Ухвала суду № 36945772, 16.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року м. Київ К/9991/39786/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Новгород-Сіверське хлібоприймальне підприємство»

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.10.2009 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 р.

у справі №2а-11072/09/2570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Новгород-Сіверське хлібоприймальне підприємство»

до Державної податкової інспекції у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство «Новгород-Сіверське хлібоприймальне підприємство» (далі-позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області (далі-відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.10.2009 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р., про що складено акт від 10.08.2009 р. №388/23/17/00957086, яким встановлено порушення позивачем пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого завищено від'ємне значення з ПДВ за липень 2008 року у сумі 50 074,00 грн., занижено податок на додану вартість за липень 2008 року у сумі 158 907,00 грн., занижено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту у періоди, що перевірялись на загальну суму 137 518,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 21.08.2009 р. №0000472340/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 238 360,50 грн., з яких 158 907,00 грн. за основним платежем та 79 453,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається зі встановлених судовими інстанціями обставин справи, зокрема, акта перевірки, податковим органом у ході проведеної перевірки було встановлено заниження позивачем задекларованих показників, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів за червень 2008 року у сумі 105,00 грн., липень 2008 року у сумі 208 981,00 грн., вересень 2008 року у сумі 2,00 грн., лютий 2009 року у сумі 93,00 грн., завищення за лютий 2008 року у сумі 148,00 грн., березень 2008 року у сумі 1879,00 грн., серпень 2008 року у сумі 208 981,00 грн., жовтень 2008 року у сумі 3,00 грн., підприємством невірно зазначено податок на додану вартість внаслідок невірного включення в розрахунок податкових зобовязань суми ПДВ від попередньої оплати за товари та невірно визначено податок на додану вартість від продажу основних фондів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є засновником ТОВ «Новгород-Сіверський елеватор». Статутний фонд ТОВ «Новгород-Сіверський елеватор» до дня реєстрації змін до установчих документів становив 46 000,00 грн. Державним реєстратором 17.07.2008 р. проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «Новгород-Сіверський елеватор» у зв'язку зі зміною розміру статутного фонду. Розмір внеску до статутного фонду станом на 17.07.2008 р. згідно реєстраційної картки на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, а саме ТОВ «Новгород-Сіверський елеватор» склав 1 090 905,00 грн.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що складання акту прийому-передачі основних засобів та їх передача між суб'єктами господарювання здійснені 01.07.2008 р.

У відповідності до приписів пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Зміст наведених норм, а також встановлення судовими інстанціями того факту, що фактична реалізація позивачем основних фондів відбулась у липні 2008 року, про що свідчить акт прийому-передачі, дані реєстраційної картки позивача, тоді як податок на додану варітьсь включений до податкових зобов'язань тільки у серпні 2008 року, дає підстави погодитись із висновком про порушення позивачем вимог пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Новгород-Сіверське хлібоприймальне підприємство» залишити без задоволення.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.10.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 р. у справі №2а-11072/09/2570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.