Ухвала суду № 36944661, 29.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Афанасьєва Ю.О.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року справа №224/2708/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради на постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 06 листопада 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради про визнання неправомірною відмови у виплаті недоотриманої суми допомоги на оздоровлення та стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 15 червня 2009 року звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірною відмову УПСЗН Дебальцевської міської ради щодо виплати недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2008-2009 роки та стягнути з відповідача на його користь недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2008-2009 роки в розмірі 5175,00 грн.

Постановою Дебальцевського міського суду Донецької області від 06 листопада 2013 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої дії вважає правомірними, оскільки в роботі керується діючим законодавством, зокрема, постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 р. Крім того, апелянт наголошує на тому, що рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011р. № 20-рп/2011 підтверджено право Кабінету Міністрів України, як державного органу, що має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, на визначення механізму реалізації законів України, в тому числі встановлення порядку та розміру соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету. Апелянт також наполягає на тому, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду згідно ст. 99 КАС України.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, тому, відповідно до ч.1 ст.197 КАС України, справу розглянуто у письмовому провадженні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1) та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», для ветеранів війни - інвалідів війни, перебуває на обліку у відповідача та йому в спірний період за 2009 рік нарахована та сплачена одноразова щорічна допомога на оздоровлення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005р. в розмірі по 100 грн., яка була виплачена йому в лютому 2012 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

Так, відповідно до положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» всупереч Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який встановлює розмір щорічної допомоги як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким встановлені розміри мінімальної заробітної плати, а не постанова КМУ № 562 від 12 липня 2005р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

На підставі викладеного, відповідач, відмовляючи нарахувати та виплатити позивачу допомогу на оздоровлення за 2009 рік відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», діяв неправомірно та з порушенням вимог законодавства.

Доводи апелянта щодо пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 99 КАС України за період стягнення сум на оздоровлення в 2008 році, не заслуговують на увагу, оскільки предметом апеляційного розгляду є питання правомірності чи неправомірності виплати одноразової грошової допомоги за 2009 рік, при цьому, позов подано до суду 15.06.2009 року, тобто в межах річного строку, згідно редакції Закону, чинній на момент подання позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради на постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 06 листопада 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради про визнання неправомірною відмови у виплаті недоотриманої суми допомоги на оздоровлення та стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення - залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: Л.В. Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко