Ухвала суду № 36945596, 27.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" січня 2014 р. м. Київ К/800/14112/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Блажівської Н.Є.

Моторного О.А.

при секретарі Фоміні А.Ю.

за участю представника відповідача - Жукової В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдер ЛТД»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013

у справі № 2а-15385/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдер ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Оболенському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейдер ЛТД» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Оболенському районі м. Києва Державної податкової служби від 24.10.2012 № 0000212207, № 0000222207, № 0000232207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2012 позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 постанову суду першої інстанції скасовано та відмовлено в задоволенні позовних вимог, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної перевірки ТОВ «Рейдер ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ЕНТХІЛЛ» за період з 01.02 по 30.06.2012, складено акт № 442/22-7/21479610 від 02.10.2012, в якому зафіксовано порушення: п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст. ст. 626, 629, 655, 662, 656, 658, 664, 203, п. п. 1, 2 ст. 215, ст. 228, ч. 1 ст. 216 ЦК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 482 729 грн., в т.ч.: за І квартал 2012 року на суму 203 438 грн., за півріччя 2012 року - 279 291 грн.; п. 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 451 821 грн. та зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 7 920 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 24.10.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000212207 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 603 420 грн., в т.ч.: 482 729 грн. основного платежу та 120 683 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000222207 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 564 777 грн., в т.ч.: 451 821 грн. основного платежу та 112 956 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000232207 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року у розмірі 7 920 грн.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що для віднесення до податкового кредиту недостатньо наявності документів, визначених Податковим кодексом України, оскільки контрагент позивача - ТОВ «ЕНТХІЛЛ» відсутній за місцезнаходженням, не підтверджено зустрічними перевірками відомостей, які містяться в податкових накладних.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з підтвердження факту фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом, Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб чи фактичної сплати контрагентами податку до бюджету; з урахуванням необхідності ведення обліку показників оподаткування податком на прибуток з наростаючим підсумком, суми податкових періодів не можуть бути доданими для отримання загальної суми заниження податку на прибуток; доводи відповідача про заниження позивачем за перевіряємий період базуються лише на фактах не підтвердження зустрічними перевірками, відсутністю контрагента за місцезнаходженням, відсутністю у контрагента виробничих приміщень тощо.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договорів, що надало б йому право на формування податкового кредиту; при проведенні аналізу наявної в органі ДПІ інформації та її документального підтвердження співробітниками ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва службовою запискою № 3797/7/26-2/3 від 02.07.2012 було надано висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «ЕНТХІЛЛ».

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Пунктом 201.4 ст. 201 зазначеного Кодексу встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За змістом пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «ЕНТХІЛЛ», податкові накладні якого стали підставою для формування ТОВ «Рейдер ЛТД» податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Згідно ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи, що первинні документи, видані позивачу ТОВ «ЕНТХІЛЛ» на виконання правочинів, підписані від імені особи, що заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, тому такі документи не можна вважати належно оформленими первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товару у зазначеного контрагента та дають право першому на формування податкового кредиту та витрат за результатами господарських операцій з таким контрагентом.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдер ЛТД» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)Н.Є. Блажівська (підпис)О.А. Моторний