Ухвала суду № 36945429, 21.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2014 р. м. Київ К/800/26495/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Шуберт В. І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 рокуу справі№ 2а-16825/12/2670за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Євро Місто»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.02.2013 року у справі № 2а-16825/12/2670 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Євро Місто» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.02.2013 року у справі № 2а-16825/12/2670 скасовано та ухвалено нову. Адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 12.10.2012 року № 0000561530.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 102.5 ст. 102, п. п. 200.1, 200.3, 200.4, 200.6, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 257 Цивільного кодексу України, ст. ст. 7, 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами не погоджується, просить залишити в силі оскаржене судові рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби документальної позапланової перевірки правомірності нарахування ТОВ «Євро Місто» залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2012 року, складено акт від 28.09.2012 року № 36/15-309/35909794, яким зафіксовано порушення вимог п. 102.5 ст. 102, п. п. 200.1, 200.3, 200.4, 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2012 року в розмірі 3 002 661,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.10.2012 року № 0000561530, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3 002 661,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в декларації з ПДВ за квітень 2009 року відображено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ поточного (звітного) періоду у розмірі 166,00 грн., адже уточнюючи розрахунки за квітень 2009 року та червень 2009 року не прийнято відповідачем, про що належним чином повідомлено позивача, і позивач погодився з такою відмовою, а тому доводи податкового органу про порушення платником вимог п. п. 200.1, 200.3, 200.4, 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України та, як наслідок, завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, є вірними.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки лист податкового органу від 31.08.2009 року не є повідомленням про невизнання податкової звітності як податкової декларації, а є лише податковим роз'ясненням, наданим податковим органом позивачу, адже з вказаного листа неможливо ідентифікувати щодо якої саме звітності позивача воно складено. Крім того, в ньому не йде мова про неприйняття податкової звітності позивача із зазначенням підстав її неприйняття, як це передбачено вказаним положенням.

Колегія суддів вважає, що судові рішення у справі прийняті за неповно з'ясованих обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем 20.05.2009 року подано податкову декларацію з ПДВ за квітень 2009 року, де в рядку 21 відображено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 166,00 грн.

17.08.2009 року позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, яким було здійснено коригування суми податного кредиту у бік збільшення та у рядку 8.5 зазначено збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 2 966 345, 00 грн.

Позивачем в декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року (в додатку 2 до декларації) зазначено, що від'ємне значення ПДВ сформовано у квітні 2009 року на суму 2 885 195, 00 грн. та у червні 2009 року на суму 117 466, 00 загалом на суму 3 002 661, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив, що в декларації з ПДВ за квітень 2009 року, з урахуванням уточнюючої декларації від 17.08.2009 року, відображено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ поточного (звітного) періоду у розмірі 2 966 345, 00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відхилення доводів податкового органу щодо неприйняття уточнюючого розрахунку, оскільки лист відповідача від 31.08. 2009 року не є повідомленням про невизнання податкової звітності як податкової декларації.

Проте, вирішуючи спір, судом першої та апеляційної інстанцій не враховано, що в матеріалах справи наявні довідка за вересень 2009 року про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, вказано значення рядка 24 декларації податкового періоду червень 2009 року вказано 117 466,00 грн. (а. с. 59). В той же час, в декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року в рядку 26 вказано суму 2 028,00 грн. (а. с. 73).

Зазначені обставини також залишились поза увагою і суду першої інстанції.

Погоджуючись з висновком податкового органу про неприйняття 17.08.2009 року поданого уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за квітень 2009 року, суд першої інстанції не дослідив на підставі належних доказів питання відображення відповідачем в базах даних неприйняття показників, що містяться у вказаному уточненні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, дослідити на підставі належних доказів питання підстави зміни значення рядку 26 декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року при заповнені довідки за липень 2012 року про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню .

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.02.2013 року у справі № 2а-16825/12/2670 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 року у справі № 2а-16825/12/2670 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак