Ухвала суду № 36944456, 29.01.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 116/5916/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Паніна П.Є.№ провадження: 22-ц/190/930/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Берещанська І. І.

29 січня 214 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Берещанської І.І. Суддів:Кузнєцової О.О., Новікова Р.В. При секретарі:Таранець О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Сімферопольська державна районна адміністрація про позбавлення батьківських прав,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7 про позбавлення батьківських прав, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач не виконує своїх батьківських обов'язків, не утримує дитину - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, не займається її вихованням, не цікавиться її здоров'ям та розвитком, матеріально не забезпечує.

Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про позбавлення батьківських прав відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду позивач ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача і його представника, відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову місцевий суд виходив з того, що встановлені факти та надані докази не свідчать про злісне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи, вимогам закону.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.5).

Згідно із свідоцтвом про розірвання шлюбу від 13.02.2001 року актовий запис №46 серії НОМЕР_2 встановлено, що шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 розірваний 13.02.2001 року.

Згідно із положеннями ст. 150 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ст.ст. 151, 153 Сімейного кодексу України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Пунктом 2 ч.1 ст. 164 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава для позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

З висновку Сімферопольської районної державної адміністрації в АР Крим від 20.11.2013 року № 6964/04-20 не вбачається, що дії батька ОСОБА_7 порушують інтереси та права неповнолітньої доньки ОСОБА_8, а тому вважають недоцільним позбавлення його батьківських прав.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, однак ухилення батьків від виховання дитини можна розцінювати лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов'язків по вихованню. Належить також встановити, що особа ухиляється від їх виконання свідомо. А це означає, що вона вперто та систематично, незважаючи на всі заходи попередження, продовжує не виконувати свій батьківський обов'язок.

З пояснень відповідача у судовому засіданні не вбачається, що він свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, аліменти сплачує по мірі можливості, а з дитиною не спілкується, оскільки раніше йому у цьому перешкоджали.

У суді апеляційної інстанції відповідач пояснив, що мав можливість спілкуватися з дитиною, коли вона проживала у його матері і навчалася у школі за місцем проживання.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 які стосуються того, що відповідач самоухилився від виконання покладених на нього обов'язків, участі у вихованні, освіти дитини не приймає, аліменти почав сплачувати лише після звернення до суду із вказаним позовом, тому є всі підстави для позбавлення його батьківських прав, щоб у майбутньому він не мав можливості стягнути з доньки аліменти, не спростовують висновків суду, не містять правових підстав щодо скасування рішення суду, ухвалення нового з підстав ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував дійсні обставини справи і відповідно до вимог матеріального права і з дотриманням процесуального права постановив законне і обґрунтоване рішення суду.

На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 308, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: