Ухвала суду № 36945716, 21.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2014 р. м. Київ К/800/35295/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -Мойсюка М.І.,

суддів:Іваненко Я.Л.,Тракало В.В.,

при секретарі - Буденку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Військової частини А-1231 про визнання протиправним і скасування наказу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 6 березня 2013 року і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2013 року,-

у с т а н о в и л а :

У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що відповідно до наказу командира військової частини А-1231 від 28 серпня 2011 року він виконував обов'язки начальника зміни радіотехнічної системи ближньої навігації вузла радіотехнічного забезпечення батальйону зв'язку та радіотехнічного забезпечення.

Відповідно до акту прийому-передачі справ № 3805 від 28 липня 2011 року позивач прийняв справи та посаду начальника зміни радіотехнічної системи ближньої навігації.

30 серпня 2011 року під час прийому-передачі справ та посади ОСОБА_5- начальником системи-інженером вузла радіотехнічного забезпечення батальйону зв'язку та радіотехнічного забезпечення було виявлено факт відсутності окремих найменувань техніки та майна, що знаходилися на відповідальному зберіганні позивача.

Службовим розслідуванням 30 січня 2013 року встановлено факт нестачі військового майна, яке знаходилось на матеріальному зберіганні ОСОБА_4, вартісна оцінка якого становить 34070,09 гривень.

За наслідками проведеного службового розслідування, 30 січня 2013 року командир військової частини А - 1231 прийняв наказ № 75, відповідно до пункту 10 якого, позивача притягнуто до підвищеної матеріальної відповідальності за шкоду заподіяну державі у розмірі 116956,56 гривень.

Вважаючи це рішення таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону, ОСОБА_4 просив про задоволення позову.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 6 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та задовольнити позов.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди, на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що рішення відповідача про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_4 відповідає дійсним обставинам справи та закону.

Як убачається з матеріалів справи і встановлено судами, відповідно до наказу командира в/ч А - 1231 від 28 серпня 2011 року позивач призначений тимчасово виконуючим обов'язки начальника зміни радіотехнічної системи ближньої навігації вузла радіотехнічного забезпечення батальйону зв'язку та радіотехнічного забезпечення.

Згідно з актом прийому-передачі справ № 3805 від 28 липня 2011 року він прийняв посаду і майно, тобто набув статусу матеріально-відповідальної особи.

З матеріалів справи також вбачається, що 30 серпня 2011 року під час прийому-передачі справ виявлено факт відсутності окремих найменувань техніки та майна, що знаходилося на відповідальному зберіганні ОСОБА_4

Тому, за даним фактом наказом №860 від 21 жовтня 2011 року відповідач призначив службове розслідування.

Згідно з результатами службового розслідування від 30 січня 2013 року, встановлено факт нестачі військового майна, яке знаходилось на відповідальному зберіганні позивача згідно акту прийому-передачі справ № 3805 від 28 липня 2011 року. Комісія встановила, що матеріальна шкода виникла у зв'язку із недбалим виконанням своїх службових обов'язків та особистої вини ОСОБА_4, не забезпечення своєчасної перевірки наявного майна, його збереження, здачі під охорону, вартісна оцінка якого становить 34070,09 гривень без урахування кратності.

За наслідками проведеної перевірки відповідач прийняв рішення №75 від 30 січня 2013 року, відповідно до п.10 якого на позивача покладена матеріальна відповідальність за шкоду заподіяну державі.

Спірні правовідносини регулюються Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23 червня1995 року № 243/95-ВР (далі - Положення № 243/95-ВР).

Відповідно до пункту 2 Положення № 243/95-ВР відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

За змістом зазначеного нормативного акту військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.

За приписами пункту 3 Положення № 243/95-ВР, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.

Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.

Пунктом 8 Положення № 243/95-ВР визначено, що залежно від того навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.

Вичерпний перелік випадків застосування до військовослужбовців повної матеріальної відповідальності визначений пунктом 13 Положення, згідно якого військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично не виконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Суди дійшли правильного висновку, що з вини позивача, як матеріально-відповідальної особи, державі заподіяна матеріальна шкода.

Суди до спірних правовідносин також правильно застосували Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16 липня 1997 року № 300.

Правильними є висновки судів і в частині правомірності застосування кратності при визначенні суми матеріальної шкоди, такі узгоджуються з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 1995 року № 880 «Про затвердження переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовуються винними особами у кратному співвідношенні до його вартості».

Рішення судів відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційних скарг їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 6 березня 2013 року і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.