Ухвала суду № 36945472, 21.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 року м. Київ К/9991/28276/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2009 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року

у справі № А27/427-07

за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» (позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001128821/2/7651 від 14 березня 2007 року та № 0001128821/3/17754 від 06 червня 2007 року.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року, позов задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0001128821/2/7651 від 14 березня 2007 року та № 0001128821/3/17754 від 06 червня 2007 року в частині визначення ДП «Придніпровська залізниця» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 298 658,39 грн. (229 032,13 грн. - основний платіж, 69 626,26 грн. - штрафні (фінансові) санкції). В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Придніпровська залізниця» 3,40 грн. витрат із сплати державного мита та 28 200,00 грн. витрат на проведення судово-економічної експертизи.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2009 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ДП «Придніпровська залізниця» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2005 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої складено акт № 383-08-03/1-01073828 від 09 жовтня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001128821/0/25267 від 20 жовтня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 24 860 214,83 грн. (12 018 327,82 грн. - основний платіж, 12 841 887,01 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача задоволено частково, у зв'язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001128821/2/7651 від 14 березня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 277 128,39 грн. (707 949,07 грн. - основний платіж, 569 179,32 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та в подальшому податкове повідомлення-рішення № 0001128821/3/17754 від 06 червня 2007 року з аналогічною сумою податкового зобов'язання.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) з огляду на завищення амортизаційних відрахувань на суму в розмірі 916 128,52 грн.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган вказував на те, що Дніпропетровським пасажирським вагонним депо за 2005 рік при фактичних витратах на ремонт в розмірі 13 115 499,00 грн. віднесено до податкового обліку 15 361 800,00 грн., а П'ятихатським локомотивним депо віднесено до рядка 04.10 декларацій з податку на прибуток за дев'ять місяців 2005 року та за 2005 рік витрати на ремонт та модернізацію основних фондів третьої групи в розмірі 3 166 900,00 грн., які вже віднесено на збільшення балансової вартості основних фондів третьої групи в третьому кварталі 2005 року.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону № 334/94-ВР платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Згідно з підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 Закону № 334/94-ВР платниками податку є філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

Як встановлено судами, в період з 01 січня 2005 року по 30 червня 2006 року позивач був платником консолідованого податку, а відтак у контролюючого органу були відсутні правові підстави для нарахування податку на прибуток окремо по структурним підрозділам підприємства, а не в цілому по юридичній особі.

Крім того, відповідно до висновку судово-економічної експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 360/361-08 від 31 березня 2009 року позивачем при складанні консолідованої декларації з податку на прибуток за 2005 рік витрати на поліпшення основних фондів по підприємству розраховано на підставі наданої дирекціями, службами та відокремленими структурними підрозділами звітності та включено до податкової декларації в межах витрат, передбачених підпунктом 5.2.10 пункту 5.2 статті 5, підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8, пунктом 22.2 статті 22 Закону № 334/94-ВР.

А відтак, слід погодитись з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем не допущено перевищення суми витрат на поліпшення основних фондів, що підлягають амортизації, які можна відносити до складу валових витрат відповідно до підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону № 334/94-ВР.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську відхилити, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Федоров М.О.