Ухвала суду № 36945306, 03.02.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №1кп/642/5336/13 Головуючий у 1 інстанції:

Провадження № 11кп/790/33/14 Ольховський Є.Б. Категорія: ч.2 ст.186 КК України Доповідач: Люшня А.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

- головуючого Люшні А.І.,

- суддів: Задніпровського О.О., Гук В.В.,

- при секретарі Коваленко О.В.,

- за участю прокурора Божко О.В.,

- обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 11кп/790/33/14 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Нова Маячка Цюрупинського району Херсонської області, громадянина України, раніше неодноразово судимого, в останній раз:

- 22.05.2006 року Суворовським райсудом м. Херсона за ч.2 ст.186, ст.353, ст.ст.70, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений від відбування покарання 04.11.2009 року постановою Голопристанського районого суду Херсонської області умовно-достроково на 10 місяців 7 днів,-

засуджено за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3 за ч.2 ст.186 КК України та ОСОБА_4 за ч.1 ст.296 КК України, щодо яких апеляційних скарг не подано.

Як встановив суд, 28 квітня 2013 року, у невстановлений в ході слідства час ОСОБА_4 на вокзалі станції Харків - пасажирський, розташованому на території Ленінського району м.Харкова, познайомився з ОСОБА_3 та ОСОБА_5, з якими в подальшому проводив час.

В ніч з 28 на 29 квітня 2013 року близько 02.00 год. ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на вокзалі ст. Харків-пас. познайомилися з ОСОБА_7, та через деякий час в ході розмови у них виник конфлікт з останнім.

29 квітня 2013 року, приблизно о 03 год. 30 хв., знаходячись біля входу в касовий зал вокзалу ст. Харків-пас., ОСОБА_3 наніс декілька ударів кулаками в обличчя ОСОБА_7, а ОСОБА_5, підтримуючи ОСОБА_3, разом з ОСОБА_4 також почав наносити удари кулаками в обличчя потерпілому.

ОСОБА_2, діючи разом з ОСОБА_3, маючи намір на відкрите заволодіння чужим майном, із корисливих мотивів, застосовуючи насильство, яке виразилось в нанесенні ударів кулаками в область обличчя потерпілому ОСОБА_7, відкрито заволодів особистими речами потерпілого: светром чоловічим чорного кольору, брюками чоловічими чорного кольору, водолазкою чоловічою чорного кольору в смужку.

ОСОБА_5 разом з ОСОБА_3, застосовуючи фізичну силу, відкрито заволодів золотим ланцюжком, на якому був золотий хрестик, зірвавши їх з шиї потерпілого ОСОБА_7, грошима в сумі 400 грн., мобільним телефоном «Самсунг СТ С 3752», вартістю 420 грн. та паспортом громадянина України, після чого з місця скоєння злочину разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 втекли.

Таким чином, ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3, відкрито заволодів належним ОСОБА_7 майном на загальну суму 3700 грн.

Того ж дня, о 04 год. 40 хв. на привокзальній площі вокзалу ст.Харків-пас. працівниками міліції ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 були встановлені та при проведенні огляду місця події ОСОБА_5 добровільно видав вищевказаний мобільний телефон «Самсунг СТ С 3752», фрагмент золотого ланцюжка, вагою 1.24 гр. 585 проби, вартістю 267 грн. 16 коп., і паспорт громадянина України СР №992143 на ім'я ОСОБА_7, які належали потерпілому ОСОБА_7

В апеляційній скарзі обвинувачений ставить питання про скасування вироку, посилаючись на неповноту судового розгляду, істотні порушення судом вимог кримінального процесуального закону, невідповідність його висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, що спричинило неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що майно у потерпілого він не викрадав, а лише наніс тому один удар, щоб заспокоїти, а тому його дії належить кваліфікувати не за ч.2 ст.186 КК України, а за ч.1 ст.296 КК України. На досудовому слідстві, у результаті фізичного і психічного впливу з боку співробітників міліції, він вимушено обмовив себе. Зазначає, що судом ці обставини та показання свідка ОСОБА_8 про його невинуватість, залишено без уваги, у вироку їм оцінки не дано, як і тій обставині, що на досудовому слідстві потерпілий ОСОБА_7 медичне обстеження для встановлення наявності тілесних ушкоджень, не проходив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого, який просив задовольнити його скаргу, прокурора, про законність вироку, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає задоволенню частково.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону не позбавлені підстав.

Відповідно до положень ст.91 КПК України у кримінальному провадженні, до якого належить і судове, підлягають доказуванню ряд обставин, що мають для нього значення, у тому числі спосіб вчинення кримінального правопорушення, а також вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, тобто його наслідки, і ці обставини, згідно п.2 ч.3 ст.374 КПК України, повинні бути наведені у сформульованому у мотивувальній частині вороку обвинувачені, визнаному судом доведеним.

Згідно диспозиції ч.2 ст.186 КК України дії особи підлягають кваліфікації за цією нормою закону у випадку спричинення потерпілому не тільки матеріальної шкоди, а й фізичної шкоди шляхом застосування до нього насильства, яке за своїм характером, не є небезпечним для життя чи здоров'я останнього.

При визначенні, чи не є небезпечним насильство для життя чи здоров'я потерпілого, необхідно виходити, в тому числі, із наслідків його застосування, тобто ступеню тяжкості спричинених потерпілому тілесних ушкоджень, які в контексті ч.2 ст.186 КК України, не повинні бути тяжчими ніж легкі тілесні ушкодження.

Цих вимог закону судом належним чином не виконано.

Як слідує із матеріалів провадження суд, у порушення вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України, у мотивувальній частині вироку, яка містить визнане доведеним обвинувачення ОСОБА_5 у вчинені ним кримінального правопорушення за яке його засуджено, не вказав яке за своїм характером насильство було застосовано до потерпілого, а також наслідки кримінального правопорушення, тобто вид і розмір заподіяної потерпілому фізичної шкоди, а саме, які тілесні ушкодження були спричинені ОСОБА_7 і їх ступінь тяжкості.

Отже суд не встановив і не зазначив у мотивувальній частині вироку обставини, що мають значення для кримінального провадження, чим допустив порушення вимог ст.ст.91, 374 КПК України, які перешкодили ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, що згідно ч.1 ст.412 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і відповідно до п.3 ч.1 ст.409 того ж КПК - підставами для скасування вироку суду.

Не зазначено цих обставин і в обвинувальному акті, що свідчить про його невідповідність вимогам ч.2 ст.291 КПК України.

Виходячи із положень ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і зобов'язаний повторно дослідити лише ті обставини, які під час кримінального провадження були встановлені, але дослідженні судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.

У даному випадку апеляційний суд позбавлений можливості переглянути вирок суду в межах доводів апеляційної скарги обвинуваченого про неправильність кваліфікації його дій з ч.2 ст.186 КК України і перевірити ці апеляційні доводи шляхом повторного дослідження обставин кримінального провадження, оскільки з огляду на зміст обвинувального акту і мотивувальної частини вироку, обставини щодо характеру застосованого насильства, виду спричинених потерпілому тілесних ушкоджень і ступеню їх тяжкості, під час кримінального провадження в ході досудового слідства та в суді першої інстанції встановлені не були, що порушує право обвинуваченого ОСОБА_5 на захист від конкретного обвинувачення.

Тому, виходячи із передбачених ч.6 ст.9, п.13 ч.1 ст.7 КПК України загальних засад кримінального провадження, з метою забезпечення обвинуваченому реалізації його права на захист, ухвалений вирок щодо ОСОБА_2, за епізодом грабежу, підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції зі стадії підготовчого засідання в порядку, передбаченому ст.314 КПК України.

Оскільки обвинувачення ОСОБА_2 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, тісно пов'язане з пред'явленим йому та ОСОБА_3 за ч.2 ст.186 КК України обвинуваченням, як співучасникам вчиненого відкритого викрадення належного потерпілому ОСОБА_7 майна, тому виділення матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_2 в окреме провадження може негативно вплинути на повноту судового розгляду, у зв'язку з чим вирок підлягає скасуванню і щодо обвинуваченого ОСОБА_3

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м.Харкова від 11 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в частині обвинувачення останніх за ч.2 ст.186 КК України, скасувати і призначити новий розгляд щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у тому ж суді першої інстанції в іншому складі суду, зі стадії підготовчого судового засідання.

Запобіжний захід ОСОБА_2 - тримання під вартою, продовжити на строк 30 днів - до 26 лютого 2014 року, включно.

Запобіжний захід ОСОБА_3 - домашній арешт, продовжити на строк 30 днів - до 26 лютого 2014 року, включно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: