Ухвала суду № 36945563, 28.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2014 року м. Київ К/800/22781/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 р.

у справі № 2а-9536/09/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобілочка»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобілочка» (далі - позивач, ТОВ «Мобілочка») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську) про скасування рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000708821 від 02.07.2009 р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34829,00 грн.

У касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 р., а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 р. залишити в силі.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Мобілочка», посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька проведено перевірку за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, господарської одиниці - відділу магазину, що розташований за адресою м. Донецьк, вул.230-ї Стрілецької дивізії, 8а, за результатами якої складено акт перевірки від 16.06.2009 р. № 1533/05/61/23/24426502.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: відсутність довідки про опломбування реєстратора розрахункових операцій, що є порушенням п.3 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон); незабезпечення зберігання використаних Книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення, що є порушенням п.6 ст.3 Закону; незабезпечення зберігання протягом трьох років контрольних стрічок, що є порушенням п.10 ст.3 Закону; неведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, реалізація товарів, які не відображені в такому обліку, що є порушенням п.12 ст.3 Закону; незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій на суму 9,50 грн., що є порушенням п.13 ст.3 Закону.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000708821 від 02.07.2009, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 34876,50 грн.

Відповідно до п.3 ст. 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

В акті перевірки податковий орган посилався на ненадання позивачем довідки про опломбування реєстратора розрахункових операцій, що, на його думку, є порушенням наведеної вище норми Закону.

Проте пунктом 3 статті 3 Закону встановлено обов'язок суб'єктів господарювання застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, та не встановлено обов'язку надання податковому органу довідки про опломбування реєстратора розрахункових операцій.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач має належним чином зареєстрований реєстратор розрахункових операцій (реєстраційне посвідчення №0402005838, видане податковим органом 30.07.2008 р., заводський номер ДГ04005949, фіскальний номер 0402005838.

Згідно пункту 6 та пункту 10 статті 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення та друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем Книга обліку розрахункових операцій №0402005838Р/1 зареєстрована в органах державної податкової служби 30.07.2008 р. В Книзі обліку розрахункових операцій належним чином засвідчені копії розрахункових документів, послідовно сформованих реєстратором розрахункових операцій.

Пунктом 12 статті 3 Закону передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Як вбачається з акта перевірки, при проведенні перевірки були зняті фактичні залишки товарів, при цьому первинні документи на товар, який знаходився на реалізації, не були надані позивачем. Під час перевірки складена Відомість щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (ТМЦ) станом на 16.06.2009, в якій зазначено, що на місці реалізації зберігаються товарно-матеріальні цінності на суму 16989,50 грн.

Відповідно до ст. 6 Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за № 751/4044, запаси - це активи, які, зокрема, і утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності. Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Разом з тим цим Положенням (стандартом) безпосередньо не регламентовано порядок організації та обліку запасів.

Згідно ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. При цьому самі господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Таким чином, вищевказаними правовими нормами встановлений обов'язок суб'єктів господарювання вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації, однак, виконання цього обов'язку не можна пов'язувати з наявністю за місцем реалізації товару тих чи інших первинних документів.

Відповідно до п.13 ст.3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що в разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

З матеріалів справи вбачається, що при роздруківці денного звіту реєстраторів розрахункових операцій сума за розрахунковими квитанціями склала 6191,65 грн., а сума, яка була фактично на місці проведення розрахунків склала 6182,15 грн., що підтверджено актом інвентаризації наявності коштів. Невідповідність готівки на місці проведення розрахунків склала 9,50 грн.

Отже, податковим органом обґрунтовано застосовано до позивача фінансових санкцій у розмірі 47,50 грн.

Щодо порушень з боку податкового органу порядку здійснення перевірки колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції вірно дійшов висновку, що податковим органом виконано вимоги податкового законодавства при здійсненні перевірки, передбаченої Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», з надання позивачу направлення на перевірку та копії наказу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34829,00 грн. є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби відхилити.

2.Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов