Ухвала суду № 36945487, 21.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2014 р. м. Київ К/800/20188/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Дьяконова О. М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКиївської регіональної митниціна постанову та ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2012 року Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 рокуу справі№ 2а-2371/12/1070за позовомПриватного акціонерного товариства «Альба Україна»доКиївської регіональної митниціпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2012 року у справі № 2а-2371/12/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Київської регіональної митниці форми «Р» від 07.03.2012 року № 49.

Не погоджуючись із судовими рішення у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 1, 4, 69, 313 Митного кодексу України, п. 42.1 ст. 42, пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі оскаржені судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Київською регіональною митницею невиїзної документальної перевірки дотримання ПАТ «Альба Україна» законодавства України з питань митної справи при декларуванні товарів «Мультитабс», «Мультимакс», «Вітрум», «Пілфуд босналек» лосьйон 2%, «Пілфуд босналек» лосьйон 5%, «Пілфуд» лосьйон 2%, «Пілфуд» лосьйон 5%, «Кідді фарматон» сироп, «Фарматон» капсули, «Кідді фарматон» таблетки жувальні, «Клеверол» та «Ксенікал» за період з 01.02.2009 року по 20.12.2011року складено акт № н/4/12/1000000000/22946976 від 06.02.2012 року, яким зафіксовано, що при проведенні митного оформлення зазначених вище лікарських засобів декларантом допущено методологічну помилку, а саме: невірно визначено код товару згідно з УКТЗЕД, що призвело до порушення Закону України «Про Митний тариф України» та вимог п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині визначення бази оподаткування з ПДВ для товарів, які ввозяться на митну територію України, що розраховується відповідно до вимог Закону, у зв'язку з чим занижено податкові зобов'язання зі сплати мита на суму 936 107,48 грн. та розрахунку невірного розміру податку на додану вартість, нарахованого умовно.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 07.03.2012 року № 49, яким позивачу визначено податкові зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» на загальну суму 1 340 930,49 грн., з яких 922 050,17 грн. - за основним платежем та 418 880,32 грн. - за штрафними санкціями.

Відповідно до статті 313 Митного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Таким чином, класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, є виключно компетенцією митних органів.

В той же час, суд погоджується з висновком про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на таке.

Відповідно до п. 35 ст. 1 Митного кодексу України пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур. Згідно з пунктом 19 вказаної статті Кодексу митні процедури - операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно із п. 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення частини спірних відносин), якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Аналогічно п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України передбачає, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до ст. 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Тобто можливість митного контролю вже після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри щодо порушення товариством законодавства України безпосередньо під час пропуску товарів через митний кордон України.

Проте, під час здійснення митних операцій у відповідача до позивача жодних зауважень не було, і митний орган із визначеними у ВМД кодами товарів погоджувався та пропустив товар на митну територію України.

Заповнюючи ВМД позивач зазначав достовірну інформацію стосовно ввезеного товару (найменування, кількісні та якісні характеристики), а митний орган погоджувався із присвоєнням товару коду групи 3004 та у окремих випадках саме такий код визначали своїми рішеннями.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами фактів порушення товариством вимог чинного законодавства України під час пропуску товарів через митний кордон України, яке полягає, зокрема, у внесенні недостовірної інформації до ВМД щодо товарів, які ввозились, колегія суддів вважає, що позовні вимоги вірно задоволені судом першої інстанції.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції. .

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 року у справі № 2а-2371/12/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н .Є. Маринчак