Ухвала суду № 36945547, 28.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2014 р. м. Київ К/800/1668/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача:Смольського Ю.С.

відповідача: Біленко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2012 року

у справі № 2а-1670/9480/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат») звернулось з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2012 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2012 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу позивач посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Крім того, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із клопотанням про заміну Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на її правонаступника - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості заявленого клопотання та наявності підстав для його задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок банку за липень 2011 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у червні 2011 року, за результатами якої складено акт від 17.10.2011 року № 7268/23-110/00191282.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8029524 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.11.2011 року № 0001102301/220, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8029524,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4014762,00 грн.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, дійшов висновку про необґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суду не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 14.1.18 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК Укрраїни) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Кодексу).

Задовольняючи позовні вимоги ВАТ «Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат» щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001102301/220 від 02.11.2011 року, суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, посилався на підставі ч. 1 ст. 72 КАС України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 року, (залишену без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2012 року) у справі № 2а-1670/8053/11, де визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001012302/192 від 30.09.2011 року, яким ВАТ «Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2011 року у розмірі 1402726,00 грн., прийняте за наслідками позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника банку за червень 2011 року.

Однак, судами першої та апеляційної інстанції не враховано, та не прийнято до уваги, що ухвалою Вищого адміністративного суду України було скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2012 року у справі № 2а-1670/8053/11, та направлено справу № 2а-1670/8053/11 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, колегія суду приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки зазначеним обставинам справи.

Отже, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили в повному обсязі докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи, порушили та невірно застосували норми матеріального права, та, як наслідок, прийняли незаконні рішення.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби на Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2012 року - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов