОП ОСОБА_1 зазначила, що згідно правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, транспортна послуга - це перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом. Товарно-транспортна накладна - юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно ж до умов договору комісії №68/13, вона, як комісіонер, зобов'язувалась за дорученням комітента надати від свого імені, але за рахунок комітента послуги по завантаженню транспорту, який здійснює вантажні перевезення, а комітент зобов'язувався сплатити комісіонеру комісійну плату за надані послуги в розмірі, порядку та на умовах, передбачених цим договором (1%). ФОП ОСОБА_1 надавала послуги ТОВ «Інформ Юст» як диспетчер-експедитор, а саме, підшуковувала клієнтів з певним товаром для його загрузки та перевезення ТОВ «Інформ Юст», відповідно, товарно-транспортні накладні не підписувала, а відтак їх не мала у наявності.

Щодо висновків позивача з приводу фіктивності та нікчемності оспорюваного правочину, який не несе за собою реальних наслідків, ФОП ОСОБА_1 зауважила, що дані обставини перевірені Окружним адміністративним судом міста Києва у справі №826/17577/13-а за позовом ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів і зборів України в м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000602656170109, №0000592656170109 та №0000582656170109 від 15 серпня 2013 року, які були винесені на підставі акту планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 №494/26-56-17-01-04/НОМЕР_1 від 22 липня 2013 року. Рішенням суду, яке набрало законної сили і ніким не оскаржувалось, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволені.

Також ФОП ОСОБА_1 вважала безпідставними висновки позивача щодо визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, оскільки укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Інформ Юст» договір комісії 16 вересня 2010 року ні в якій мірі не відповідає ознакам такого правочину, визначеним ст. 228 Цивільного кодексу України.

Крім того, ФОП ОСОБА_1 подала заяву, в якій просила застосувати до позивача строки позовної давності. В обґрунтування заяви вказала, що на підставі правочину від 16 вересня 2010 року виписані податкові накладні були включені ФОП ОСОБА_1 до податкового кредиту, що підтверджується податковою декларацією з ПДВ з додатком №5 та реєстр отриманих та виданих податкових накладних, які позивач одержав 20 жовтня 2010 року, а відтак знав про наявність оспорюваного правочину ще 20 жовтня 2010 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи та заперечення сторін, докази, наявні у матеріалах справи, прийшов до наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 22 липня 2013 року Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт №494/26-56-17-01-04/НОМЕР_1 від 22 липня 2013 року.

За наслідками перевірки, окрім іншого, податковий орган дійшов висновку про завищення ФОП ОСОБА_1 валових витрат на суму 2 660 621,54 грн. шляхом віднесення до валових витрат суми коштів по наданню транспортних послуг, пов'язаних з оформленням документів у ТОВ «Інформ Юст», ТОВ «Єрсіда», ТОВ «Контур Т» на суму 3 325 777,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 665 155,46 грн. Податковий орган до таких висновків прийшов в зв'язку з тим, що актом ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 26 квітня 2013 року №269/22-40/37208077 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інформ Юст» щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків за період з 21.072010 по 26.04.2013» встановлено, що товаристо має стан підприємства «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 31.10.2012 кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, який є керівником та засновником ТОВ «Інформ Юст» у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України закрито на підставі ст. 1 п. «г» ст. 6 Закону України «Про амністію», звільнивши останнього від кримінальної відповідальності.

На підставі акту перевірки №494/26-56-17-01-04/НОМЕР_1 від 22 липня 2013 року позивачем стосовно ФОП ОСОБА_1 прийнято податкові повідомлення-рішення №0000602656170109, №0000592656170109 та №0000582656170109 від 15 серпня 2013 року.

ФОП ОСОБА_1, не погоджуючись з висновками податкового органу, звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому оскаржила прийняті податкові повідомлення-рішення №0000602656170109, №0000592656170109 та №0000582656170109 від 15 серпня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2013 року у справі №826/17577/13-а за позовом ФОП ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000602656170109, №0000592656170109 та №0000582656170109 від 15 серпня 2013 року, позов ФОП ОСОБА_1 задоволено.

Задовольняючи позов Окружний адміністративний суд міста Києва у постанові від 29 листопада 2013 року, зокрема щодо посилань податкового органу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2012 року, яким закрито кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, який є керівником та засновником ТОВ «Інформ Юст», у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, на підставі ст. 1 п. «г» ст. 6 Закону України «Про амністію», зазначив, що порушення порядку реєстрації юридичної особи не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

В свою чергу, на підставі встановлених перевіркою 22 липня 2013 року обставин позивач звернувся до суду з даним позовом, який просив задовольнити у повному обсязі.

Проте, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Так, в обгрунтування заявленного позову позивач посилався на фіктивність укладеної між відповідачами 16 вересня 2010 року угоди, імітацію надання послуг, без реального настання наслідків, з метою ухилення від сплати податків. При цьому, як доказ в обгрунтування позову, позивач посилався на відсутність у ФОП ОСОБА_1 товарно-транспортних накладних на підтвердження укладеного договору комісії №68/13 від 16 вересня 2010 року, та наявність постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2012 року про закриття кримінальної справи стосовно керівника та засновника ТОВ «Інформ Юст» ОСОБА_2.

Суд звертає увагу на те, що вказані докази та обставини досліджувались Окружним адміністративним судом міста Києва у справі №826/17577/13-а, рішенням якого від 29 листопада 2013 року позов ФОП ОСОБА_1 задоволено повністю.

Обгрунтовуючи позов в даній справі, податковий орган інших доказів не надав.

Крім того, суд вважає за доцільне звернути увагу на таке.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач, виходячи із змісту позовних вимог, вважає правочин, укладений 16 вересня 2010 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Інформ Юст» оспорюваним, при цьому, посилається також на ст. 228 ЦК України.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність ознак, передбачених в ст. 228 ЦК України, в укладеному 16 вересня 2010 року договорі комісії №68/13 між відповідачами.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Як вже було зазначено вище, позивач, оспорюючи правочин від 16 вересня 2010 року, посилався лише на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2012 року, згідно якого кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, який є керівником та засновником ТОВ «Інформ Юст», у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, закрито на підставі ст. 1 п. «г» ст. 6 Закону України «Про амністію».

Водночас, як вірно зауважено в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2013 року у справі №826/17577/13-а, обставини щодо виконання спірних господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Інформ Юст» не досліджувались у вказаній кримінальній справі, саме ж по собі здійснення керівником та засновником ТОВ «Інформ Юст» реєстрації названих у постанові товариств без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність його керівництва цими товариствами, установлена у названій кримінальній справі, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, податковим органом безпідставно визнається як доказ безтоварності спірної господарської операції.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АГ №634122 вбачається, що станом на час укладення та підписання актів виконаних робіт по договору комісії №68/13 від 16 вересня 2010 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформ Юст» було діючим підприємством, мало необхідний обсяг повноважень.

Не знаходження за своїм місцезнаходженням ТОВ «Інформ Юст» на теперішній час, не може вважатись безспірним доказом фіктивності укладеного цим товариством договору комісії з ФОП ОСОБА_1 станом на 16 вересня 2010 року.

Інших доказів в підтвердження безтоварності укладеної угоди 16 вересня 2010 року, тобто без наміру створення цивільно-правових наслідків, а лише з метою отримання певної преференції (зокрема податкового кредиту), позивач не надав.

За наведених обставин, підстав вважати укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОФ «Інформ Юст» договір комісії №68/13 недійсним, судом не встановлено.

Відтак відсутні підстави для застосовування наслідків недійсності такого правочину.

Щодо заяви ФОП ОСОБА_1 стосовно застосування до позовних вимог строків позовної давності, суд зауважує наступне.

Так, ФОП ОСОБА_1 стверджувала, що податкову декларацію з відповідними додатками щодо відносин з ТОВ «Інформ Юст» подані нею до податкового органу 20 жовтня 2010 року, а тому саме з 20 жовтня 2010 року позивач обізнаний був про наявність такого правочину. Тому, з посиланням на ст. ст. 256, 261 267 ЦК України, ФОП ОСОБА_1 звернулася з вказаною заявою.

Дійсно, податкова декларація ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість, як вбачається із матеріалів справи, одержана позивачем 20 жовтня 2010 року. Проте, обставини, що стали підставою для звернення позивача з заявленим позовом, а саме, постанова Шевченківського районного суду м. Києва щодо закриття кримінальної справи на підставі ст. 1 п. «г» ст. 6 Закону України «Про амністію», стали відомі лише 31 жовтня 2012 року. Таким чином, посилання ФОП ОСОБА_1, викладені в її заявні, суд вважає помилковими.

Разом з тим, суд звертає увагу на слідуюче.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з позовної заяви, позивач вважав порушеними державні інтереси (щодо можливої преференції - отримання податкового кредиту) внаслідок укладеної між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Інформ Юст» угоди 16 вересня 2010 року, здійснивши перевірку ФОП ОСОБА_1 22 липня 2013 року. Звернення до адміністративного суду мало місце в січні 2014 року, тобто в межах шестимісячного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу

З урахуванням всього вищевикладеного, суд вважає позов не обґрунтованим, а тому відмовляє в його задоволенні у повному обсязі.

Судові витрати, які підлягають стягненню у відповідності зі статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства - відсутні.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Шейко Т.І.