Постанова № 36939981, 29.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2014 р. Справа№ 910/16478/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко О.В.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

від позивача - Кукоба О.М. (представник за довіреністю);

від відповідача - Мануілова Я.І. (представник за довіреністю);

від третьої особи - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2013 року

по справі № 910/16478/13 (суддя - Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Драгон Есет Менеджмент"

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Фінансова компанія "Укрнафтогаз"

про стягнення 161 070, 22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2013 року позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Драгон Есет Менеджмент" 151 753 (сто п'ятдесят одну тисячу сімсот п'ятдесят три) грн. 00 коп. - основного боргу, 9 317 (дев'ять тисяч триста сімнадцять) грн. 22 коп. - 3% річних та 3 221 (три тисячі двісті двадцять одну) грн. 40 коп. - судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2013 року по справі № 910/16478/13 та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також прийняте з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2013 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" прийнято до провадження.

У судовому засіданні представник Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2013 року по справі № 910/16478/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Драгон Есет Менеджмент" заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2013 р. без змін, з підстав викладених у відзиві.

Приватне акціонерне товариство "Фінансова компанія "Укрнафтогаз"своїх представників в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, справа розглядається за відсутності представників третьої особи, які повідомлені належним чином.

У відповідності до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" постановили: сто відсотків отриманого з підсумками фінансово-господарської діяльності у 2006 році чистого прибутку, що складає 2 412 560 000, 00 грн., розподілити наступним чином: 2 412 084 124, 80 грн. спрямувати на виплату дивідендів, 475 875, 20 грн. спрямувати на розвиток товариства. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 44, 48 грн. Виплату дивідендів за 2006 р. акціонерам розпочати 01.08.2010 р. та закінчити 01.08.2011р. Сто відсотків отриманого за підсумками фінансово-господарської діяльності у 2007 р. чистого прибутку, що складає 1 237 946 000, 00 грн., розподілити наступним чином: 1 237 494598,20 грн. спрямувати на виплату дивідендів, 451 401,80 грн. спрямувати на розвиток товариства. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 22,82 грн. Виплату дивідендів за 2007 р. акціонерам розпочати 29.01.2010 р. та закінчити 01.08.2011 р./а.с.12-127/.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Драгон Есет Менеджмент", яке діяло від імені інтервального диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Платинум", було акціонером Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" з кількістю акцій 6 650 штук, що підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах №307981, виданою зберігачем позивача Публічним акціонерним товариством "ІНГ Банк України"/а.с.12/.

Згідно п.п.6.1, 6.2 статуту (в редакції від 20.12.2005р., яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" (яке 23.03.2011р. відповідно до свідоцтва № 795047 серії А01) змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта"/а.с.87/, його статутний фонд становить 13557127,50 грн. та поділено на 54228510 шт. простих іменних акцій номінальною вартістю 25 копійок.

Відповідно до рішення від 26.10.2010 року дивіденди за 2006-2008 р.р. виплачуюся у національній валюті України. Дивіденди виплачуються товариством (Центральна бухгалтерія) із залученням реєстратора Відкритого акціонерного товариства "Фінансова компанія "Укранафтогаз". На протязі зазначених періодів дивіденди сплачуються на користь акціонерів-юридичних осіб на банківський рахунок, а на користь акціонерів-фізичних осіб - поштовим переказом або на банківський рахунок акціонера./а.с.125-127/.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується той факт, що станом на дату початку виплати дивідендів позивач був акціонерним учасником ВАТ "Укрнафта" з цінними паперами на рахунку в кількості 6 650 штук, що підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах №307981, виданою зберігачем позивача Публічним акціонерним товариством "ІНГ Банк України"/а.с.12/.

Згідно із статтею 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У відповідності до статті 88 Господарського кодексу України, статті 116 Цивільного кодексу України та статті 10 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин) учасники господарського товариства мають право, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).

Статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин) також встановлено, що право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Згідно виписки №307981 про стан рахунку у цінних паперах у Товариства з обмеженою відповідальністю "Драгон Есет Менеджмент" наявне право, у тому числі, брати участь у розподілі прибутку відповідача та одержувати його частку (дивіденди) в порядку, встановленому рішеннями загальних зборів акціонерів товариства./а.с.12/

Таким чином відповідач повинен був сплатити позивачу суму дивідендів за 2007 р. у розмірі 151 753, 00 грн. (6 650 шт. * 22, 82 грн.).

Позивач листами неодноразово 2010 та 2013 років порушував питання про виплату йому дивідендів за 2007 рік перед реєстратором та самим відповідачем /а.с.15-16,18/.

Крім того, ПАТ «Укрнафта» у своєму листі зазначило, що виплата дивідентів за 2007 рік триває та буде здійснена першочергово в якомога стислі терміни на вказаний ТОВ "Драгон Есет Менеджмент" банківський рахунок.

Позивач повідомив реквізити, на які необхідно перерахувати належні дивіденди, в тому числі за 2007 рік та надав документи, що підтверджують право позивача на отримання дивідендів.

Відповідно до пункту 2.2. Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах, затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25 грудня 2001 № 386 (чинного на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин), виплата нарахованих дивідендів відповідно до прийнятого рішення є обов'язком виконавчого органу акціонерного товариства перед його акціонерами.

Відповідно до п. 8.5. Статуту відповідача, виплата дивідендів здійснюється згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів та відповідно до Положення про порядок нарахування і виплати дивідендів, яке затверджується Загальними зборами акціонерів.

Стосовно стягнення з відповідача 3% річних, останній зазначає, що вимога акціонера товариства про стягнення частини прибутку (дивідендів) апелянта, не є грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, а положення цієї норми не поширюються на корпоративні відносини. У зв'язку з цим, стягнення з відповідача 3% річних у порядку статті 625 Цивільного кодексу України є безпідставним.

Вказані твердження апелянта не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони.

Оскільки, як встановлено судом вище, відповідач не перерахував на користь позивача гроші (дивіденди) у визначеному розмірі та строки, він вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, що тягне за собою наслідки, передбачені за прострочення виконання грошового зобов'язання, визначені статтею 625 Цивільного кодексу України.

За таких обставин вимоги документально обгрунтовані та є такими, що підлягають задоволенню.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2013 року у справі № 910/16478/13.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2013 року у справі № 910/16478/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи № 910/16478/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді С.А. Гончаров

О.В. Тищенко