Ухвала суду № 36945540, 28.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2014 р. м. Київ К/800/18455/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Сивенко В.М.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.09.2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013 року

у справі № 2а-1870/4827/12

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Горобина» доДержавної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Горобина» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Горобина») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.09.2012 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну невиїзну перевірку TOB «Горобина» в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з TOB «Фаворит-Д Плюс» та з TOB «МКПК» Агентія Трейд» за вересень 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року та лютий 2011 року, за результатами якої складено акт від 24.02.2012 року №1150/2314/31162928/16 .

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 203, п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1721390,00 грн., та пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 203, п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1509966,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.03.2012 року № 0000322314/0/23311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 1927605,00 грн., з яких 1721390,00 грн. - за основним платежем, а 206215,00 грн. - за штрафними санкціями; №0000332314/0/23312, яким ТОВ «Горобина» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 664258,00 грн. та №0000312314/0/23313, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 1674938,00 грн., з яких 1509966,00 грн. - за основним платежем, а 164972,00 грн. - за штрафними санкціями .

За результатами адміністративного оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень, податковим органом прийнято рішення від 24.05.2012 року №6745/10/10-105-44/58/ск яким: податкові повідомлення-рішення від 15.03.2012 року №0000312314/0/23313 - залишено без змін, №0000312314/0/23311 - скасовано в частині застосування штрафних санкцій в сумі 106260,50 грн. та №0000312314/0/23312 - скасовано в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 1,0 грн. та прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.06.2012 року № 0000922314/19816, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1821344,50 грн. та №0000982314/19815 від 01.06.2012 року, яким TOB «Горобина» зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 664268 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.09.2010 року між ТОВ «Горобина» та TOB «Фаворит-Д Плюс» укладено договір купівлі-продажу № 1 чавуну переробного легованого у розмірі -20,556 т.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та TOB «Фаворит-Д Плюс» підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, податковими накладними, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

29.09.2010 року між ТОВ «Горобина» та ТОВ «Біостар 3000» укладено договір зберігання №1.

Фактичне виконання умов договору підтверджується матеріалами справи, зокрема - актом приймання-передачі на зберігання та актом прийому-передачі зі зберігання.

Вищевказаний товар був реалізований на експорт згідно договору комісії № 18/10 від 18.10.2010 року, укладеного між ТОВ «Горобина» та TOB «Аеліт груп», що підтверджується наявними в матеріалах справи актом прийому - передачі товару на комісію, вантажно-митною декларацією (далі по тексту - ВМД) та рахунком - фактури.

Документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

31.01.2011 року між ТОВ «Горобина» (покупець) та TOB «Фаворит-Д Плюс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 31/1, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Горобина» та TOB «Фаворит-Д Плюс» підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, актами приймання - передачі, податковими накладними, тощо.

Отриманий по договору № 31/1 товар протягом лютого 2011 року був реалізований на експорт згідно договору комісії №27/12/10-К від 27.10.2010 року, укладеного між ТОВ «Горобина» та TOB «ПКК Компроміс», що підтверджується матеріалами справи, зокрема - актами прийому - передачі, ВМД, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

24.12.2010 року між ТОВ «Горобина» та TOB «МКПК «Агентія Трейд» укладено договір поставки № 24/12/10-П штейнів нікелевих у розмірі - 44 тони .

Отриманий за договором поставки № 24/12/10-П товар у січні - лютому 2011 року був реалізований на експорт по договору комісії № 27/12/10-К від 27.10.2010 року, укладеного між позивачем та TOB «ПКК Компроміс», що підтверджується наявними в матеріалах справи - видатковими накладними, податковими накладними, актом прийому - передачі товару на комісію, тощо.

Оплата позивачем придбаного товару підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку про рух коштів.

Документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що TOB «Фаворит-Д Плюс» та TOB «МКПК «Агентія Трейд» на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку на додану вартість (відповідно до вимог чинного законодавства).

Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 13.09.2012 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.09.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов