Постанова № 36944159, 24.01.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 січня 2014 року Справа № 810/5743/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомСпільного українсько - австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бітунова Україна» до проБроварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, ВСТАНОВИВ: Спільне українсько - австрійське підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бітунова Україна» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 17.10.2013 № 0007222201 та 17.10.2013 № 0007232201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими Спільному українсько - австрійському підприємству з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бітунова Україна» зменшено розмір задекларованого ним від`ємного значення податку на додану вартість на суму 74280 грн. 00 коп., донараховано податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 77994 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19499 грн. 00 коп., на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

У судове засідання, призначене на 24 січня 2014 року, представники сторін не з`явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Будь-яких заяв чи клопотань відповідача про відкладення судових засідань або повідомлень про причини неприбуття до суду не надходило. Крім того, письмових заперечень або пояснень на обґрунтування своєї позиції відповідачем суду надано не було.

Частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з`явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Спільне українсько - австрійське підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бітунова Україна» (ідентифікаційний код: 31256895, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 2 А) зареєстроване в якості юридичної особи 19.02.2001, перебуває на податковому обліку, у тому числі як платник податку на додану вартість, в Броварській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області та здійснює господарську діяльність, пов`язану, зокрема, з будівництвом доріг та автострад, виробництвом продуктів нафтоперероблення, вантажним автомобільним транспортом, оптовою торгівлею деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, а також наданням в оренду будівельних машин і устаткування, технічними випробуваннями та дослідженнями.

Зазначені обставини підтверджуються даними свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 092567 (а.с.19), виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 887581 (а.с.20) та довідки Головного управління регіональної статистики серії АА № 637428 (а.с. 18).

У вересні 2013 року посадовою особою Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання Спільним українсько-австрійським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бітунова Україна» вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Інтер-Нафта» за період з 01.03.2012 по 31.03.2012.

За результатами перевірки складено акт від 24.09.2013 № 165/10-06-2201/31256895 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що Спільним українсько-австрійським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бітунова Україна» під час декларування податкових зобов`язань за господарською операцією з купівлі у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтер-Нафта» нафтопродуктів не дотримано вимог пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за квітень 2012 року на суму 74280 грн. 00 коп. та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за ІІ квартал 2012 року на суму 371400 грн. 00 коп.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов`язань за вказані вище звітні періоди відповідачем здійснено аналіз інформації, що наведена у податковій звітності позивача, інформаційних базах та первинних документах, що подані позивачем до перевірки.

За результатами аналізу поданих позивачем первинних документів бухгалтерського і податкового обліку податковий орган дійшов висновку про те, що обставини, що свідчать про отримання позивачем від його контрагента товарно - матеріальних цінностей та наявності зв`язку їх отримання із господарською діяльністю підприємства, відомостями, що викладені у вказаних документах, не підтверджено, оскільки позивачем до перевірки не надано належних документальних свідоцтв на підтвердження обставин, що свідчать про відповідність товару якісним вимогам (сертифікатів якості), а також про транспортування вказаного товару (товарно - транспортних накладних).

Відповідачем у ході контролюючого заходу також прийнято до уваги податкову інформацію, що отримана від іншого органу державної податкової служби про господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтер-Нафта».

Зокрема, відповідач зважав на викладені в акті Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтер-Нафта» висновки посадових осіб податкового органу стосовно:

- відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Інтер-Нафта» достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників;

- відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Інтер-Нафта» за податковою адресою;

- неподання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Інтер-Нафта» у ході контролюючих заходів, проведених Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, договорів, видаткових та податкових накладних, банківських виписок, документів, що свідчать про транспортування і зберігання товарів, та інших документів на підтвердження факту передачі товарів (послуг) контрагентам - покупцям;

- наявності висновку спеціаліста від 29.04.2013 № 18 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці, згідно з даними якого підпис від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Інтер-Нафта» ОСОБА_2 на заявках на формування посиленого сертифіката, картці приєднання № 37507634 до договору про надання послуг з обробки даних, видачі та обслуговування посилених сертифікатів відкритих ключів електронного цифрового підпису, договорі № 37507634/1104/-5 про надання послуг з обробки даних, видачі та обслуговування посилених сертифікатів відкритих ключів електронного цифрового підпису, картках реєстрації електронної заявки на посилений сертифікат виконані однією особою, а підпис від імені ОСОБА_2 на довіреності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Інтер-Нафта» від 04.04.2011 - виконано іншою особою.

Враховуючи наведені вище відомості, відповідач дійшов висновку про те, що Товариство з обмеженою «Торговий Дім «Інтер-Нафта» є юридичною особою з ознаками фіктивності, його правочини з іншими суб`єктами господарювання, у тому числі і з позивачем, не спричинили жодних правових наслідків.

За таких обставин, відповідач вважає, що договір поставки, за яким Товариство з обмеженою «Торговий Дім «Інтер-Нафта» зобов`язалось поставити на користь позивача нафтопродукти, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочину без фактичного здійснення господарської операції, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та податкового кредиту на користь позивача.

Внаслідок допущення позивачем вказаних правопорушень під час визначення ним об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість, у тому числі формування платником податків частини від`ємного значення податку на додану вартість, яку включено до складу податкового кредиту наступних податкових періодів, відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2012 року на суму 77994 грн. 00 коп. та про невідповідність (завищення) задекларованого ним від`ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2012 року у розмірі 74280 грн. 00 коп.

Відносно обставин, встановлених під час проведення перевірки, позивачем були подані до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області заперечення, в яких зазначено, що висновки податкового органу стосовно вчинення Спільним українсько-австрійським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бітунова Україна» податкового правопорушення є помилковими, оскільки нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та визначення ним сум податкового кредиту здійснено суб`єктом господарювання у відповідності до вимог податкового законодавства, господарську операцію з Товариством з обмеженою «Торговий Дім «Інтер-Нафта» належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

При цьому, позивачем разом із запереченнями було подано копії документів, відсутність яких у ході контролюючого заходу була зафіксована відповідачем в акті перевірки, а саме: копії товарно-транспортних накладних, паспорту на бітум нафтовий дорожній БНД 60/90, сертифікатів відповідності, а також квитанцій зважування до накладних.

Вказані заперечення не були прийняті податковим органом до уваги.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 17.10.2013 № 0007232201 та 17.10.2013 № 0007222201, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України здійснено коригування у сторону зменшення задекларованого позивачем розміру від`ємного значення податку на додану вартість на суму 74280 грн. 00 коп. та визначено позивачу суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 97493 грн. 00 коп., з яких: 77994 грн. 00 коп. - за основним платежем; 19499 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими відповідачем, позивач оскаржив їх до суду.

Позивач зазначає, що твердження податкового органу стосовно вчинення Спільним українсько-австрійським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бітунова Україна» податкового правопорушення є помилковими, оскільки нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та визначення ним сум податкового кредиту здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарську операцію з Товариством з обмеженою «Торговий Дім «Інтер-Нафта» належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Оскільки висновки податкового органу про відсутність у позивача права на формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та податкового кредиту за наслідками вчинення господарської операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Інтер-Нафта» ґрунтуються на твердженнях про фіктивність господарської операції позивача та його контрагента та про відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, позивачем, з метою спростування таких доводів, подано суду відомості стосовно формування витрат та податкового кредиту, первинні фінансово - господарські документи, що підтверджують виконання правочину та зв'язок між фактом придбання позивачем матеріальних активів із його господарською діяльністю.

Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, подані позивачем, судом встановлено наступне.

У квітні 2011 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Інтер-Нафта» договір поставки нафтопродуктів від 22.04.2011 № 12, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання поставити позивачу нафтопродукти за асортиментом, кількістю, якістю та ціною, визначеними у додатках до вказаного договору, що є його невід'ємними частинами, а позивач зобов`язався прийняти вказані товарно - матеріальні цінності та оплатити їх вартість.

Протягом березня 2012 року Спільним українсько-австрійським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бітунова Україна» отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Інтер-Нафта» визначений у додаткових угодах - специфікаціях від 22.03.2012 № 15 та 26.03.2012 № 16 товар - бітум БНД 60/90 на загальну суму 445680 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 74280 грн. 00 коп.

Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагента здійснювалось у період з 22.03.2012 по 26.03.2012 шляхом підписання актів приймання - передачі, копії яких наявні у матеріалах справи ( а.с. 67-68).

За результатами виконання власних господарських зобов'язань перед позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Інтер-Нафта» виписано податкові накладні від 22.03.2012 № 6 на суму 229536 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 38259 грн. 00 коп. та 26.03.2012 № 9 на суму 216144 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 36024 грн. 00 коп.

Оплату за придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Інтер-Нафта» товарно-матеріальні цінності у загальному розмірі 445680 грн. 00 коп. здійснено позивачем у безготівковій формі у березні 2012 року шляхом перерахування коштів на рахунки вказаного суб'єкта господарювання, про що свідчать наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії банківських виписок (а.с. 69-71).

Витрати, понесені позивачем на придбання отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Інтер-Нафта» товарів у загальному розмірі 371400 грн. 00 коп., та податок на додану вартість у сумі 74280 грн. 00 коп., сплачений у складі їх ціни, включені позивачем до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, за ІІ квартал 2012 року та до податкового кредиту за квітень 2012 року.

Як зазначив представник позивача під час судового розгляду справи, товар - бітум БНД 60/90 замовлявся Спільним українсько-австрійським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бітунова Україна» з метою його використання в процесі виробництва емульсії бітумної дорожньої та її подальшого постачання наступним контрагентам - одержувачам.

З метою доведеності суду обставин, що свідчать про отримання позивачем вказаного вище матеріального активу та наявність зв`язку між фактом придбання позивачем цього товару із його господарською діяльністю, представником позивача подано суду належним чином засвідчені копії квитанцій зважування до накладних; протоколів випробувань, сертифікатів відповідності, свідоцтва на право проведення вимірювань, виробничих звітів вартості виробництва продукції (емульсії бітумної дорожньої), оборотно-сальдових відомостей по рахунку 201 «Сировина та матеріали», а також копії видаткових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортних накладних, що підтверджують подальшу реалізацію позивачем продукції наступним контрагентам - одержувачам.

В якості доказу транспортування придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Інтер-Нафта» товару та на підтвердження забезпечення підприємством його зберігання на території орендованої ним промислової бази представником позивача надано суду копії товарно-транспортних накладних, актів надання перевізником транспортних послуг, прибуткових накладних, договору № 1 від 13.04.2010 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 10.10.2005 № 040533800173 та акту приймання-передачі земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпунктів 9.1.1, 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпунктів 14.1.165, 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до норм розділів ІІІ та V цього Кодексу.

Згідно з приписами підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 розділу ІІІ Податкового кодексу України, платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Об`єктом оподаткування цим податком є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України).

При цьому, витратами в силу приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України вважається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У свою чергу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Таким чином, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств для зменшення його валового доходу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 202 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується з 1 січня 2012 року для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить більше 10 тисяч гривень (пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

Слід також зазначити, що в силу приписів Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 1 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 1 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт постачання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Інтер-Нафта» на користь позивача товарно-матеріальних цінностей підтверджується документально, господарську операцію належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами правочину первинні документи містять повну інформацію про поставлені товарно - матеріальні цінності, їх кількісне та вартісне вираження; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними; обмеження, визначені статтею 139 та пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що не дають позивачу права на формування витрат для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток підприємств та включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відсутні.

У період виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Інтер-Нафта» господарського зобов`язання перед позивачем вказана юридична особа була зареєстрована у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

До видів діяльності контрагента позивача за КВЕД відноситься, зокрема, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Зазначені обставини свідчать про можливість здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Інтер-Нафта» господарських операцій, пов'язаних з постачанням нафтопродуктів, та складання за їх результатами податкових накладних.

У свою чергу, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД (виробництво продуктів нафтоперероблення), досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання позивачем отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Інтер-Нафта» матеріальних активів у процесі виробництва та постачання продукції, що у свою чергу підтверджує реальність виконання наведеної вище операції.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність у податкового органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Водночас, з дослідженого у судовому засіданні акта перевірки вбачається, що відповідачем в дійсності факт отримання позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Інтер-Нафта» товарно-матеріальних цінностей та їх використання у господарській діяльності не перевірявся, безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а в акті лише відтворено отриману від іншого органу державної податкової служби податкову інформацію стосовно господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Інтер-Нафта», що ґрунтується на суб`єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Так, відомості стосовно відсутності у контрагента позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів не можуть однозначно свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказана юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Посилання відповідача як на беззаперечний доказ, що спростовує виконання операції позивачем і його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Інтер-Нафта», на неподання Спільним українсько - австрійським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бітунова Україна» під час проведення контролюючого заходу сертифікатів якості та товарно-транспортних накладних не приймається судом до уваги, оскільки копії вказаних документів були подані позивачем разом із запереченнями, які є невід'ємною частиною акта перевірки, та в силу приписів пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України повинні враховуватись податковим органом під час прийняття рішення про визначення грошових зобов'язань.

Крім того, суд звертає увагу на те, що сертифікати якості товару слугують виключно для надання інформації про якість продукції, проте не є документами первинного податкового обліку, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд також зважає на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Інтер-Нафта» у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній .

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач, в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту постачання товарно-матеріальних цінностей позивачу його контрагентом були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованих позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та податкового кредиту, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 17.10.2013 № 0007222201 та 17.10.2013 № 0007232201 є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1717 грн. 73 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення - рішення Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 17.10.2013 № 0007222201 та 17.10.2013 № 0007232201, - визнати протиправними та скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного українсько - австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бітунова Україна» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1717 (одна тисяча сімсот сімнадцять) грн. 73 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.