Ухвала суду № 36945636, 27.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2014 року м. Київ К/800/27657/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Блажівської Н.Є.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013

та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.03.2013

у справі № 802/657/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Липовецький елеватор»

до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Липовецький елеватор» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області, правонаступником якої є Іллінецька міжрайонна державна податкова інспекція Вінницької області Державної податкової служби від 28.03.2013 № 0000012301, № 0000022301, № 0000032301.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.03.2013, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Липовецький елеватор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2012, складено акт № 198/22/32359396 від 20.12.2012, в якому зафіксовані порушення: пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток та загальну суму 490 715 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибутком в сумі 1 077 215 грн.; п. п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення ряд. 24 декларації податку на додану вартість на суму 9 649 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 28.03.2013 відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення:

- № 0000012301 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 561 298,75 грн., в т.ч.: 490 715 грн. основного платежу та 70 583,75 грн.;

- № 0000022301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток в розмірі 1 077 215 грн.;

- № 0000032301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 9 649 грн.

Стосовно зафіксованих порушень, що стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом встановлено наступне.

Проведеною перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.10.2010 по 31.03.2011 встановлено завищення валових витрат в сумі 900 000 грн. ТОВ «Липовецький елеватор», в тому числі за ІV квартал 2010 року в сумі 450 000 грн. та І квартал 2011 року в сумі 450 000 грн. Дані порушення встановлені з підстав віднесення до валових витрат - витрати за використання торгового знаку (роялті), який не приймає участі в торговій діяльності суспільного виробництва ТОВ «Липовецький елеватор».

В судовому порядку встановлено, що у відповідності до ліцензійного договору № 12-Л від 01.07.2008, Підприємство з іноземними інвестиціями «Об'єднана зернова компанія» (власник) надає Товариству з обмеженою відповідальністю «Липовецький елеватор» (користувач) право використовувати знак для товарів та послуг, що належить власнику на підставі свідоцтва № 11951, згідно умов якого власник надає користувачу право використовувати знак до 15.07.2018, а користувач зобов'язується сплачувати визначений додатковими угодами встановлений розмір плати.

Факт виконання даного договору судами встановлено, з підтвердженням матеріалів справи, зокрема, актами надання послуг, що підтверджує фактичне використання торгового знака у господарській діяльності ТОВ «Липовецький елеватор».

Також, самим актом перевірки встановлено, що позивач використовував торговий знак на фірмових бланках, накладних, на спецодягу, на автомобілях.

Поняття «знак» визначено в Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» під яким розуміють позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Згідно з п. 4 ст. 16 цього Закону використанням знака визнається нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

В судовому порядку встановлено фактичне використання позивачем торгового знаку, наданого ПІІ «Об'єднана зернова компанія», шляхом розміщення такого знаку на первинних документах ТОВ «Липовецький елеватор».

Будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау) в розумінні пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є роялті.

Норми п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлюють, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється (п. 5.11 ст. 5 зазначеного Закону).

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що у цілях цього розділу суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат.

Не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, перелік яких наведений в статті 139 Податкового кодексу України та не містить витрат за надання послуг роялті.

В судовому порядку встановлено, що ПІІ «Об'єднана зернова компанія» у відповідності до свідоцтва на знак для товарів та послуг № 11951 є власником знаку.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку використання в господарській діяльності позивача торгового знаку, наданого ПІІ «Об'єднана зернова компанія», що підтверджується належними первинними документами, є правомірним віднесення витрат за використання такого знаку до валових в спірному періоді.

Як свідчать матеріали справи, по господарських операціях позивача з ТОВ «Херсон-Пак» перевіркою встановлено завищення витрат на збут в сумі 48 243,01 грн., а саме в лютому 2012 року в сумі 28 970,39 грн. та в березні 2012 року в сумі 19 272,62 грн.

Адже, згідно до актів перевірки ДПІ у м. Херсоні всі господарські операції ТОВ «Херсон-Пак» вчиненні у період з січня по квітень 2012 року без мети настання реальних правових наслідків.

Основним фактором при визначенні даних порушень є факт надання на перевірку лише актів наданих послуг без додаткових доказів та акти перевірки ДПІ у м. Херсоні про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Херсон-ПАК».

Відповідно до договору про надання послуг з сертифікації вантажу № 01/09-15/170 від 13.02.2011 ТОВ «Херсон-Пак», як виконавець зобов'язується забезпечити проведення карантинного огляду для ветеринарного дослідження вантажу, видачу карантинних сертифікатів та ветеринарних свідоцтв, в свою чергу замовник ТОВ «Липовецький елеватор» зобов'язується своєчасно оплатити дані послуги.

Згідно до карантинних сертифікатів, виданих Державною інспекцією з карантину рослин у Херсонській області, ТОВ «Херсон-Пак» дозволено вивезення ТОВ «Липовецький елеватор» сої, дані сертифікати дійсні у період з 22.02.2012 по 06.03.2013, з 23.03.2012 по 07.03.2013, з 27.03.2012 по 09.04.2012.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про карантин рослин» карантинний сертифікат - документ, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері карантину рослин, та засвідчує фітосанітарний стан об'єктів регулювання, що вивозяться та/або ввозяться у карантинну зону, транспортуються територією України; фітосанітарний сертифікат це сертифікат, що засвідчує фітосанітарний стан об'єктів регулювання.

Згідно зі ст. 29 цього Закону карантинний сертифікат видається державним фітосанітарним інспектором не раніше, ніж за 14 діб до дати переміщення об'єктів регулювання територією України на підставі проведених фітосанітарних процедур. Особа, яка у встановленому порядку надала державному фітосанітарному інспектору усі необхідні документи та провела оплату і не отримала у визначені терміни рішення про видачу або відмову у видачі карантинного сертифіката, має право здійснити задеклароване переміщення об'єктів регулювання.

Об'єкти регулювання підлягають інспектуванню з метою перевірки їх фітосанітарного стану відповідно до порядку, визначеного центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері карантину рослин. Митне оформлення об'єктів регулювання здійснюється лише після проведення інспектування (ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про карантин рослин»).

Факт виконання господарських операцій судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковими накладними, актами надання послуг.

У відповідності до пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України передбачено, що до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 00000323301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 9 649 грн. став висновок податкового органу про завищення ТОВ «Липовецький елеватор» податкового кредиту за період з 01.10.2010 по 30.03.2012 в сумі 9 649 грн., в тому числі за лютий 2012 року в сумі 5 794 грн. та за березень 2012 року в сумі 3 855 грн.

Відповідно до договору про надання послуг з сертифікації вантажу № 01/09-15/170 від 13.02.2011 ТОВ «Херсон-Пак», як виконавець зобов'язується забезпечити проведення карантинного огляду для ветеринарного дослідження вантажу, видачу карантинних сертифікатів та ветеринарних свідоцтв, в свою чергу замовник ТОВ «Липовецький елеватор» зобов'язується своєчасно оплатити послуги.

Виконання умов даного договору підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій карантинними сертифікатами, виданими Державною інспекцією з карантину рослин у Херсонській області, податковими накладними, актами наданих послуг.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг; датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. п. 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За встановлення в судовому порядку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом в спірному періоді, формування першим податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, правомірне.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)Н.Є. Блажівська (підпис)О.А. Моторний