Ухвала суду № 36945517, 21.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 року м. Київ К/9991/25515/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року

у справі № 2а/0570/1106/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтайм»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтайм» (позивач) до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (відповідач) задоволено. Скасовано рішення № 0005532344 від 26 листопада 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Інтайм» судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Інтайм» з питань дотримання вимог встановленого порядку проведення розрахунків за готівку, порядку ведення касових операцій та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено довідку як складову частину акту перевірки № 1966/22-0/25122916 від 15 листопада 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0005532344 від 26 листопада 2010 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 33 293,08 грн.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Інтайм» пункту 2.8 глави 2, пункту 3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, (далі - Положення) з огляду на перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на суму в розмірі 16 646,54 грн. внаслідок видачі готівки з каси з оформленням видаткових касових ордерів, які не підтверджені підписами отримувачів.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Отже, штрафні (фінансові) санкції, застосовані за порушення норм з регулювання обігу готівки, за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями.

Статтею 250 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судами, порушення позивачем вимог пункту 2.8 глави 2, пункту 3.5 глави 3 Положення відбулось при здійсненні ним господарської діяльності в період з 20 травня 2008 року по 23 травня 2008 року, а тому штрафні (фінансові) санкції в розмірі 33 293,08 грн. застосовано відповідачем до ТОВ «Інтайм» рішенням № 0005532344 від 26 листопада 2010 року поза межами визначеного статтею 250 ГК України гранично допустимого строку.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Федоров М.О.